Карплюк О.Б., магістр (ХІБС УБС НБУ, Україна)

ОРГАНІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ В БАНКУ

Анотація. Визначено роль внутрішнього аудиту та контролю в діяльності банків України, обґрунтовано необхідність подальшого вдосконалення сучасної системи внутрішнього банківського аудиту з визначенням основних тенденцій поліпшення цієї ланки внутрішнього банківського контролю на сучасному етапі розвитку в Україні.

Ключові слова. Внутрішній аудит, комерційний банк, правопорушення, бухгалтерський облік, контроль, незалежність аудиторських перевірок.

Вступ. Необхідність формування системи внутрішнього контролю передбачена українським законодавством. Так статтею 45 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що «Банки створюють службу внутрішнього аудиту, яка є органом оперативного контролю спостережної ради банку». Там же визначені функції служби внутрішнього аудиту. Крім того, «Положенням про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України», яке затверджено Постановою Правління НБУ № 114 від 20.03.98 хоча й не встановлено однозначно, що кожний комерційний банк повинен формувати таку службу, але Департамент інспектування комерційних банків НБУ при інспектуванні комерційних банків зобовязаний включати в плани перевірок банків питання щодо ефективності роботи служби внутрішнього аудиту. Таким чином, служба внутрішнього аудиту згідно з законодавством України є обов’язковим підрозділом кожного комерційного банку.

Значний внесок у розвиток теорії аудиту, зокрема внутрішнього аудиту зробили українські вчені й практики, зокрема:  Н. Дорош, І. Дрозд, В. Пантелєєв, О. Петрик, О. Редько, В. Рудницький. Серед зарубіжних авторів − Р. Адамс, Е. Аренс, Р. Додж, Д. Кармайкл,  Дж. Лоббек, Р.Монтогомері, Дж. Робертсон та ін. Однак жоден з обґрунтованих поглядів авторів не може служити достовірною конструкцією побудови внутрішнього аудиту в комерційному банку, оскільки за умов його організації в банківській системі діє ряд особливих чинників.

Постановка завдання. Метою статті є саме визначення економічної та правової природи внутрішнього аудиту та контролю в Україні, насамперед з’ясувати поняття та визначити проблеми аудиту України на сьогоднішній день.

Результати.

«Внутрішній аудит» – форма контролю, що забезпечує функціонально незалежну оцінку діяльності органів державного сектору та дає впевненість Кабінету Міністрів України, Мінфіну, іншим заінтересованим центральним органам виконавчої влади, керівництву органів державного сектору в тому, що система державного управління функціонує у спосіб, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущення помилок чи нерентабельності[3]

«Внутрішній аудит банку – це незалежна оцінка системи внутрішнього контролю, встановленого у комерційному банку. Головна увага внутрішнього аудиту зосереджена на аналізуванні інформаційної системи, включаючи систему бухгалтерського обліку і супутніх видів контролю, вивченні фінансової та операційної інформації, дослідженні економічності та ефективності операцій.

Внутрішній аудит будь-якої організації, а особливо банку є складним і багатокроковим процесом, мета якого – підтвердити достовірність інформації у фінансовій і податковій звітності і допомогти банківській установі ефективно виконувати свої функції та завдання відповідно до її призначення. В деяких українських банках успішно запроваджуються сучасні концепції внутрішнього аудиту з урахуванням міжнародних стандартів.

Варто підкреслити, що аудит, як і будь-яка діяльність, пов’язана з законодавством, стандартизується i нормується. Але це стосується переважно зовнішнього аудиту. Для внутрішнього аудиту стандартів, що регулюють внутрішній аудит немає (за винятком нормативних документів НБУ з регламентації внутрішнього аудиту в комерційних банках України), що зменшує поширення передового досвіду в цій сфері діяльності. З іншого боку, відсутність будь-яких обмежень на зміст i форми проведення внутрішнього аудиту стимулює розробку суб’єктами господарювання власних форм реалізації його функцій .

Але в свою чергу розвиток внутрішнього аудиту в Україні ще дуже повільний та слабкий, тому нашій державі просто не запобігти певних проблем, які настигають кожен день систему внутрішнього контролю та аудиту.

