Доктор пед. наук Аніщенко О.В.
Інститут педагогічної освіти і
освіти дорослих НАПН України
Діагностика сформованості ґендерної культури педагога
- цілеспрямована діяльність педагога, зорієнтована на визначення рівня
вихованості або навченості тих, хто навчається;
- особливий вид діяльності,
що являє собою встановлення й вивчення ознак,
які характеризують стан і результати процесу навчання, й дозволяє на цій основі прогнозувати можливі відхилення, визначати шляхи їх попередження, а
також здійснювати процес навчання з метою підвищення якості підготовки фахівців;
- кількісна оцінка, якісний аналіз педагогічних процесів, явищ і т. д.
за допомогою спеціально розроблених наукових методів;
- підрозділ педагогіки, що
вивчає принципи і методи розпізнавання і встановлення
ознак, які характеризують нормальний,
або той, що відхиляється від норми, хід педагогічного
процесу, а також це це і процедура постановки педагогічного діагнозу;
- складова професійної культури вчителя.
На думку І. Пальшкової, вчитель, „професійно підготовлений до діагностичної
діяльності, повинен вміти складати спеціальну дослідно-експериментальну
програму з використання педагогічної діагностики, в якій передбачено проведення
обстеження загального фізичного розвитку школярів ...; виховних можливостей
класного колективу ...; виховного потенціалу сім’ї школярів ...; рівня розвитку
соціальних якостей школярів (професійних намірів школярів ...)” [7].
Викладене вище переважно стосується проблеми діагностики у
загальноосвітньому навчальному закладі у контексті педагогічної взаємодії
учителя й учнів. Наше ж дослідження спрямовується на діагностику ґендерної
культури майбутнього
педагога у процесі його професійної
підготовки. З огляду на це важливе значення має те, що педагогічна
діагностика передбачає постійне вивчення
та оцінку динамічної
ситуації педагогічного процесу та
його об’єкта, що розвивається безперервно
(не тільки дитини, школяра, а й студента, групи, колективу).
Вона сприяє „озброєнню” педагога вихідними даними для практичного
розв’язання конкретних педагогічних завдань. Це свідчить про те, що педагогічна діагностика
є передумовою й підґрунтям для продуктивного проектування та упровадження педагогічних технологій.
Нам імпонує умовивід про те, що педагогічний діагноз
– це різнобічне
вивчення і опис об’єкта (особистості, групи) і педагогічної
ситуації з метою прийняття конкретного
рішення та розробки ефективних навчально-виховних дій, операцій [4]. Слід також додати, що діагноз у педагогіці являє
собою „оцінку загального стану педагогічного процесу або його окремих складових
у той чи інший момент його функціонування на основі всебічного, цілісного
обґрунтування [2, с. 38].
Поняття „педагогічне дослідження” і „педагогічна діагностика” – різні,
самостійні й водночас вони мають багато спільного. Виокремлюючи
спільне, на основі аналізу електронних джерел, зазначимо, що передусім
це їх об’єкт (світ
педагогічних явищ з усіма його атрибутами, на
які спрямована перетворювально-творча діяльність педагога). У них спільні джерела (досвід навчально-виховної,
педагогічної роботи, педагогічна
практика в широкому
сенсі, опублікована література, документація,
речові та усні
джерела та ін.).
Для педагогічної діагностики і досліджень характерне використання одних і тих самих методів (обсерваційні, опитувальні, експериментальні, логічні, статистичні, моделювання та ін.). Спільними
можна вважати і процедури вивчення людини,
групи, а також способи накопичення, зберігання та аналізу емпіричної інформації, інструментарій, апаратуру, обладнання,
які використовують і дослідники, і діагности. Водночас вони розрізняються за предметом, метою,
рівнем узагальнення, термінами проведення та ін.
Акцентуємо увагу на запропонованих О. Кочетовим методах педагогічної
діагностики:
І. Загальні методи вивчення особистості й колективу:
а)
інформаційно-констатувальні (анкета, інтерв’ю, бесіда,
анкета-коментар, ранжування);
б) оцінювальні (рейтинг): компетентні судді, експертна оцінка,
незалежні характеристики, оцінка, самооцінка.
