Брус Ю. П. Науковий керівник Горшков М. А.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ

Особливості скандинавського державного соціалізму.

Поняття "скандинавська модель" не має вичерпного визначення. У якості її особливостей часто виділяють або економічну, або соціальну політику.

Скандинавська модель (Швеція, Норвегія, Фінляндія) - колективістсько-універсалістська модель соціально-економічного розвитку на основі приватної власності та ринку. Вона відрізняється від багатьох інших моделей сильною цілеспрямованою, більш відкритою і стійкою соціально-орієнтованою політикою. В основі її лежить концепція функціональної соціалізації економіки, яка передбачає використання результатів приватнокапіталістичного підприємництва й економічного зростання на соціальне вирівнювання, а також установлення виробничої демократії. Це означає широке державне втручання в економіку в дусі кейнсіанських рецептів, установлення високих норм оподаткування, суттєве посилення перерозподільної і соціально-законотворчої ролі держави. Дослідження мети даної теми є досить актуальним, враховуючи проведення реформування економіки нашої країни та використання відповідного досвіду скандинавських країн.

Основні риси скандинавської моделі почали складатися в 1930- ті рр. і остаточно оформилися на початку 1950- х рр. і полягають у наступному:

- гармонічний розподіл національного доходу між громадянами через податкову систему й державний бюджет;

- підтримка взаєморозуміння й згоди між працею й капіталом;

- підтримка балансу влади шляхом зосередження політичної влади в руках соціал-демократів, а економічної - у руках буржуазії;

- розвиток державного сектора (насамперед на базі виробництва суспільних послуг як регулятора суспільного відтворення).

У розвитку скандинавської моделі виділяють три етапи розвитку. Перший - довоєнні 1930-ті рр., другий - післявоєнні роки аж до середини 1970- х рр., третій - наступні десятиліття. Однак з початку 1990- х рр. заговорили й про можливий четвертий етап розвитку, коли скандинавська модель стала мінятися під впливом моделі соціально-економічного розвитку в рамках ЄС, хоча мова може йти лише про модернізацію моделі, а не її скасуванні.

Для скандинавської моделі економіки характерна зріла соціальна інфраструктура. Основною особливістю цієї моделі є гранична соціалізація, що можлива в умовах ринкової економіки. Частка приватного сектора в економіці становить 85%, а на частку держави відповідно доводиться менш 15% (30% зайнятих). Держава в такій системі не стільки робить ВВП, скільки перерозподіляє через податкову систему доходи, одержувані в приватному секторі. Воно також здійснює досить суворий контроль за діяльністю приватного бізнесу, контролює дотримання законів, прийнятих з урахуванням інтересів всіх членів суспільства.

Іншою важливою економічною функцією держави в скандинавській економіці є розробка довгострокової стратегії розвитку економіки (вироблення пріоритетів розвитку національного господарства, інвестиційна політика, стимулювання НТР, зовнішньоекономічна стратегія).

Фінансовою основою скандинавської моделі є державний бюджет, що припускає досить високий рівень державних витрат, для фінансування яких установлений досить високий рівень податків, однак не стільки для фірм, скільки для багатих фізичних осіб. Так, максимальний корпоративний податок установлений у розмірі 28%, а гранична ставка прибуткового податку становить 58%. Зокрема, у Швеції, Норвегії й Данії податки становлять 51-63% ВВП, а частка державних витрат на соціальні цілі у ВВП у цих країнах вище 40%[3, c. 12].

Скандинавська модель характеризується деякими особливими рисами державного регулювання, притаманними Данії, Фінляндії, Норвегії, Ісландії, Швеції, їх сутність полягає в тому, що тут успішно поєднуються приватна власність і ринкова конкуренція з урядовими програмами, спрямованими на рівномірний розподіл прибутку, на підтримку непрацездатних, компенсацію втрат, зв'язаних з нестабільністю ринкової економіки. Відмінність скандинавської моделі від моделі держав Європейської співдружності — більший ступінь соціального захисту і забезпечення населення.

В системі державного регулювання країн Північної Європи можна виділити два періоди: ранній (від XIX ст. до Другої світової війни), для якого характерним є невтручання уряду у функціонування ринку і фінансових інституцій, вільний розвиток приватних структур, участь уряду у розвитку освіти і розвитку ринкової інфраструктури, пізній (після Другої світової війни), якому властиве запровадження жорсткого регулювання ринку, політики, спрямованої на підтримання низького рівня безробіття через збільшення сектора сфери послуг.

Спільним для політики скандинавських країн є прагнення досягнення консенсусу в економічному розвитку (між приватною власністю і громадською діяльністю). В економіці скандинавських країн домінує Швеція, для якої характерна змішана економіка, поєднання ринкових відносин на конкурентних началах з активним втручанням держави в економіку. Це дозволяє виділити особливу Шведську модель ринкової економіки, як соціал-демократичний варіант розвитку.

Шведська модель має певні недоліки і ряд позитивних рис, які доцільно було б врахувати, формуючи механізми державного регулювання економіки в Україні на сучасному етапі.

Список використаної літератури:

1. Строй В. Демократія по-скандинавськи //Віче. - 2009. - № 12. - C. 13-15.

2. Швед О.В. Проблеми національної ідентичності країн Скандинавії в контексті процесу європейської інтеграції//Український історичний журнал. - 2010. - № 2. - C. 158-171

3. Сурнин В. Скандинавский стиль //Зеркало недели. - 2011. - № 12. - C. 12-17