Виконавець: студентка групи ОА-53

Гаджа Т. В.

Науковий керівник: Воронцова І. І.

Буковинський державний фінансово-економічний університет м. Чернівці

Проблеми організації обліку витрат.

В сучасних умовах господарювання достовірно оцінити результат діяльності підприємства можливо лише за даними добре організованого бухгалтерського обліку, в якому саме облік витрат є досить вагомим та важливим і набуває стратегічного значення для підприємства, адже на кожному підприємстві на перше місце виноситься визначення його фінансового результату діяльності. Саме тому керівництво підприємств висуває жорстокі вимоги щодо якості організації та ведення обліку витрат, адже від повноти та достовірності отриманої керівництвом інформації залежить ефективність прийнятих ним в тій чи іншій ситуації рішень.

В економічній літературі теоретичним і практичним проблемам витрат та калькулювання собівартості продукції приділяється велика увага в роботах Дерія В.Г., Котлярова Є. В., Маренича Т. О., Сльозко Т. М. та інших, проте не розглянутими залишається ряд питань та проблем, пов’язаних з організацією обліку витрат, щодо яких існують певні протиріччя.

Однією з першочергових проблем є те, що у нормативних актах України, а зокрема в П(С)БО 3 наводиться тільки термін «витрати», цікавим є те, що в Плані рахунків назви всіх рахунків класу 8 та класу 9 включають термін «витрати», а в П(С)БО 16 «Витрати» у п. 21, 22 при визначенні економічних елементів витрат вказується матеріальні затрати; у формі № 2 «Звіт про фінансові результати» ряд. 230 має назву «Матеріальні затрати». У нормативних актах України та значній частині економічної літератури визначення «затрати» відсутнє. [2, c.8].

В економічній літературі та в практиці господарської діяльності поняття, які визначають витрати і затрати використовуються як синоніми. Таке положення характерно і для загальної ситуації із собівартістю продукції. Проте дані поняття близькі, але не тотожні, зокрема затрати співвідносяться з процесом виробництва взагалі, незалежно від його завершеності та характеру зв’язку з продуктом, а собівартість - означає завершеність виробництва, виділяє ту частку затрат, яка відноситься до готової продукції. Негативним результатом даної проблеми є неправильне розуміння економічного змісту термінів, та не розмежування їх з іншими економічними категоріями.

Зазначена проблема не є єдиною прогалиною національного законодавства, зокрема важливою теоретичною проблемою обліку витрат виробництва є визначення таких понять, як прямі та непрямі витрати. У жодному з нині діючих П(С)БО, включаючи П(С)БО 16 «Витрати», немає чіткого визначення категорії прямих витрат, що негативно впливає на організацію обліку на підприємстві, на методичному етапі, що в свою чергу впливає на формування облікової політики підприємства, адже порядок розподілу непрямих витрат не завжди зрозумілий бухгалтеру. По-перше, тому що існуюче законодавство до кінця не визначає сутності цієї категорії. Їх офіційне визначення лише в Методичних рекомендаціях № 47 «Про затвердження методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт, послуг на підприємстві» п. 11, який вказує, що це «витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом».

По-друге, розподіл ЗВВ може бути різним на різних підприємствах, в залежності від видів діяльності. Тобто дане питання потребує перегляду і вдосконалення на національному рівні з урахуванням всіх недоліків.

На методичному етапі організації бухгалтерського обліку витрат також виникає проблема повноти та своєчасності їх відображення у системі обліку. На даний момент рівень невідображення витрат в обліку є досить вагомим. Найбільша частина витрат, що залишається не відображеною, належить до оплат по оплаті праці. Основними причинами цього є значні відсотки відрахувань до Пенсійний фонду, високий рівень корупції в державних і місцевих органах влади, відсутність дієвої нормативно-правової бази, низький рівень контролю.

Оскільки зазначені вище проблеми розглядаються на методичному рівні, доцільно також визначити ряд проблем в обліку витрат, що виникають на технічному та організаційному рівнях.

В організації обліку витрат, зокрема на технічному етапі виникає проблема матеріально-технічного забезпечення полягає в тому, наскільки достатньо підприємство забезпечене сучасними матеріально-технічними засобами і який рівень організації та ефективності ведення первинних документів, облікових регістрів і який рівень організації та ефективності ведення первинного та зведеного обліку, формування звітної інформації [5, c.3].

На організаційному рівні важливою проблемою обліку витрат підприємства є проблема рівня відповідальності обліково-контрольної системи підприємства шодо його витрат чинному законодавству з обліку та контролю й меті та завданням самого підприємства [4, c.12].

Отож, перспективи подальших досліджень проблеми обліку витрат, дуже широкі впродовж багатьох років викликатимуть жвавий інтерес у вчених-економістів із врахуванням розмірів і форм власності підприємства, видів економічної діяльності, системи оподаткування, організаційно-правових форм тощо.

Список використаних джерел

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318 / [Електронний ресурс] / http://zakon.rada.gov.ua.;

2. Дерій В. Проблеми обліку витрат і доходів підприємства та перспективи їх вирішення в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. - 2010. - № 4. - С. 7 – 11

3. Котляров Є. Загальновиробничі витрати і їх розподіл /Є. Котляров, В. Корнилова//Бухгалтерія. – 2011. – № 16. – С. 62-67.

4. Маренич Т. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції на підприємствах України // Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. - №3. - 12с.

5. Сльозко Т. Методи обліку витрат «стандарткост» і нормативний. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2011. - №7. - 3с.