Педагогические науки/5.Современные методы преподавания

Дроворуб К.О.

Харківська гуманітарно-педагогічна академія, Украина

Особливості навчання письма і специфіка навчального матеріалу на уроках іноземної мови

В житті кожної людини письмо відіграє дуже важливу роль. Письмо – видатне надбання людства, величезний здобуток кожного народу, кожної людини , що оволодіває писемністю. Воно використовується в різноманітних галузях діяльності людини : в організації виробництва, в науці, культурі, засобах масової інформації та зв’язку, в міжнародних, політичних відносинах, у просвітницькій роботі. Історики вказують на те, що письмо – неперехідна пам’ять поколінь, яка зберігає повідомлення про події та справи минулих віків і тисячоліть.

Письмо – один із чотирьох видів мовленнєвої діяльності (МД), що формує комунікативну систему людини і забезпечує її різноманітне соціокультурне буття, до того ж воно, як самостійна МД, є найбільш важкою. Формування цього вміння, особливо на іноземній мові, вимагає більше підготовки та зусиль. Проблема навчання письма й писемного мовлення іноземною мовою висвітлена в працях багатьох вчених методистів (Р.І. Похмєлкіна; Г.Ф. Демиденко; А.А. Абрамова; Г.Г. Бедросова; Є.П. Калініна; Т.М. Єналієва; К.П. Ященко; Т.І. Лєоньєва; А.І. Янісів; Т.В. Глазунова; І.М. Мельник; Е.В. Пинська). В шкільних програмах з іноземних мов письмо визначається частіше як засіб, а не мета навчання. На різних ступенях навчання іноземної мови роль письма змінюється. Так, на першому етапі реалізується мета оволодіння технікою письма, формування навичок, пов’язаних із засвоєнням звукобуквених відповідностей. Вказані уміння необхідні для розвитку вмінь читання та усного мовлення. На другому етапі основним є навчання орфографії у зв’язку з накопиченням нового матеріалу. Одночасно розвивається писемне мовлення як засіб, що сприяє формуванню вмінь та навичок мовлення усного. На третьому етапі набуті раніше навички письма удосконалюються поряд з удосконаленням усного мовлення. Певне місце займає також робота спрямована на засвоєння орфографії нових мовних одиниць. Крім того, писемне мовлення виконує ще одну важливу роль – воно стає допоміжним засобом у самостійній роботі учнів над мовою. Письмо іноді розглядають як особливу графічну форму мови і навіть як писемне мислення. Аналогічно цьому письмо є системою письмових засобів та правил їх використання [1]. Навчання письму ( письмовому мовленню) включає роботу над технікою письма (графіка, орфографія, пунктуація) та над письмовим вираження думок на мові , що вивчається (продукт письмового мовлення). Графіка представляє собою сукупність основних начертальних засобів (букв, буквосполучень та діакритичних знаків) для зображення на письмі звуків та звукосполучень даної мови. В будь-якій мові письмо являє собою сталу графічну систему й менш за все піддане змінам. Орфографія – це система правил вживання письмових знаків при написанні слів. Продуктивне писемне мовлення – це комплексне використання графічних, орфографічних, лексико-граматичних та стилістичних засобів для вираження думок та здійснення комунікації. Графічні та лексичні навички розвиваються на рівні лексичної одиниці. Об’єктами вивчення письмового мовлення є речення, абзац та зв’язний текст. Письмове мовлення використовується як самостійна форма спілкування, однак оволодіння ним відбувається на базі звукового мовлення. А. М. Мєшковський відзначає, що письмова мова ні для жодної людини у світі не може бути рідною мовою в буквальному розумінні, слова тому що завжди є друга мова, яка наслаюється на усну . В учбовому процесі роль та місце письма визначається цільовою направленістю навчання іноземній мові.

Згідно з новою Програмою з іноземної мови для загальноосвітніх шкіл, кінцева мета навчання письма і писемного мовлення в середній школі полягає у формуванні в учнів писемної мовленнєвої компетенції, тобто вміння зафіксувати і передати письмово необхідну інформацію. Для учнів початкової школи це означає:

1) оволодіння каліграфією: уміння правильно писати всі літери англійського алфавіту, знання звукобуквених відповідностей (каліграфічна компетенція);

2) оволодіння орфографією: уміння грамотно писати слова, словосполучення, речення, невеличкі за обсягом тексти; уміння писати диктанти різних типів (орфографічна компетенція);

3) оволодіння писемним мовленням: уміння правильно, з урахуванням соціокультурних відмінностей, оформлювати й писати особистий лист, вітальну листівку, оголошення, опис, оповідання обсягом до восьми речень (писемна мовленнєва компетенція). [2]

Як зазначається у Державному освітньому стандарті з іноземних мов, володіння письмом передбачає досягнення елементарної комунікативної компетенції, яка забезпечує учням вміння реалізувати навички писемного мовлення в найбільш типових ситуаціях повсякденного спілкування [3].

