Педагогические науки / 3.Методические основы воспитательного процесса

Галацин К. О.

Національний технічний університет України «КПІ», Україна

Характеристика рівнів сформованості комунікативної культури студентів ВТНЗ у процесі позааудиторної роботи

Аналіз наукових джерел свідчить, що на сьогодні не існує цілісної й загальної теорії формування комунікативної культури особистості у студентському віці. Дослідження переважно зосереджені на механізмах і способах формування окремих складових досліджуваного феномена. Йдеться про розвиток комунікативних умінь, наголошується на важливості спілкування як активної діяльності особистості загалом; розглядаються механізми формування окремих комунікативних якостей та характеристик особистості, які становлять зміст особистісного компонента комунікативної культури.

Визначаючи комунікативну культуру студентів вищих технічних навчальних закладів як інтегральну якість особистості майбутнього інженера, що характеризується сукупністю комунікативних знань, сформованістю умінь контролювати і регулювати свою мовну поведінку, грамотно і переконливо аргументувати свою позицію, вміння вести ділові переговори в процесі професійної діяльності, швидко орієнтуватись у комунікативній ситуації й обирати необхідний стиль поведінки для досягнення мети комунікативного акту, продуктивно співпрацювати в процесі вирішення професійних завдань, вважаємо за доцільне оцінювати рівень її сформованості за окресленими й обґрунтованими критеріями [4].

Аналіз психолого-педагогічних досліджень (Г.Андреєва, О.Бодальов, Н.Богушевич, М.Боришевський, М.Вайновська, М.Васильєва, Н.Волкова, П.Гальперін, Б.Головін, В.Грехнєв, О.Грива, В.Гриньова, В.Киричук, Ю.Кулюткін, С.Рубінштейн, Г.Сухобська та ін.), дав змогу уточнити критерії сформованості мотивів, знань, умінь та особистісних якостей, що характеризують відповідні компоненти комунікативної культури особистості [2;5;6].

Для цього, насамперед, визначимо зміст понять «критерії» та «показники». В енциклопедичних словниках поняття «критерій» – це ознака, за якою можна судити про щось, мірило для визначення, оцінки предмета чи явища, підстава для оцінки або класифікації чогось [3,211]. У педагогічній теорії під поняттям «критерій» розуміють об’єктивну ознаку, за допомогою якої здійснюється порівняльна оцінка досліджуваного явища, ступеня розвитку його у різних обстежених осіб або сукупність таких якостей явища, що відображають його суттєві характеристики і саме тому підлягають оцінці.

Так, Л. Путляєва, вивчаючи сучасні проблеми професійної підготовки, конкретизує значення критерію як «міри оцінювання досліджуваного явища та тих змін, які відбулися в розвитку окремих складових чи особистості в цілому в результаті експериментального навчання та виокремлених педагогічних умов, за яких визначена гіпотеза відповідає чи не відповідає результатам експерименту» [7]. Саме це визначення критеріїв нами взято за основу у нашому дослідженні. У свою чергу, показники – це дані, які свідчать про розвиток та перебіг чогось [3, 212]. У нашому дослідженні – інтегрованих критеріїв прояву комунікативної культури студентів.

Рівень сформованості комунікативної культури студентів технічних навчальних закладів вважаємо за доцільне визначати за наступними критеріями:

Мотиваційно-ціннісний критерій характеризується інтересом до формування комунікативної культури, прагненням до оволодіння комунікативними вміннями, зацікавленістю у комунікативній взаємодії, орієнтацією на партнерство та співпрацю у розв’язанні професійних проблем, визнанням культури спілкування та мовлення як особистісної цінності.

Пізнавальний критерій визначає сформованість системи знань студентів-інженерів про сутність, функції, передумови успішної комунікативної взаємодії, особливості професійного спілкування, психологію міжособистісних взаємин; розвиток умінь орієнтації в інформаційному просторі.

Особистісний критерій визначає гуманізацію ставлення до співрозмовника, готовність до духовної взаємодії, толерантність, емпатію, рефлексію, соціальну фасилятивність, здатність до самоконтролю, адекватність висловлювання, мовленнєвий етикет.

Поведінково-діяльнісний критерій характеризує вміння та навички, що дозволяють майбутньому інженеру налагоджувати ефективну професійну та міжособистісну комунікативну взаємодію та зорієнтований на аналіз комунікативних умінь, раціональної поведінки у міжособистісній взаємодії, комунікативної діяльності, ініціативності та активної позиції в спілкуванні.

