Педагогические науки/4.Стратегические направления реформирования системы образования

К.п.н., Гладченко М.М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Інструментальний та інституційний підходи до управління університетом як організацією

Стратегічний менеджмент вищої освіти передбачає управління університетом як організацією. Організаційна теорія розглядає організацію як «єдність з певною кількістю осіб, які працюють на досягнення спільних цілей» [4,c.1] Існує два підходи до розуміння терміну «організація» – інструментальний та інституційний. Підхід до організації як інструменту виник на основі вчення про управління організацією в контексті аналізу раціоналізації виробництва і структури організації. Відровідно до цього підходу вчені акцентують увагу на визначенні і досягненні перспективих цілей організації.

Університет як організація спрямований на виконання суспільно корисних завдань. Наприклад, планування освітніх реформ, ініційованих міністерством освіти, і впровадження нових навчальних програм у закладах вищої освіти. На основі виконання суспільно корисних завдань організація в особі університету розглядається як інструмент досягнення соціальних цілей, наприклад, підняття стандартів вищої освіти. На думку Т.Крістенс (Christens T.), П.Легрід (P.Lægreid), К.Ровік (K.Rovik) інструментальна раціональність є «невід’ємною рисою представників державних організацій, діяльність яких спрямована на виконання поставлених завдань і досягнення бажаних результатів»[2,c.20]. Інструментальність може проявлятися у структурі організації на основі оцінювання засобів і цілей. Організаційна культура є складовою інструментальної раціональності, на основі якої визначається і формується структура організації. Інструментальний підхід досліджується у працях таких вчених, як М.Вебер (M.Weber) [7] і Ф.Тейлор (F.Taylor). М.Вебер (M.Weber) аналізує бюрократію як організаційну форму, в той час як Ф.Тейлор на основі традицій «наукового менеджменту» або «тейлоризму» визначає ефективні організаційні форми, робочі техніки та інструменти.

Ф.Тейлор (F.Taylor) розробив ряд загальних адміністративних принципів, які використовуються в управлінні університетом.

На противагу інструментальному підходу інституційний розглядає організацію як систему в цілому. Об’єктом вивчення в межах інституційного підходу, крім організаційної структури, є «соціальна система з визначеними цілями, спланованою структурою і незапланованим процесом». Д.Марч (J.March) і Г.Cаймон (H.Simon) аналізують організацію як «цілеспрямовану відкриту соціальну систему з формальною структурою» [5, c.262]

Г.Саймон (H.Simon) розробив теорію прийняття рішень, основним положенням якої є розподіл праці в організації, відповідно до якого працівники намагаються діяти раціонально інструментально, тому структура організації впливає на можливості працівників і на результат їх діяльності[2].

Ф.Селзнік (P.Selznick) підтримує погляди Д.Гауса (J. Gaus), що «організація – це спрямування персоналу на досягнення домовленої цілі на основі розподілу функцій і обов’язків» [3,с.66], або у широкому розумінні формальна організація – це «система свідомо координованої діяльності або зусиль двох чи більше осіб» [1,c.73]. Виходячи з попередніх визначень, формальна організація – це «структурне вираження раціональних дій, мобілізація технічних і менеджерських навиків, що потребує координування, систематичного розподілу посад і обов’язків, на основі яких відбувається адміністративна інтеграція спеціалізованих функцій »[6, c.78]

У межах інституційного підходу діяльність організації спрямована на досягнення конкретних цілей, сформульованих на основі поділу праці між працівниками організації і чітко визначених меж по відношенню до середовища:

- діяльність, спрямована на досягнення конкретних цілей, означає, що організація має чітко визначені цілі і працює над їх досягненням, проте організація може мати одночасно багато суперечливих цілей;

- урегульований розподіл праці означає, що в організації за умов скоординованого і раціонального розподілу обов’язків всі працівники залежать один від одного, якщо організація не може досягти цілей лише за допомогою однієї людини, то всі працюють на досягнення цілей. Для координації розподілу праці встановлюються нормативні регуляторні правила, на основі яких визначається структура організації;

- чітко визначені межі організації по відношенню до середовища означають, що кожна система має зв’язки із середовищем, спрямовані на співпрацю із середовищем.

Отже, інституційний підхід до організації є більш доречним для аналізу університету як організації, ніж інструментальний, тому що дає можливість компетентно оцінити вищий навчальний заклад як організацію і дослідити вплив соціальних факторів, які відіграють основну роль у контексті стратегічного менеджменту вищої освіти.

Література.

1. Barnard Ch. The Functions of the Executive. – Cambridge:Harvard University Press, 1938. – P.73.

2. Christens T., Lægreid, Roness P., Rovik K. Organization Theory and the Public Sector. Instrument, culture and myth. – Routledge, 2007. – 191p.

3. Gaus J. A theory of organization in public Administration/The frontiers of public administration. – Chicago: University of Chicago Press, 1936. – P.66.

4. Laux H., Liermann F. (1997): Grundlagen der Organisation. Die Steuerung von Entscheidungen als Grundproblem der Betriebswirtschaftslehre. – Berlin/ Heidelberg: Springer. – 6. Aufl. – 1997. – 624 s.

5. March J., Simon H. Organizations. New York: John Wiley & Sons Inc. – 1958. – 262 p.

6. Scott P. University Governance and Management: An Analysis of the System and Institutional Level Changes in Western Europe// Maasen P., van Vught F., (Eds.) Inside Academia. New Challenges for the Academic Profession. – Utrecht: Elsevier/De Tijdstroom. – 1999. – P. 113-133.

7. Weber M. The theory of social and economic organization. Ed. A.H.Henderson and Talcott Parsons.Glencoe, IL:Free Press. – 1947.