Економічні науки/9.Економіка промисловості

К.е.н. Крупіна С.В.

Одеська національна академія харчових технологій

Підвищення конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості

Однією із ключових проблем сучасної економічної науки управління підприємством є проблема забезпечення та підвищення конкурентоспроможності підприємства на протязі тривалого часу.

Харчова промисловість України є стратегічно важливою галуззю, оскільки підприємства цієї галузі формують продовольчу безпеку країни, забезпечують населення необхідними продовольчими товарами, витрати на споживання яких складають понад 60% загальних грошових витрат населення [3]. У 2011 р. питома вага обсягу реалізації продукції підприємств з виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів у загальному обсязі промислової продукції склала 14,9% (для порівняння: питома вага легкої промисловості – 0,7) [4].

За останні роки економічне середовище в Україні в цілому, і в харчовій промисловості, зокрема, характеризується нестійкістю. Зростає рівень невизначеності і ризики, що ускладнюють діяльність підприємств на внутрішньому ринку. Як свідчить світова практика, до такого середовища адаптується підприємство, яке має чіткі орієнтири на майбутнє і спрямує свої зусилля на пошук довгострокових конкурентних переваг.

У ринковій системі господарювання категорія «конкурентоспроможність» є однією з головних, так як в ній зібрано економічні, науково-технічні, виробничі, організаційно-управлінські, маркетингові та інші можливості не лише окремого товару, підприємства, регіону, а й країни в цілому. Глобалізація ринків, масштабне проникнення імпортних товарів на український ринок переводять проблему підвищення конкурентоспроможності промисловості до пріоритетних управлінських завдань, успішне вирішення яких забезпечить виживання і розвиток галузі у новому середовищі. Визначення рівня конкурентоспроможності галузі, підприємства є актуальним завданням, вирішення якого дозволяє обґрунтовано вибирати стратегічні напрями його діяльності та шляхи досягнення конкурентних переваг. Тому, підвищення рівня конкурентоспроможності сприятиме залученню інвестицій на розробку нових технологій та активізацію інноваційної діяльності промисловості.

Всі галузі харчової промисловості вимагають оновлення матеріально-технічної бази, модернізацію виробництва шляхом впровадження інноваційних технологій, збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції, залучення іноземних інвесторів, налагодження роботи на внутрішньому ринку і освоєння нових зовнішніх ринків збуту вітчизняної продукції.

При дослідженні конкурентоспроможності підприємств частіше виділяють три вимоги, яким повинні відповідати чинники конкурентної переваги, щоб вважатися стратегічними: протягом тривалого часу забезпечувати особливість власної торгівельної марки в порівнянні з конкурентами; задовольняти специфічні потреби споживачів; будуватися на специфічних здібностях і ресурсах підприємства, які важко або неможливо імітувати.

Ефективність управління конкурентоспроможністю діяльності підприємств має ґрунтуватися на дотриманні принципів економічного зростання, сприяти використанню сучасних методів і стилю управління, запровадженню інноваційних процесів і безвідходних технологій, дотриманню законності і виконанню взятих зобов'язань, формуванню інтелектуального потенціалу, поліпшенню якості і конкурентоспроможності продукції, яка користується попитом в Україні і за кордоном, контролю за використанням всіх видів ресурсів.

Основними причинами неконкурентоспроможності вітчизняних виробників харчових продуктів на іноземному ринку є низка проблем, що перешкоджають успішному здійсненню зовнішньоекономічних операцій. Наявні проблеми у фінансовому, матеріальному та техніко-технологічному забезпеченні підприємств не сприяють збільшенню обсягів виробництва. Більшість вітчизняних підприємств експортує сировину, а не готову продукцію, що є характерно для держав з низьким розвитком економіки. Таким чином, для підвищення конкурентоспроможності підприємств з виробництва харчових продуктів варто спочатку здійснити ряд змін у напрямку покращення інвестиційного клімату в державі, що сприятиме притоку інвестицій у галузь. Це допоможе вітчизняним виробникам покращити технічне забезпечення та скоротити витрати на виробництво, а тобто зменшити собівартість. Головною складовою конкурентоспроможності товарів є торгівельна марка. Якщо вона не сприяє просуванню продукції, необхідна співпраця з відомими іноземними виробниками та виробництво продукції під їх торговою маркою для виходу на відповідні зарубіжні ринки. Отже, для вирішення проблеми конкурентоспроможності вітчизняних товарів потрібні зважені комплексні рішення, як з боку самих виробників, так й з боку держави. При цьому, для успішного функціонування та розвитку харчової промисловості, варто звернути увагу на експорт не сировини, а готової харчової продукції.

Література

1. Конкурентоспособность продукции и предприятия (Буркинский Б.В., Лазарева Е.В., Агеева И.Н., Брыкалина С.В. и др.). Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2002. – 132 с.

2. Павлова В.А. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка та стратегія забезпечення: монографія. - Дніпропетровськ : Вид-во ДУЕП, 2006. - 276 с.

3. Дейнеко Л., Купчак П. Розвиток стратегічного потенціалу харчової промисловості України // Харчова і переробна промисловість: Щомісячний науково-виробничий журнал.– 2009.– №6. –С. 5–9.

4. Статистична інформація щодо основних показників соціально-економічного, демографічного розвитку України // www.ukrstat.gov.ua.