Кожен критерій вимагав розробки набору відповідних показників, на основі аналізу яких можна судити про рівень сформованості комунікативної культури студентів. Так, показниками мотиваційно-ціннісного критерію є: інтереси, потреби, установка на комунікативну діяльність, мотивація професійної діяльності, орієнтація на партнерство у взаємодії. Показниками пізнавального критерію є: наявність системи знань про сутність та закономірності комунікативної культури, про основні принципи міжособистісного та ділового спілкування, про функції комунікативної взаємодії у професійній діяльності, закони успішної комунікації, володіння основними поняттями, орієнтація в інформаційному просторі, гнучкість мислення. Показниками поведінково-діяльнісного критерію нами визначено: комунікативні вміння та навички; рефлексивність і креативність дій; самостійність дій під час виконання комунікативних завдань; соціальний інтелект, спосіб поведінки у конфліктній ситуації. Показниками особистісного критерію ми визначили: емоційну сприйнятливість; оцінку та самооцінку особливостей комунікативної діяльності, почуття власної гідності, повагу до опонента, готовність до духовної взаємодії, толерантність, емпатію, мовленнєву грамотність, комунікабельність, соціальну фасилятивність, рівень комунікативного контролю, комунікативні та організаторські здібності.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури та практики діяльності вищих технічних навчальних закладів нами встановлено, що різна виразність показників обумовлює різні рівні прояву комунікативної культури, які відрізняються один від одного способом взаємодії (репродуктивним, ситуативним, рефлексивним і креативним) та ступенем їх прояву (низьким, середнім, достатнім і високим). Так, високий рівень характеризується тим, що всі показники визначених критеріїв комунікативної культури виявляються повною мірою (яскраво); достатній рівень відповідно характеризується тим, що всі показники виражаються достатньою мірою; середній – більшість із показників визначених критеріїв простежуються певною (середньою) мірою і, нарешті, низький рівень – показники сформованості комунікативної культури виявляються слабо.

Високий рівень сформованості комунікативної культури майбутніх фахівців інженерно-технічного спрямування характеризується яскраво вираженим стійким інтересом до формування комунікативної культури та культури професійного спілкування, сформованістю стійкої потреби у спілкуванні, установки на комунікативну діяльність, високою мотивацією професійної діяльності, виразною орієнтацією на партнерство у взаємодії; сформованістю чіткої ієрархії цінностей і усвідомлення комунікативної культури як однієї із цінностей.

Студенти з високим рівнем сформованості комунікативної культури мають систему усвідомлених оцінних знань про сутність, культуру й особливості спілкування, психологію міжособистісних взаємин та особливості людей; свідомо оперують основними поняттями та методами наукового пізнання; розвинене креативне комунікативне мислення, орієнтуються в інформаційному просторі.

Володіють сформованими комунікативними вміннями, мають яскраво виражену особистісну спрямованість на взаємодію з іншими людьми, високий рівень соціального інтелекту, комунікативні дії є рефлексивними та креативними, під час комунікативної діяльності яскраво виражена самостійність дій та креативність у взаємодії.

Такі студенти мають сформовану систему особистісних якостей, значущих для комунікативної культури: почуття власної гідності, повагу до опонента, толерантність, готовність до духовної взаємодії, виражені вміння самоконтролю у спілкуванні; є комунікабельними, розвинена емпатія та соціальна фасилятивність, високий рівень комунікативного контролю, та комунікативних і організаторських здібностей; яскравим є прояв мовленнєвої грамотності.

Достатній рівень сформованості комунікативної культури студентів вищих технічних навчальних закладів характеризується достатнім проявом інтересу до комунікативної діяльності, сформованістю потреби у спілкуванні, мотивацією до професійної діяльності та комунікації; орієнтацією на співробітництво у взаємодії; сформованістю системи цінностей і визначення ролі спілкування в ній.

Студенти з достатнім рівнем сформованості комунікативної культури мають системні знання про спілкування, його види та структуру, а також особливості міжособистісної взаємодії; достатньо розвинене творче мислення студентів, орієнтування в інформаційному просторі. Мають достатні комунікативні вміння, здатні переносити знання в практичну комунікативну діяльність, мають достатній рівень розвитку соціального інтелекту, розвитку рефлективності в соціальній взаємодії, ситуативну самостійність у комунікативній діяльності.

У студентів з достатнім рівнем сформованості комунікативної культури сформовані особистісні комунікативні якості: толерантність, повага до співрозмовника, комунікабельність, достатній рівень емпатії та комунікативного контролю, соціальної фасилятивності та комунікативних здібностей; вони є мовленнєво грамотні.

Середній рівень сформованості комунікативної культури характеризують нестійкий інтерес до формування комунікативної культури та професійного спілкування, ситуативна зацікавленість в її формуванні; ситуативність потреби у спілкуванні та мотивації у професійній діяльності та професійній комунікації; ситуативна або пасивна орієнтація на партнерство та співробітництво у взаємодії. Студенти з середнім рівнем сформованості комунікативної культури ситуативно здатні переносити знання в практичну діяльність, мають середній рівень розвитку соціального інтелекту, розвитку рефлексивності в соціальній взаємодії; ситуативну самостійність у комунікативній поведінці. У цих студентів сформований середній рівень соціальної фасилятивності, рефлективності, емпатії, комунікативних здібностей, толерантності; їм властива гіпер або гіпокомунікабельність, репродуктивна мовленнєва грамотність.

