Економічні науки/8. Математичні методи в економіці

Лозовик Д.Б.,Тягун Ю.Ю.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Україна

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ МЕТОДИК ПРОГНОЗУВАННЯ

ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ

На сьогоднішній день в Україні проблема збитковості та банкрутства є надзвичайно актуальною. Спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості порушених справ про банкрутство. Станом на 01.02.2011 року загальна кількість підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства, становить 14509 [2].

За таких умов, питання визначення ймовірності банкрутства підприємства стоїть особливо гостро, адже достовірна і своєчасна ідентифікація негативних факторів впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства дозволяє сформувати відповідну фінансову політику та розробляти заходи, направлені на підвищення ефективності функціонування підприємства і попередження ризику банкрутства.

Існує значна кількість методів діагностики, розроблених зарубіжними авторами: двофакторна модель Е. Альтмана, дискримінантна модель Р. Ліса, дискримінантна модель Дж. Таффлера, показник діагностики платоспроможності Ж. Конана і М. Гольдера, коефіцієнт У. Бівера, модель Г. Спрінгейта [3].

Будь-яка з наведених моделей даватиме надійні результати лише за конкретних умов функціонування об’єктів, котрі досліджуються, які не характерні для підприємств України.

Враховуючі обмеження зарубіжних моделей прогнозування банкрутства, вітчизняними науковцями були розроблені методики, що адаптовані для вітчизняної економіки.

Однією з найвідоміших є модель Сайфулліна – Кадикова:

R = 2Кз+0,1Кпл+0,08Коа+0,45Рп+Рвк (1)

де Кз – коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

Кпл – коефіцієнт поточної ліквідності;

Коа – коефіцієнт оборотності активів;

Рп – рентабельність продажів (комерційна маржа);

Рвк – рентабельність власного капіталу.

Оцінка рівня фінансового стану в цій моделі здійснюється за рейтинговим числом R. Якщо зазначені індикатори досліджуваного підприємства рівні мінімальним нормативним значенням, то R = 1. Якщо R > 1, то фінансовий стан підприємства вважається задовільним, якщо R < 1, то незадовільним.

Дана модель враховує специфіку вітчизняної економіки та, разом з тим, є зручною для коригування відносно локалізації підприємства та часу розгляду. Однак вона має недоліки, притаманні зарубіжним моделям [1].

Проблему неможливості використання зарубіжних методик, на практиці оцінювання фінансового стану українських підприємств, спробував вирішити вітчизняний економіст О. Терещенко. Він розробив дискримінантну функцію з 6 змінними:

Z = a1X1+ a2X2+ a3X3+ a4X4+ a5X5+ a6X6, (2)

де, а1,…а6 параметри дискримінантної функції, питома вага показників;

Х1 –коефіцієнт покриття;

Х2 – коефіцієнт фінансової автономії;

Х3 – коефіцієнт оборотності капіталу (активів);

Х4 – коефіцієнт рентабельності операційного продажу за Cash – flow;

Х5 – коефіцієнт рентабельності активів за Cash – flow;

Х6 – коефіцієнт оборотності позикового капіталу.

Розроблена дискримінантна модель О.Терещенка має значні переваги над традиційними методиками:

- модель є зручною в застосуванні;

- розроблена на використанні вітчизняних статистичних даних;

- враховується сучасна міжнародна практика;

- за рахунок використання різноманітних модифікацій базової моделі до підприємств різних видів діяльності вирішує проблему критичних значень показників;

- враховує галузеві особливості підприємства.

Однак дана методика не є досконалою і має свої недоліки: відсутність поглибленої класифікації стійкості фінансового стану (існує лише – задовільний та незадовільний фінансовий стан); отримання значень в границях від -0,9 до 0,9 зобов’язує проводити додатковий аналіз для ідентифікації стійкості фінансового стану [3].

Для подолання деяких недоліків вище перерахованих методів необхідно визначати фактори, які вплинули на зміну рівня внутрішньої фінансової стійкості, що включає в себе такі основні параметри: рівень менеджменту та достатність капіталу. Оскільки показники забезпеченості капіталом розглядаються у наведених моделях, необхідно здійснити аналіз якості менеджменту фірми, заснований на оцінюванні рівня виконання на підприємстві основних базових функцій менеджменту.

До числа основних функцій менеджменту належать такі: планування, організація, мотивація, контроль, координація. Крім того, необхідно виокремити шосту функцію менеджменту — інтегративну, що дасть змогу розглядати перші п’ять як єдину систему. Вона відображає загальний стан системи менеджменту організації.

Оцінка системи менеджменту передбачає аналіз п’яти управлінських функцій, які, відповідно, є оцінними критеріями моделі. Кожен з п’яти критеріїв містить п’ять субкритеріїв.

Надати свої оцінки якості менеджменту у фірмі пропонується керівнику фірми, а також менеджерам, які виконують функції, що на них покладені за штатним розкладом. Двадцять п’ять питань відповідають 25 оцінним категоріям. Кожне питання передбачає п’ять варіантів відповіді з можливістю вибрати лише один варіант.

Експертний аналіз кожної з 25 категорій визначає п’ять варіантів управлінської діяльності в організації. Таким чином, функціональна модель оцінювання менеджменту об’єднує 25 оцінних категорій.

Середній бал по кожному з 25 питань обчислювався за формулою:

Jс = (Jк + Jм)/2, (3)

Jс — середній бал з кожного питання, що зазначалось у анкеті;

Jк — середня оцінка керівника фірми;

Jм — середня оцінка менеджерів.

Наведена функціональна модель передбачає обчислення загальної оцінки менеджменту, вона вказує на рівень якості менеджменту у конкретній організації.

Отже, якість менеджменту суттєво впливає на діяльність підприємства, адже адекватні управлінські рішення є запорукою його ефективної діяльності. Саме тому, необхідно враховувати цей фактор при прогнозуванні ймовірності банкрутства підприємства і ввести його до моделей, які здійснюють такий прогноз, на базі вітчизняних стандартів обліку і звітності, статистичної та інформаційної бази національних підприємств з урахуванням специфіки галузі, що дало б змогу враховувати особливості їх діяльності.

Література :

1. Дубинская Е.С. Анализ современных моделей и методик прогнозирования кризисного состояния предприятия / Е.С. Дубинская // Вісник Донбаської державної машинобудівної академії. – 2009. - №2 (16). – С. 84-89.

2. Жалко О.В. Банкрутство як наслідок впливу фінансової кризи на господарську діяльність підприємств / О.В. Жалко // Університетські наукові записки. Економіка. – 2010. - №2. – С.163 – 173.

3. Рзаєва Т.Г. Зарубіжні методики визначення ймовірності банкрутства

підприємства / Т.Г. Рязаєва, І.В. Стасюк // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. - №3. Т.1. – С.177 – 181.