Філологічні науки

Умєрова З. К.

РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет»

Словники ділової мови та їх роль у сучасному мовленні

Культуромовний підхід до літературної писемної практики започатковано в перших словниках, граматиках (Памво Беринда, Лаврентій Зизаній, П. Білецький-Носенко та ін.). Із 20-х pp. ХХ ст. активне обговорення питань нормалізації української мови супроводжувалося появою перекладних словників, посібників з культури мови, серед них праці О. Курило, М. Сулими, С. Смеречинського, М. Гладкого, Є. Плужника, В. Підмогильного. Питання норми порушувалося на сторінках часописів «Шлях освіти», «Життя й революція». Аналізові літературних норм української мови було присвячено збірник «Ділова українська мова» (1931). Загальнолітературну норму досліджував у своїх працях І. Огієнко. Кодифікації літературних норм у 30-40-і pp. сприяло видання праці «Норми ділової української мови» О. Синявського (1931). Питання мовної культури завжди було предметом дослідження мовознавців, які розглядали мову в системному аспекті.

Досконале володіння діловою мовою гарантує людині відчутний успіх у ділових стосунках. Лінгвісти, які працюють у галузі культури мови, докладають усіх зусиль, щоб історична мінливість норми була завжди врівноважена іншою її неодмінною властивістю – відносною стабільністю, потрібною для нормального функціонування мови і нормального життя сучасного суспільства [1]. Тому останнім часом більшу увагу дослідників привертає питання кодифікації літературної мови, творення ділових словників.

Загальновідомо, що справжній розквіт української лексикографії розпочався у 20-30-ті рр. ХХ ст., у добу національного відродження. Видані в цей період словники ділової мови були першими в розбудові лексикографії в цьому напрямку в Україні. На сьогодні словники ділової мови 20-30-х рр. є раритетними. Користування словниками ділової мови не тільки підвищує грамотність, а й розширює світогляд людини, підносить загальний рівень її культури.

Під поняттям «ділова мова» треба розуміти мову ділових стосунків установ з іншими установами та громадянами, а також мову ділових стосунків громадян між собою [2]. Із початку ХХ ст. спостерігається процес нормалізації української мови, який набрав швидких темпів. Велика кількість словників ділової мови, – показник того, що вперше за два століття влада почала користуватися українською мовою у сфері ділових відносин. Видання словників є свідченням поступової кодифікаційної роботи в діловій сфері. Словники, довідники, граматики є засобами кодифікації мови на певному синхронному зрізі, оскільки в них зафіксовано норму. Під кодифікацією розуміємо впорядкування, відкидання всього невластивого, чужого для літературної мови і прийняття народного – всього, що її збагачує [3]. Тож свідома турбота про мову з метою її відбиття у писемній формі (словниках, довідниках, граматиках) розуміється як кодифікація мови. Зауважимо, що суспільна другорядність будь-якої мови найчастіше є і причиною, і наслідком відсутності кодифікації. Мова вважатиметься незалежним і здоровим організмом тоді, коли вона буде стандартизованою, а її правила уніфіковані, визнані більшістю мовців і зафіксовані у ділових словниках. Становлення єдиного лінгвістичного стандарту на будь-якому етапі розвитку мови є умовою для однорідного інформаційного простору, ефективної освітньої системи та якісної комунікації між носіями мови. Тому без кодифікації не може бути суспільно-психологічної єдності мовців. Саме словник ділової мови виконували цю функцію.

Під час укладання сучасних словників ділової мови лексикографи часто звертаються до багатого досвіду колег, які працювали над виробленням літературної норми у 20-ті рр. ХХ ст. Зауважимо, що при укладанні словників слід уникати надмірного пуризму, оскільки подібне мовне явище може призвести до наддіалектної основи літературної мови, а також до порушення усталених норм.

У першій половині ХХ ст. процес упровадження рідної мови в усі сфери суспільного життя, зокрема в ділову, сприяв виробленню літературних норм офіційно-ділового стилю та словників ділової мови. Словники ділової мови є джерелом вивчення культури мовних норм, а також сучасного офіційно-ділового стилю літературної мови. Словники ділової мови являють собою синтез плідної наукової роботи укладачів, тому важко переоцінити роль і значення цих словників.

Література:

1. Тименко Л. Умови розвитку офіційно-ділового стилю української мови у 20-их роках ХХ століття / Л. Тименко - К. : Осіта, 2002. — 264 с.

2. Дорошенко М. Російсько-український словник ділової мови / М. Дорошенко, М. Станиславський – Харків : Держвидав України, 1930. – 457 с.

3. Романенко Л. Д. Культура писемного ділового мовлення. Л. Д. Романенко [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=44640&pg=4