ІІ. Продуктивні
методи: вивчення творчості тих, хто навчається,
тести (особистісні, тести – ситуації).
ІІІ. Дієво-поведінкові методи: спостереження (пряме, опосередковане,
спостереження-включення і т. д.), дискусії, диспути, аналіз у взаємодії,
ситуації (природні, штучні), соціометричні методи, встановлення референтності
особистості, колективу.
Наведемо окремі приклади. Так, особливо важливе значення мають графічні
репрезентації ґендерних відносин майбутніх учителів. Зокрема, тест „Малюнок людини” є проективною методикою, яка широко
використовується у психодіагностиці (зазвичай у поєднанні з іншими). Із певними
змінами її можна використати для діагностики сформованості ґендерної культури
педагога. Так, модифікація тесту „Малюнок людини”,
запропонована Н. Романовою як „Малюнок чоловіка і жінки”, дозволяє виявити
ґендерні установки, аттитюди особистості педагога, сутність відносин і
взаємодії статей у сприйнятті того, хто тестується; відображає інструментальний
погляд на ґендер та емоційні аспекти ґендерних відносин, розкриває систему емоційних
відносин і домінуючу ґендерну позицію щодо представників своєї і протилежної
статі, дозволяє діагностувати афективно насичені комплекси в цій системі [3].
Обстежуваний отримує чистий аркуш формату А4 та інструкцію: „Намалюйте чоловіка
і жінку”, питання залишаються без деталізації. Після завершення роботи доцільно
попросити прокоментувати зображення, задати уточнюючі питання, акцентувати увагу
на важливих для вивчення аспектах відносин.
Отримані таким чином графічні презентації
обробляються, виділяються ґендерні установки й аттитюди, що відображають
основні аспекти ґендерної ідентичності, трансльовані за допомогою графічних
зображень і символів. Ґендерні установки (співпраця,
опора, ізоляція, незалежність, індиферентність,
тяжіння, агресія) вказують на основну соціостатеву домінанту особистості, відображають провідні ідеї у структурі ґендерного концепту. Водночас
у ґендерних аттитюдах розкривається домінуюча ґендерна позиція щодо
статей (засуджений,
романтичний, функціональний, проігнорований,
рівний, незрозумілий, сексуальний,
малоцінний, загрозливий). У них відбивається і своєрідний „інструментальний”
погляд на ґендер, і думка
суб’єкта щодо його
призначення, й емоційні
аспекти відносин особистості
майбутнього педагога з чоловіками
і жінками. У графічних репрезентаціях людські
фігури часто поміщаються в систему навколишнього
світу, малюнки доповнюються предметами, фігурами
тварин або людей (переважно
– дітей), що, на
думку І. Купріянової, має невипадковий
характер і повинно інтерпретуватися у контексті
ґендерних характеристик особистості.
Зазначимо, що методика „Діагностика
ціннісно-смислових орієнтирів” застосовується з метою
вивчення сформованості ціннісно-смислових орієнтирів майбутніх
педагогів у контексті ґендерної культури. Анкета дозволяє визначити
ступінь сформованості у майбутніх педагогів тієї
чи іншої ціннісної орієнтації, побачити, які саме
з цінностей проявляються в більшій
мірі, а які потребують розвитку. Кількісний
аналіз даних діагностики дозволяє отримати інформацію про
ефективність діяльності ВНЗ щодо формування базових ціннісно-смислових орієнтацій
студентів, цілеспрямованості діяльності ВНЗ щодо
вдосконалення освітнього процесу. Отримані
результати дозволяють своєчасно провести корекцію педагогічної
діяльності з метою формування активної
ґендерно орієнтованої особистості, здатної ефективно діяти в соціумі.
Методика „Діагностичний опитувальник схильності до
співпереживання” (Юсупов, 1988) спрямована на виявлення важливої характеристики емпатійних
тенденцій у формі співпереживання (уміння
поставити себе на місце
іншого – чоловіка, жінки), дозволяє оцінити
загальний рівень схильності до
співпереживання і рівні 5-и векторів співпереживання (з
батьками і людьми третього віку різної статі, з дітьми різної
статі, з героями художніх
творів різної статі, колегами різної
статі в міжособистісних
стосунках).