У відповідності з учбовою функцією засвоєння мови та комунікативною функцією застосування мови в навчанні письму необхідно розрізняти слідуючи взаємообумовлені цілі :

– отримання знань про графічну систему іноземної мови та вміння швидкої каліграфічної реалізації нового звучання в міру засвоєння нового алфавіту;

– навчання диференціації знаків, котрі при однаковій формі представляють різні значення в двох мовах;

– придбання звички з’єднувати збереження мовних знань з письмом, досягаючи цим більш високого ефекту закріплення матеріалу;

- демонстрація в диктантах наскільки правильно учні можуть записати почуте;

– складання письмового повідомлення на основі власного досвіду й оформлення його в вигляді листа, опис картини, речі, порядку, дій;

– записування почутого або прочитаного у тексті, застосовуючи це основу для послідовних усних чи письмових переказів, відповідей на питання, та ін.;

- виконання нотаток до докладів та дискусій.

В процесі навчання письма на початковому етапі в середній школі слід дотримуватись наступних принципів послідовного та поетапного засвоєння матеріалу:

– для повідомлення ще невідомої системи письма окремі графічні знаки слід давати по черзі, з урахуванням певної градації складностей;

– необхідно застосовувати спеціальні вправи для розвитку рукомоторних навичок;

– орфографічні та лексичні знання слід давати одночасно, щоб у учнів вироблялась асоціююча єдність компонентів : значення – звукова форма – форма написання, закріплення ;

– тренування для засвоєння іншомовних знань повинні тісно пов’язуватись з повторенням орфографічних знань (переписування, письмове виконання завдань).Це відноситься перш за все до мовних одиниць при застосуванні котрих очікуються або передбачається;

– правила орфографії необхідно пояснювати учням шляхом систематизації та пояснення ними співпадаючих ознак даного класу явищ;

– письмові вправи повинні супроводжуватися їх повною перевіркою;

– короткі письмові роботи – як правило для контролю граматичних та лексичних знань, не повинні перевищувати 10 хвилин;

– вправи та переписування на початковому ступені мають привчати учнів до специфічної форми написання іншомовних слів;

– ретельно підібрані диктанти (слова, вибіркові й короткі) є придатні форми вправ для закріплення і контролю орфографічних знань;

–в якості системних та епізодичних прийомів закріплення орфографічних знань використовуються вправи в підборі та протиставленні слів з однаковими та різними орфографічними елементами. Це сприяє поясненню орфографічних категорій та систематизації словникового запасу;

– необхідною передумовою того, щоб письмові вправи сприяли подальшому розвитку орфографічних навичок, є контроль та корекція [4].

Отже, проаналізувавши методи та прийоми письма на початковому етапі, як вид мовленнєвої діяльності, можна зробити наступні висновки :

Навчання письма та писемного мовлення на цьому етапі характеризується опрацюванням формування графічних, каліграфічних та орфографічних навичок письма у обсязі, передбаченому програмою для середніх шкіл та Державним освітнім стандартом для іноземних мов. Особливістю початкового етапу навчання письма є формування й закріплення перш за все каліграфічних навичок письма, які передбачають володіння й застосування зорових, слухових, рукомоторних навичок, а також навичок внутрішнього промовляння та аналізу мовного матеріалу. Також дуже важливу роль в формуванні навичок письма на початковому етапі відіграє наочний матеріал, який залучає до роботи всі аналізатори, тобто таблиці різноманітного змісту, прописи та фонематичні засоби навчання. Підсумовуючи викладене, можна сказати, що письмо є метою навчання іноземної мови в школі та ефективним засобом навчання і контролю іншомовних знань, умінь та навичок.

Литература:

1. Скляренко Н.К. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах/ Н. К. Скляренко. – К. : Ленвіт, 1999

2. Настольная книга учителя иностранного языка: справ.-метод. Пособие. – М : АСТ : Астрель, 2004. – 446 с.

3. Державний освітній стандарт з іноземної мови. - К.: Ленвіт,1998. – С. 18.

4. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. кол. авторів під кер. С.Ю.Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 2002. - 328 с.