Педагогічні науки/4Стратегічні напрями реформування системи освіти

                                               Асистент Гоцуляк К.І.

Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника. Україна

Проблеми удосконалення навчально-виховного процесу початковій школі

      Докорінні зміни в політичній,соціальній та економічній галузях і викликана ними побудова якісно нової системи національної освіти потребує радикального перегляду цілей,принципів,змісту,які могли б сприяти вихованню освідченої,культурної та професійно-здібної особистості.

     На сьогодні значення науково-доведених психологією положень про розвиток молодшого школяра в процесі навчання занижене. Досі основний наголос в організації навчання робиться на «проходження» нового матеріалу. Має місце спрощене розуміння педагогами розвитку учня як оволодіння ним певною сумою знань,умінь і навичок.

     Навчальний процес недостатньо враховує власні цілі і пізнавальні запити учня початкової школи. Існуючі програми,підручники і методичні посібники побудовані за принципом розвитку науки,яка відображається в кожному навчальному предметі,а не за принципом молодших школярів,які вивчають систему предметів. Тому різко ускладнене використання учнями знань і способів вивчення одного предмета для більш глибокого розуміння іншого,для формування іншої картини світу. Це стосується розриву між теоретичними положеннями загальних навчальних предметів,які вивчають школярі і практичними навчально-трудовими навичками.

      Посібники і програми недостатньо націлюють педагогів на управління становленням в учнів початкових класів таких психічних новоутворень,як розширення і збагачення навчально-пізнавальної мотивації,потреб і здібностей саморозвитку,самоконтролю дій,а також формування творчих мислительних операцій і прийомів,вольових звичок і навичок адекватного ставлення до навколишнього,що визначають,поряд із набутими знаннями, вміннями, розвинену особистість. Психічний розвиток молодших школярів не аналізується. Корекції навчального процесу,який забезпечує підвищення рівня всіх елементів новоутворень,що відображають творчий і соціальний розвиток учнів,немає.

Для вдосконалення навчального процесу провідними методологічними факторами є :

1.     Забезпечення кожному учневі статусу суб’єкта самостійної навчальної діяльності та спілкування. Ця діяльність будується на додаток до існуючого класно-урочного навчання. Вона розгортається як процес постійного вирішення учнями початкових класів послідовного ускладнених систем пошуково-творчих завдань. Такі завдання мають бути комплексними,міжпредметними. В такому разі школяр узагальнює не тільки знання,а й методи використання різних знань,постійно розширює  ці методи. Все це сприяє розвитку пошуково-творчого потенціалу учня та формування його здібностей до самовираження.

2.     Відображення в логіці навчального процесу різноманітних методів педагогічної ,гуманістичної взаємодії,співробітництва і спілкування педагогів та учнів. Ця взаємодія і спілкування повинні будуватися з урахуванням наукових положень про розвиток психіки,становлення особистості учня,його індивідуальних особливостей у навчанні.

3.           Побудова в навчальному закладі цілісного педагогічного колективу,який забезпечує найкращі умови для формування розвиненої творчо-працездатної особистості кожного учня.

      Усе це можливо будувати на основі зростання професійної кваліфікації вчителів,підвищення діалогової культури та культури спілкування,ставлення до кожного школяра як до зростаючої особистості,враховуючи його індивідуальні особливості.

      Розвиток сучасної освіти позначений переходом від суб’єкт-об’єктної до суб’єкт-суб’єктної системи навчання і виховання. Цей шлях є складним,тривалим,сповненим перешкод. Гальмує процес переходу на новий етап перенасиченість освіти елементами старої системи. Однак нині у педагогічній науці яскраво заявляє про себе підхід,який забезпечує створення нових механізмів начання і виховання та грунтується на принципах самостійності особистості,глибокої поваги до неї,врахуванні її індивідуальності. Врахування цього підходу має суттєво гуманізувати навчально-виховний процес,наповнити його високими морально-духовними переживаннями,утвердити принципи справедливості і поваги,максимально розкрити потенційні можливості дитини,стимулювати її до особистісно-розвивальної творчості.

       Отже,врахування індивідуальних особливостей учня початкової школи підтримують уявлення вихованця про себе як про особистість,що найперше проявляється в інших людях. За таких умов дитина усвідомлює,що вона може стати розвиненою особистістю лише через свої добропорядні вчинки. Оцінка вихованцем себе як особистості відбувається не лише з огляду на те,що означає та чи інша риса для нього,а й що вона може означати для інших,тобто дитина має навчитись відчувати іншу людину. Якщо педагог вбачає у дитині повноцінного партнера-допомає їй. Саме тому в процесі навчання і виховання потрібно зважати на індивідуальні особливості емоційно-вольової сфери учнів,тактовно,але постійно і неухильно,долати негативні вияви їх почуттів і поведінки.

 

Література:

1.Концепція загальної середньої освіти(12-річна школа)//Педагогічна газета.-2002.-№1.-С.2-4.

2. Мороз О.Г.,Падалка О.С.,Юрченко  В.І. Педагогіка і психологія вищої школи:  Навч. посібник/За заг.ред. О.Г. Мороза. – К.:НПУ,2003.-267с.

3. Малафаїк І.В. Системний підхід у теорії і практиці навчання.-Рівне:РВВРДГУ,2004.-440с.

4. Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи / І.А. Зязюн (ред.): АПН України. Ін-т пед. і психол. проф. освіти. – К.: Віпол, 2000. – 636 с.

5.Савченко о.Я. Навчання і виховання учнів 1 класу: Методичний посібник для    вчителів / Упор. Савченко о.Я. – К.: Початкова школа, 2002. – 464 с.