Підкреслимо, що, наприклад, для обґрунтування педагогічних умов формування
ґендерної культури майбутнього вчителя використовуються спостереження,
анкетування, тестування, методики незакінчених речень, вивчення, аналіз
продуктів пізнавальної і творчої діяльності студентів, опитування (усні,
письмові) та ін. Вивчення рівня сформованості ґендерної культури студентів
доцільно здійснювати за допомогою методів опитування, рейтингу, самооцінки, а
також методів кількісної обробки даних (порядкові, бальні шкали та ін.).
У педагогічній діагностиці сформованості ґендерної
культури майбутнього вчителя важливу роль відіграють статистичні методи. Як
справедливо зазначає академік С. Гончаренко, нині статистичні методи
„стали невід’ємною частиною педагогічних досліджень, оскільки без них при
розв’язуванні цілого ряду дослідницьких задач не можна дати об’єктивну
інтерпретацію результатів вимірювань” [1]. Для вивчення розвитку ґендерної
культури майбутнього вчителя, унаочнення динаміки змін в її розвитку у
студентів експериментальних і контрольних груп використовуються кількісні
методи – для обробки результатів спостережень, констатувального й формувального
експериментів; для моделювання, діагностики, прогнозування, проектування та
реалізації ґендерно орієнтованого педагогічного процесу. Отже, до першої групи
входить статистичний метод, у межах якого здійснюється реєстрація, виявлення
певних якостей педагогічних явищ, кількісні підрахунки наявних чи відсутніх
якісних даних у певній послідовності, визначення їхнього місцезнаходження серед
об’єктів, що вивчаються; шкалування – присвоєння балів, інших цифрових
показників характеристикам, що досліджуються.
Другу групу репрезентує метод моделювання, який дає
можливість охопити систему цілісно (наукова модель – уявна або матеріально
реалізована система, яка адекватно відображає предмет дослідження і здатна
замінити його так, що вивчення моделі сприяє отриманню нової інформації про цей
предмет). Йдеться про метод створення й дослідження моделей. У контексті нашого
наукового пошуку моделювання застосовується з метою удосконалення навчального
процесу у ВНЗ з метою формування та удосконалення ґендерної культури
майбутнього вчителя, оптимізації структури навчального матеріалу у змісті
психолого-педагогічних дисциплін, управління пізнавальною діяльністю студентів та
ін. Метод моделювання використовується для побудови нових теорій ґендерно
орієнтованого навчання та інтерпретації отриманих даних; для перевірки гіпотези
дослідження за допомогою тієї чи іншої моделі та ін.
Таким чином, завдяки
використанню педагогічної діагностики можна стверджувати, що формування
ґендерної культури майбутніх учителів у ВНЗ є спеціально організованим
процесом, який охоплює взаємопов’язані, взаємозалежні елементи (мета, зміст,
методи, засоби, організаційні форми, ступінь реалізації окресленої мети,
діагностика, оцінка, корекція, контроль, підсумки, подальше проектування педагогічного
процесу).
Література
1.
Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: методологічні поради молодим
науковцям. – К.; Вінниця: ДОВ „Вінниця”, 2008. – С. 202.
2.
Краткий педагогический словарь / Андреева Г.А. и др. – М.:
В. Секачев; Ин-т гуманитарных исследований, 2007. – 181 с.
3.
Куприянова И. Графические
репрезентации гендерных отношений: опыт применения модификации методики „Рисунок человека” для диагностики характеристик
гендерной идентичности [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://magazine.mospsy.ru/nomer2/indiv02.shtml>. – Мова
рос.
4.
Педагогическая
диагностика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://paidagogos.com/?p=13>. – Мова рос.
5.
Педагогическая
диагностика. Функции педагогической диагностики, ее значение и виды <http://www.profile-edu.ru/>. – Мова рос.
6. Педагогическая диагностика в школе / А.И. Кочетов и др.; под ред. А.И. Кочетова. – Минск : Нар. асвета, 1987.
– С. 42.
7.
Пальшкова І.О. Педагогічна діагностика як складова професійної культури
майбутніх вчителів початкової школи // Вісник Черкаського університету.
Серія „Пед. науки”. – 2009. – Вип. 166. – С. 118-122.