Становлення системи аудиту в нашій державі на сучасному етапі розвитку полягає у розв’язанні проблем, від яких залежить подальший розвиток ринкових відносин, а також підвищення довіри людей до банківських установ. Серед них:

- зростання конкуренції з іноземними аудиторськими фірмами, що призводить до зменшення кількості національних аудиторських фірм;

- недостатня ефективність чинної системи сертифікації аудиторів. Дані про сертифікацію свідчать або про підвищення якості знань кандидатів на сертифікацію, а або про зниження вимог комісій. А звідси і низька якість проведених аудиторських робіт;

- не спостерігається бажання з боку державних органів підтримати незалежний аудит ( про це свідчать такі дані: на один аудиторський сертифікат припадає по 60, а на одного суб’єкта аудиту - по 129 бухгалтерських балансів та інших форм фінансової звітності);

- прийняття розпорядження НБУ, згідно з яким він сам і решта банків України мають підлягати перевіркам іноземних аудиторам. Тільки після них аудитори можуть проводити свої перевірки. Все це призводить до подорожчання аудиторських послуг і «вимивання» коштів з України.

Хотілося також відмітити, що в економічно розвинутих державах внутрішньому аудиту приділяється така ж сама пильна увага, як і зовнішньому. Але, якщо становлення зовнішнього аудиту в Україні вже відбулось, то вітчизняний внутрішній аудит і в професіональному, і в законодавчому, і в інституціональному аспектах сьогодні знаходиться ще в початковому стані розвитку. Відповідальність за організацію внутрішнього аудиту несе керівник підприємства, який зобов’язаний організувати безперервний процес ефективного контролю в усіх підрозділах підприємства, а також організувати взаємовідносини зі всіма підрозділами і зовнішніми компетентними організаціями з питань контролю фінансово-господарської діяльності. Одним із принципів внутрішнього аудиту, як і зовнішнього, є його незалежність.

Аналіз української банківської практики засвідчив, що однією з серйозних проблем є не тільки відсутність у більшості вітчизняних банків власних ефективних методик оцінювання ймовірності дефолту, а й просте нерозуміння керівництвом банку необхідності такої оцінки, зумовленої недостатністю інформації, одержуваної від позичальників.

У зв'язку з цим вкрай важливими для української банківської системи є аудит та розробка адаптованих методик оцінювання кредитоспроможності та ймовірності дефолту позичальників, розрахунку мінімальних вимог до розміру резервованого капіталу з використанням сучасних міжнародних підходів.

Контроль та аудит банківської діяльності повинен мати комплексний характер; бути якісним; будуватися, виходячи з необхідності з'ясування всіх зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на той чи інший результативний показник; поєднувати в процесі його проведення принципи оперативності та безперервності; відображати динаміку змін за всіма складовими господарсько-фінансової діяльності комерційного банку; давати змогу порівнювати результативність діяльності цього банку з показниками роботи інших комерційних банків; базуватися на сучасних інформаційному, методичному, технічному і програмному забезпеченні й формах організації аналітичної роботи в банку; узагальнювати отримані результати; бути спрямованим на прийняття зважених управлінських рішень та для ефективної роботи внутрішній аудит повинен працювати з іншими наглядовими службами, які також оцінюють роботу департаменту внутрішнього аудиту банку.

Висновок. Лише створивши ефективну систему аудиту й контролю функціонування конкретного комерційного банку, можна підвищити рівень його безпеки. При цьому неодмінними об'єктами постійного контролю мають бути достатність капіталу, ліквідність балансу, рентабельність банківської діяльності в цілому й окремих операцій і послуг, недопущення списання активів за рахунок пасивів, з'ясування випадків втрати кредитів, що надаються комерційними банками, правильність формування необхідних резервів, співвідношення плати за банківські активи та пасиви, профілактика різноманітних можливих правопорушень.

Література:

1. Дзюблюк О.В. Структурні аспекти вдосконалення банківської системи України /О.В. Дзюблюк // Фінанси України. -2008. - № 1. - С. 11-18.

2. Про затвердження Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України. – Постанова Правління Національного банку України N 114 від 20.03.98.

3. Кірєєв О.І., Шульга Н.П., Полєтаєва О.С. Внутрішній аудит у комерційному банку: Навч. посіб. / Київський нац. торг.-екон. ун-т. – К.: КНТЕУ, 2001. – 295 с. ISBN 966-7376-96-6.

4. Організація внутрішнього аудиту в комерційних банках України та взаємозв'язок з зовнішніми аудиторами. Інформаційно-аналітична стаття з офіційного сайту НБУ - http://bank.gov.ua/B_syst/Audut1.htm