Огурецька Н.П., Чеботарьова І.І

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган – Барановського, Україна

ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАПОЗИЧЕНОЇ ЛЕКСИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Вивчення запозичень в українському мовленні набуло особливої гостроти та актуальності на сучасному етапі розвитку мови, коли вона отримала статус державної і запанувала у всіх сферах нашого життя.

У даній статті зроблено спробу дати характеристику запозиченої лексики, яка функціонує в українському мовленні.

Низка найменувань предметів і понять — іменників, рідше якостей — прикметників і дій — дієслів, ще здавна переходили від однієї мови до іншої. Лексика української мови формувалася протягом багатьох століть у тісному зв'язку з іншими мовами, а, отже, і словниковий склад української мови поповнюється здавна.

В українській лексикографічній практиці запозичені лексеми спершу з'являлися в загальних тлумачних словниках, і лише наприкінці XIX ст. їх виокремлено в спеціальні словники. Це був час серйозної дискусії щодо статусу української мови та засобів її розвитку.. Що ближче до нашого часу, то менше уваги приділялося принциповим питанням запозичення в українській мові.

Лексика української мови формувалася протягом багатьох століть у тісному зв'язку з іншими мовами, а отже і словниковий склад української мови поповнюється здавна. Це передусім грецизми(фаза), латинізми (інститут, прогресія, реакція, студент), тюркізми (базар, козак, чумак), германізми (майстер, штукатур). З російської мови або через її посередництво в українську ввійшла велика кількість слів і сталих словосполучень, наприклад: завод, електропоїзд тощо.

Українська лексика поповнюється також за рахунок калькування, тобто шляхом точного, поморфемного перекладу багатьох російських слів (напівпровідник — рос. полупроводник). Є в українській мові слова арабські

(алгебра, атлас), білоруські (дьоготь), польські (брама, ґрунт), чеські (бавовна, власний), французькі (дебати, кабінет, реформа) тощо.

Ступінь запозичення іншомовних слів неоднаковий. Одні,дуже давні лексеми, цілком засвоїлися нашою мовою і не сприймаються як іншомовні (колір, лійка,папір, рубанок). Іншомовне походження інших досить відчутне (експорт, реле). Інтеграційні процеси, стрімкий розвиток науки і техніки сприяють інтенсивному поповненню української мови іншомовними словами з усіх сфер життєдіяльності суспільства. В українській мові чимало слів латинського походження, вони належать переважно до понять науки, техніки, мистецтва, політичних і суспільних відносин, медичної, юридичної термінології. Англійські запозичення вживаються в українській лексиці, що стосується спорту, мореплавства, транспорту, одягу, їжі, напоїв. Наприклад: менеджер, шоу, бізнес, конвеєр, трест, тролейбус, комбайн, тунель, лідер, мітинг, бюджет, крокет, фініш, аут та ін.

Сучасне суспільство не може існувати без мови – найважливішого засобу спілкування, засобу вираження думок та передачі досвіду сучасникам і нащадкам. Мова – національне багатство, тому на перший план виходить питання культури мови. Правильність мови – це насамперед дотримання тих літературних норм, які є усталеним зразком, еталоном для носіїв цієї мови. Культура мови пов'язана з дотриманням літературних норм слововживання – з семантично точним і стилістично доречним вибором слова, з граматично й стилістично правильною сполучністю слів.

Власні джерела української мови аж ніяк не вичерпалися, їхні можливості безмежні. Однак при розбудові наукової термінології їх використовують дуже мало. Для того, щоб нові терміни органічно увійшли до літературної мови, їх треба творити з власномовного будівельного матеріалу (коренів, префіксів, суфіксів, постфіксів).

Таким чином, вивчаючи запозичену лексику, можна зробити висновок, що сучасна українська літературна мова пройшла довгий шлях розвитку, вона є продуктом багатьох поколінь. Кожне нове явище, предмет, ознака, дія викликали в ній появу нових слів, нових значень, які є збагаченням словникового складу української мови.