Міхно О.Л, Усенко С.М.

Східноєвропейський університет економіки та менеджменту

Основні поняття специфіки навчання діловому англійському писемному мовленню на практичних заняттях у ВНЗ.

У зв’язку з розширенням міжнародної співпраці здатність вирішувати професійні завдання в умовах іншомовної комунікації стала найважливішою складовою професійної підготовки студентів. Сьогодні студентам немовних вузів іноземна мова потрібна переважно для практичного використання в майбутній професійній діяльності та повсякденному діловому й особистісному спілкуванні.

Розвиток інформаційних технологій розширив можливості професійної комунікації, що зробило уміння контактувати не лише в усній, але й у писемній формі іноземною мовою як ніколи актуальним.

Писемне мовлення, яке дослідники називають “алгеброю мовлення”, його вищою та складнішою формою, виступає індикатором культурного розвитку. Отже основним завданням навчання писемного мовлення є навчання не писемному мовленню взагалі, а писемному мовленню, яке студенти будуть використовувати у своїй подальшій професійній діяльності.

Абсолютно очевидно, що одним із найактуальніших завдань навчання ділового англійського писемного мовлення є формування у студентів навчальних умінь застосовувати іноземну мову для практичної роботи за фахом, для підвищення свого професійного рівня, досягнення кар’єрних цілей, здійснення ефективної ділової та міжособистісної комунікації.

Тому зовсім не випадково проблема навчання професійного писемного мовлення в останні роки стала предметом пильної уваги вчених, насамперед методистів-філологів (Г. Є. Борецька, О. П. Биконя, О. В. Васильєва, Н. В. Горобченко, Т. М. Корж, Г. П. Крівчікова, І. М. Мельник, О. В. Пінська, С. Г. Радецька, В. П. Свиридюк, Г. С. Скуратівська). Вони розробляли різноманітні форми навчання ділового писемного мовлення – написання анотації професійного тексту, науково-проблемно-тематичного повідомлення, ділового листа, факсу, електронного листа, проведення усних і письмових перемовин англійською мовою.

Сучасна концепція дослідження навчання іншомовному спілкуванню студентів немовних вузів передбачає поєднання професійних інтересів та потреб студентів конкретної спеціальності у процесі навчання.

Під іншомовною професіоналізацією ми розуміємо зростання професійної компетенції в процесі вивчення іноземної мови.

Таким чином, виникла потреба розробки нової лінгвістичної моделі іншомовного навчання – іншомовної професійної комунікативної компетенції (далі – ІПКК) фахівця.

Що стосується навчання студентів немовних факультетів у ВНЗ, то цей компонентний склад ІПКК має бути розширений за рахунок включення, крім п’яти компонентів, які визнають більшість учених-методистів: лінгвістичний, соціокультурний, стратегічний, прагматичний і дискурсивний, які являються універсальними, таких компонентів, як:

– інформативний (тематичний, когнітивний), що, з одного боку, обмежує інформаційне поле тематикою певної спеціальності, а з іншого боку, націлює на використання різноманітних (друкарських та електронних) джерел інформації, виділяючи при цьому формування комп’ютерної компетенції;

– бізнес (або діловий) компонент, який є видом міжособистісного професійного усного (зустрічі, переговори і т.д.) та писемного (ділові листи, резюме, факси, телекси і т.д.) спілкування з учасниками зовнішньоекономічної діяльності – представниками різних професій і виступає як інваріант для будь-якої спеціальності;

– спеціальний компонент (або власне професійний), який включає функціональну та міждисциплінарну складові. У цьому контексті під функціональною компетенцією розуміється уміння студентів немовних факультетів виконувати функціональні обов’язки, використовуючи іноземну мову, під міждисциплінарною компетенцією – трансформація та інтеграція професійної інформації та знань з іноземної мови. Запропонований компонентний склад ІПКК, у свою чергу, є критерієм відбору методів і прийомів професійно-орієнтованого навчання.

Практика навчання ділового англійського писемного мовлення доводить, що опанування уміннями ділового писемного мовлення відбувається в процесі формування іншомовної професійної комунікативної компетентності і досягається на основі поетапного формування навичок та вмінь шляхом послідовного вирішення конкретних завдань, виконання яких здійснюється за допомогою різних типів вправ і завдань, створених з урахуванням особливостей професійної діяльності студентів і специфіки писемного мовлення як виду мовленнєвої діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Березина Н. Е. Обучение письменным формам делового общения в ситуациях вхождения в сферу профессиональной деятельности / Н. Е. Березина. – Н. Новгород, 1998. – 16 с.

2. Скляренко Н. К. Сучасні вимоги до вправ для формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь // Іноземні мови. – 1999. – № 3. – С.3 – 7.

3. Бубнова Д. В. Проблемы контроля умений англоязычной письменной речи академического характера / Д. В. Бубнова /, 4 февраля 2010 г. – СПб, 2010. – 202 с.

4. Мазунова Л. К. Письмо как способ и средство сохранения фенотипа «Человек культурный». Монография. – М, 2006. – С. 195 – 242.

5. Кузьмина Л. Г. Социокультурные аспекты развития иноязычной письменной речи в послевузовском образовании : дис. канд.пед.наук:

13.00.02. – М., 1998. – 206 с.