Для низького рівня сформованості комунікативної культури майбутніх інженерів характерними є відсутність інтересу до формування комунікативної культури та культури професійного спілкування; ситуативність або відсутність потреби у спілкуванні; студенти не усвідомлюють важливості формування комунікативної культури у професійній підготовці; вважають процес її формування стихійним.

Знання про спілкування, комунікативність особистості, особливості їх формування є елементарними, розрізненими, поверхневими, мають репродуктивний характер. Ці студенти недостатньо орієнтуються в інформаційному просторі, є пасивними в самоосвіті. У студентів з низьким рівнем сформованості комунікативної культури знання не трансформуються у поведінку, комунікативні вміння проявляються епізодично. Вони мають низький рівень розвитку соціального інтелекту, рефлексивності в соціальній взаємодії; відсутні навички самостійності в комунікативній поведінці та визначений стиль поведінки у конфліктній ситуації.

Студенти з низьким рівнем сформованості комунікативної культури комунікативні особистісні якості мають на стадії формування, вони мають низький рівень соціальної фасилятивності, розвитку емпатії, толерантності, вони зазвичай гіпер або гіпокомунікабельні, для них властива репродуктивна мовленнєва грамотність або ж неграмотність.

Отже, реальний стан досліджуваної проблеми свідчить про те, що формування комунікативної культури студентів вищої технічної школи є надзвичайно важливою та актуальною проблемою, яка потребує негайного як теоретичного, так і практичного її вирішення.

Тому, наступним етапом у нашому дослідженні було визначення труднощів у формуванні комунікативної культури студентів. Так, за результатами опитування викладачів і студентів, анкетування, проведених спостережень нами було виявлено реальний стан сформованості у студентів комунікативних знань (усвідомлених, оцінних знань про спілкування, професійне спілкування, рівні культури у взаєминах, психологію міжособистіної взаємодії, сутність комунікативності та комунікативної культури) та комунікативних умінь. Встановлено характер труднощів і перешкод у процесі спілкування викладачів і студентів, студентів між собою.

Типовими виявились такі труднощі, як: психологічні бар’єри (боязнь аудиторії, нерішучість, хвилювання); низький рівень умінь і навичок спілкування та міжособистісної взаємодії; низька мотивація самопізнання з метою самовдосконалення та розвитку комунікативних умінь; авторитарність викладачів і пасивність студентів; неготовність студентів вести діалог з викладачами, старшими студентами; відсутність партнерських навиків у навчальному та позанавчальному спілкуванні; неготовність викладачів сприймати студентів партнерами по педагогічній взаємодії; відсутність навичок об’єктивного аналізу й оцінки комунікативних здібностей та готовності до спілкування.

Також було визначено провідні фактори, які сприяють формуванню комунікативної культури студентів у вищому технічному навчальному закладі. Отже, на основі теоретичного аналізу, масового опитування й педагогічного спостереження встановлено, що факторами впливу на формування комунікативної культури студентів є як суб’єктивні (психологічні чинники, особистісні якості, комунікативні вміння й навички), так і об’єктивні, пов’язані з розвитком культурно-освітнього простору, організацією навчально-виховного процесу в навчальному закладі, активізацією позааудиторної роботи, розвитком студентського самоврядування і т.п.

Таким чином, процес формування комунікативної культури в системі позааудиторної виховної роботи у вищих технічних закладах ще не є цілеспрямованим, систематичним та особистісно зорієнтованим; позааудиторна робота не сприяє повною мірою формуванню комунікативної культури майбутніх інженерів.

Література:

1. Андреєва Г.М. Соціальна психологія. - М., 1980. -148 с.

2. Бодалев А. А. Психологические трудности общения и их преодоление / А. А. Бодалев, Г. А. Ковалев // Педагогика. - 1992. - № 5-6.

3. Великий тлумачний словник укр. мови (з дод. і допов.) / Уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь : ВТФ“Перун”, 2005. – 1728 с.– С. 1368.

4. Волкова Наталія Павлівна. Професійно-педагогічна комунікація: навчальний посібник. — К. : ВЦ "Академія", 2006. — 256с.

5. Грехнев В. С. Культура педагогического общения: Кн.для учителя / В. С. Грехнев. М.: Просвещение, 1990. - 144 с.

6. Кулюткин Ю.Н. Психология обучения взрослых. – М., 1985

7. Путляева Л. В. Психологические особенности педагогического общения. Вопросы психологии, №2 . - 1994.

8. Тимченко Ірина Ігорівна. Формування комунікативної культури студентів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Харківський держ. педагогічний ун-т ім. Г.С.Сковороди. - Х., 2001. - 20с.