Економічні науки/8. Математичні методи в економіці

Лозовик Д.Б., Малик О. А.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Україна

ЗАСТОСУВАННЯ КОРЕЛЯЦІЙНОГО АНАЛІЗУ ПРИ ДІАГНОСТИЦІ БАНКРУТСТВА

Питання вибору тих чи інших методів при дослідженні нової проблеми завжди є актуальним для кожного науковця. Але багатогранність досліджуваних явищ вимагає великої кількості методичних підходів. Саме тому вибір використовувати чи ні кореляційний аналіз у тих чи інших випадках залишається суб´єктивним, а, отже, й недостатньо вивченим. Метою роботи є вивчення сутності та значення кореляційного аналізу, а також визначення проблем його застосування.

Кореляційний аналіз – сукупність методів математичної статистики, що дають змогу виявити суцільність нефункціональних (випадкових) зв'язків між різними змінними величинами (показниками, явищами). Залежно від кількості змінних розрізняють парну і множинну кореляції. Кореляційний аналіз дає змогу встановити рівень залежності однієї величини (показника) від іншої у вигляді коефіцієнта кореляції.

Основними завданнями кореляційного аналізу є:

- вимірювання рівня зв'язку двох чи більше явищ;

- відбір чинників, що найбільш істотно впливають на результативну ознаку на підставі вимірювання ступеня зв'язку між явищами;

- виявлення раніше невідомих причинних зв'язків [1].

Кореляція безпосередньо не виявляє причинних зв'язків між явищами, але встановлює чисельне значення цих зв'язків і достовірність думок про їх наявність. При проведенні кореляційного аналізу сукупність даних розглядається як безліч змінних (чинників), кожна з яких містить n спостережень [2].

За допомогою кореляційного аналізу можна прогнозувати ймовірність банкрутства підприємств. Існує значна кількість методів діагностики за допомогою моделей ймовірності банкрутства: двофакторна модель Е. Альтмана, п'ятифакторна модель Е. Альтмана, п'ятифакторна модель Е. Альтмана адаптована, дискримінантна модель Р. Ліса, дискримінантна модель Дж. Таффлера, показник діагностики платоспроможності Ж. Конана і М. Гольдера, коефіцієнт У. Бівера, модель Г. Спрінгейта, дискримінантна

модель О. Терещенка, модель Р. Сайфулліна– Г. Кадикова, О. Зайцевої та ін.

Системи прогнозування банкрутства, що розроблені зарубіжними і вітчизняними науковцями, включають в себе декілька ключових показників, які характеризують фінансовий стан підприємства.

Проблему неможливості використання зарубіжних методик, у практиці оцінювання фінансового стану українських підприємств, спробував вирішити вітчизняний економіст О. Терещенко. Він розробив дискримінантну функцію з 6 змінними:

Z = a1X1+ a2X2+ a3X3+ a4X4+ a5X5+ a6X6 (1)

де, а1,…а6 параметри дискримінантної функції, питома вага показників; Х1–

коефіцієнт покриття; Х2– коефіцієнт фінансової автономії; Х3– коефіцієнт оборотності капіталу(активів); Х4– коефіцієнт рентабельності операційного продажу заCash – flow; Х5– коефіцієнт рентабельності активів заCash – flow; Х6– коефіцієнт оборотності позикового капіталу.

Розроблена дискримінантна модель О.Терещенка має значні переваги над традиційними методиками:

- модель є зручною в застосуванні;

- розроблена на використанні вітчизняних статистичних даних;

- враховується сучасна міжнародна практика;

- за рахунок використання різноманітних модифікацій базової моделі до

підприємств різних видів діяльності вирішує проблему критичних значень показників;

- враховує галузеві особливості підприємства.

Однак дана методика не є досконалою і має свої недоліки: відсутність поглибленої класифікації стійкості фінансового стану (існує лише – задовільний та незадовільний фінансовий стан); отримання значень в границях від- 0,9 до 0,9 зобов’язує проводити додатковий аналіз для ідентифікації стійкості фінансового стану [4].

Цю модель можна використовувати на абсолютно різних підприємствах та у різних галузях, у цьому плані вона є універсальною. Проте, їй як і іншим моделям властиві й недоліки.

Усе це підтверджує тезу про те, що статистичні моделі прогнозування ймовірності банкрутства потребують постійного коригування. Для українських підприємств чи для конкретного регіону потрібна розробка окремої моделі. Для побудови моделі спершу потрібно визначити, які фінансові показники мають входити до неї [3].

Отже, серед існуючих моделей прогнозування банкрутства, на сьогоднішній день не має методики, що може надати абсолютно точні результати про банкрутство вітчизняних підприємств. При використанні тих чи інших методів та методик прогнозування ймовірності банкрутства має місце отримання суперечливих висновків про рівень фінансового стану підприємства за загрозу банкрутства. Тому слід намагатися обирати таку методику, яка б враховувала всі фактори та специфічні умови діяльності аналізованого підприємства чи принаймні здійснювала коригування коефіцієнтів існуючих моделей, беручи до уваги специфічні діяльності та галузі в якій функціонує підприємство.

Література:

1. Сорокун С.С. Еволюція кореляційного аналізу та використання його для дослідження зовнішньо-економічної діяльності підприємств АПК/ Сорокун С.С.// Економіка АПК.– 2009– № 2

2. Горчаков А. Математичний апарат для інвестора. Кореляційний та регресійний аналіз. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ufin.com.ua/analit_mat/poradnyk/049.htm

3. Клювак А.В., Клювак О.В., Яров О. Ю. Дослідження тісноти кореляційного зв`язку між значеннями відносних фінансових показників підприємств Волинської області. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Fin_pr/2011_2/11kovdtk.pdf

4. Лепейко Т.І. Доценко Т.О. Аналіз сучасних методик прогнозування ймовірності банкрутства підприємств. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/fkd/2011_1/part2/38.PDF