Економічні науки/2. Облік та аудит

Студентка Мусінькевич О. М., асистент – Здирко Н. Г.

Вінни цькуй національний аграрний університет, Україна

Помилки та шахрайство: проблеми та шляхи вирішення

Розвиток економічної сфери держави, що спостерігається сьогодні, спричинив значне поширення економічної злочинності в Україні, у тому числі одного з видів економічного злочину – шахрайство. Економіка України зазнає значної шкоди від таких злочинних посягань, а її подальша кримі-налізація не лише заважає подоланню кризових явищ, але й поглиблює їх.

Підвищення швидкості товарообігу за наявності різних форм власності та своєрідної свободи економічної діяльності суттєво розширює сферу можливого застосування шахрайського обману.

Метою даного дослідження є теоретичне обґрунтування понять "помилка" та "шахрайство" в аудиті.

Б. Усач розрізняє два основні види неточностей: помилки і відхилення від норм. Помилка – це ненавмисне перекручення даних бухгалтерського обліку і звітності, а відхилення від норми, навпаки, - це навмисне викривлення показників обліку і звітності[2].

Дуже лаконічним і точним є визначення поняття шахрайства Дж.
Робертсоном. Він трактує його як «навмисне внесення фіктивної інформації
у фінансові звіти з метою введення будь-кого в оману, яке тягне за собою
збиток для інвесторів і кредиторів».

Відповідно до МСА 240 в розділі "Шахрайство і помилки, їх характеристики" термін "шахрайство" визначається як навмисна дія, вчинена одним або кількома особами з числа керівників, співробітників суб’єкта або третіми особами, що спричинила за собою неправильне уявлення фінансової звітності. До шахрайства віднесені такі дії, як маніпуляція, фальсифікація, зміна облікових записів або документів; приховування або пропуск інформації про операції в облікових записах або документах; відображення в обліку неіснуючих операцій; навмисне неправильне застосування облікової політики. А термін "помилка" трактується в даному стандарті як ненавмисні похибки, допущені у фінансовій звітності (математичні помилки в даних бухгалтерського обліку, упущення фактів або їх неправильна інтерпретація, неправильне застосування облікової політики) [3].

Шахрайство доцільно розглядати як склад злочину і як ознаку економічної злочинності. Так як, наразі до складу більшості економічних злочинів прямо чи опосередковано входить використання винними особами обману чи зловживання довірою, що є обов’язковими способами вчинення шахрайства. Не зважаючи на наявні дослідження питання теоретичних засад економічної злочинності та розробки практичні рекомендації щодо протидії зазначеній злочинності, багато проблем досі не вирішені.

Необхідні дослідження та аналіз причин, тенденцій розвитку процесів здійснення економічних злочинів організованими групами; створення методів і засобів постійного контролю над економічними процесами на предмет їх моніторингу; розробки ефективних методів виявлення, розслідування і доказування економічних злочинів, адекватних сучасному ступеню розвитку злочинної діяльності в економічній сфері; створення ефективного механізму, який позбавляє організовану злочинність її бази – кримінального бізнесу тощо[2].

На нашу думку помилка – це ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті логічних чи арифметичних неточностей, а шахрайство – це навмисне перекручення фінансової інформації задля отримання власної вигоди.

Відповідальність при проведені аудиторської перевірки[1]:

1. Аудитор відповідає за аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства і не повинен відповідати за виявлення фактів шахрайства і помилок, що можуть істотно вплинути на достовірність фінансової звітності підприємства. Проте аудитор повинен отримати гарантії відсутності істотних випадків і фактів такого роду для написання позитивного аудиторського висновку.

2. Аудитор відповідає матеріально (в межах умов підписаного договору) за порушення, пов’язані з невідповідним виконанням своїх обов’язків, що стали причиною матеріальних збитків клієнта. Підготовлені зміни до запланованих процедур перевірки і додаткові процедури перевірки мають підтвердити або розв’язати підозри про існування помилок чи шахрайства. Аудитор повинен розглянути обсяг впливу шахрайства чи суттєвих помилок на окремі напрями аудиту.

3. Якщо аудитор дійшов висновку, що помилки і шахрайство є істотними на рівні фінансової звітності підприємства і не можуть бути зроблені виправлення звітності, то йому слід дати аудиторський висновок негативного характеру або відмовитися від висновку.

4. Якщо аудитор шляхом отримання необхідних доказів дійшов висновку, що помилки чи шахрайство є істотними на рівні фінансової звітності підприємства і вже сталися або існує значна ймовірність їх існування, він повинен дати негативний аудиторський висновок або відмовити в наданні аудиторського висновку про фінансову звітність підприємства, враховуючи визначену під час аудиту серйозність перевірки.

5. У випадку, коли аудитор не може визначити характер помилки або шахрайства, чи не має впевненості, що результат окремих операцій можна розцінити як помилку або шахрайство, оскільки існують зовнішні обмеження, йому слід розкрити такий вплив в аудиторському звіті.

6. Аудитор може відмовитися від подальшого обслуговування клієнта, якщо той не враховує зауважень стосовно існування помилок і шахрайства. Аудитор повинен отримати юридичну консультацію з цього питання для підтвердження його правильності [1].

В системі захисту грошових коштів та майна підприємства від шахрайств важлива роль належить бухгалтерському обліку. Дана роль визначається рядом захисних функцій, що покладені в основу його методу і організації, що витікають із положень нормативних актів і які дозволяють захищати інформаційне поле бухгалтерського обліку від зовнішніх негативних впливів. Так, який би не був характер шахрайства і умови, що створюють для цього сприятливу основу, в бухгалтерському обліку підприємства факт зловживання не може не відобразитися.

Одним із основних видів боротьби з шахрайством є господарський контроль як на рівні підприємства, так і на рівні держави, оскільки організація системи контролю за господарським життям підприємства є ефективним способом перевірки законності, достовірності та доцільності операцій, що здійснюються на підприємстві.

На нашу думку, для зниження можливості для шахрайства та зловживань у сфері обліку, підприємству необхідні: пильне та уважне керівництво; періодичне проведення незалежного аудиту; удосконалення наглядової функції органів внутрішнього контролю; своєчасне застосування відповідних заходів щодо виявлення ризиків шахрайства та належного захисту себе від шахрайства за допомогою страхування і створення резервів; подальший нагляд за діями керівництва у відповідь на висновки аудиторів або слідчих.

Список використаних джерел

1. Аудит: Навчальний посібник / Усач Б. Ф. – 4-те вид., випр.. і доп. – К. : Знання, 2007. – 231 с.

2. Кришевич О. В. Аудит: помилки чи шахрайство // Вісник університету «Україна» - 2010. - № 1.

3. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг: видання 2010 року, частина 1 / Ольховська О. Л., Селезньов О. В., Зєніна О. О. та ін. ; пер. з англ. – К. : МФБ, АПУ, 2010. – 842 с

4. Яременко А.А., Заєць І.В. Шахрайство як вид економічного злочину в господарській діяльності підприємств // Тези XXXVI науково-практичної міжвузівської конференції, присвяченої Дню науки, 12-13 травня 2011 року. – Житомир: ЖДТУ, 2011. – Т. II. – С. 280.