Ткачова Н.О.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Ляо Цайчжи

Північно-Західний педагогічний університет (КНР)

ВИКОРИСТАННЯ ТРАДИЦІЙНИХ НАРОДНИХ ОЗДОРОВЧИХ СИСТЕМ У СУЧАСНИХ КИТАЙСЬКИХ ВНЗ

У сучасному Китаї формуванню культури здоров’я молоді надається величезна увага як на державному, так і на соціально-побутовому рівнях. Причому підґрунтям для набуття молодими людьми валеологічних знань і навичок є не тільки зміст офіційних здоров’язбережувальних програм, курсів, семінарів, але й історичні традиції, що створювались впродовж тисячоліть. Адже формування традиційних китайських оздоровчих систем починалося ще в епоху стародавнього Китаю.

Завдяки стародавнім традиціям у КНР склалася унікальна система формування здорового способу життя та культури здоров’я, яка впроваджується в закладах освіти всіх рівнів. Ця система спрямовується на гармонійний духовний і фізичний розвиток особистості та являє собою синтез оздоровчих і бойових видів фізичних вправ.

Зазначимо, що внаслідок впливу ідеології конфуціанства в китайському суспільстві сформувалося особливе ставлення до культури здоров’я особистості, адже важливою ідеєю конфуціанства є прагнення людини до довголіття. У свою чергу, це сприяло й сприяє сьогодні широкому поширенню оздоровчих методик в усіх прошарках населення.

Зокрема, під час проведення факультативних занять у вищій школі студенти вивчають основні положення давньої оздоровчої системи «даоінь», яка включає в себе систему правильного харчування, систему дихальної гімнастики та систему гімнастичних вправ. Причому головним принципом цієї системи є природність всіх практик. Так, система харчування за «даоінь» вимагає усунення з раціону всіх злакових культур. Дихальна гімнастика сприяє не тільки розвитку легенів, але й виховує особливе ставлення до навколишнього світу, забезпечуючи певну стресостійкість особистості. Гімнастичні вправи базуються на копіюванні людиною рухів тварин, яких можна побачити в живій природі Китаю.

Зазначені методики розвивались комплексно, але кожна з них водночас набула окремого розвитку в ході історичного процесу. Під впливом місцевих умов оздоровчі системи постійно взаємодіяли.

Зокрема, на базі перших окремих систем дихальної гімнастики поступово сформувався напрямок китайської оздоровчої традиційної методики під назвою «нейгун». Його створення дослідники пов’язують з ім’ям послідовника даосізму Ге Хуна. Необхідно зазначити, що система «нейгун» у теперішній час широко використовується в традиційній китайській медицині.

Крім того, елементи дихальної гімнастики «нейгун» широко застосовуються в багатьох напрямках ушу. Залучення людини до ушу передбачає дотримання нею традицій здорового харчування, а також обов’язкове виконання комплексу фізичних вправ оздоровчого і прикладного характеру. У змісті традиційних систем «ушу» помітно проявляється вплив постулатів даосізму.

Сьогодні ефективність традиційних стилів ушу як системи оздоровчих практик офіційна визнана всіма медичними організаціями. Серед найбільш розповсюджених стилів ушу можна визначити такі, як тайцзіцюань, багуачжан і сініцюань.

Спрямованість на оздоровлення, досягнення довголіття та ведення здорового способу життя надають ушу значення ефективної системи формування культури здоров’я особистості. Особливу цінність цим традиційним методам формування культури здоров’я людини надає їх стародавність, перевіреність багаторічним практичним досвідом минулих поколінь.

Стародавні традиції значною мірою зберігаються в Китаї й сьогодні. У межах прояву цих національних традицій ушу є важливим елементом формування культури здоров’я сучасних студентів вищих навчальних закладів і, зокрема, невід’ємною частиною формування в них навичок здорового способу життя. Причому ушу використовується як одна з форм індивідуальної та групової фізичної активності китайських студентів.

Відзначимо, що під час виконання студентами ранкових вправ «ушу» найчастіше застосовуються «таолу» як сполучення різноманітних стилів ушу. Крім того, традиційні форми ушу активно використовуються на заняттях з фізичної культури у вищих навчальних закладах КНР. Створена у першій половині ХХ століття Академія ушу надає можливість кадрового забезпечення цих занять спеціально підготовленими фахівцями.

Слід зауважити, що заняття традиційним ушу у вищих навчальних закладах КНР забезпечують комплексне поєднання в собі набуття студентами навичок здорового харчування, виконання ними фізичних вправ та ведення активного способу життя, а також індивідуальне психологічне самовдосконалення особистості. Така універсальна багатогранність ушу поряд з невід’ємною складовою системою духовного, гуманістичного виховання особистості, яка притаманна більшості стилів ушу, дозволяє вважати ушу однією з найбільш дієвих форм навчання студентів звичкам здорового способу життя та формування культури здоров’я.

Отже, використання традиційних народних оздоровчих систем у сучасних китайських ВНЗ сприяє забезпеченню не тільки підготовки студентів у фізичному та валеологічному напрямах, але й розвитку суто духовних, гуманістичних тенденцій в інтелектуальній сфері особистості, що є важливим фактором для психічного здоров’я людини. Тому на основі вищесказаного можна зробити висновок про те, що в КНР існує потужна традиційна система формування культури здоров’я, яка застосовується у вищій школі та спрямована на загартування та зміцнення здоров’я людини.