Філософія/ 3. Історія філософії
Рубан
А. О.
наук.
керівник Лаврик – Слісенко Л. П.
Кременчуцький
національний університет
ім.
М. Остроградського
Виникнення філософії
Питання виникнення філософії пов'язане
зі становленням світогляду, його розвитком та ступенями зрілості. Відомо, що ще
в сиву давнину людина почала осмислювати свої дії стосовно природи та інших
людей, бачила різницю між світом існуючим і бажаним. Люди не хотіли голодувати,
вмирати. Тому й діяли, щоб вижити. Вироблялися програми таких дій, які б
сприяли їх виживанню, наближенню існуючого світу до бажаного. Та не всі з цих
дій були ефективними, не всі вели до успіху. Тому людина почала приписувати
природі певні риси, створювати програми, які б запобігли гніву природи,
викликали її доброзичливість до себе. В результаті виникла міфологія.
Міфічний тип світогляду грунтувався на
уособленні та одушевленні сил природи, приписуванні їм людських рис. Він
відображав і закріплював досвід людей первісного суспільства. В міфології не
було чіткого розмежування людини і середовища, природного й надприродного,
думок та емоцій. Це було невіддиференційоване, цілісне світорозуміння. Будучи
орієнтованою на переборення фундаментальних суперечностей людського існування,
вона сприяла гармонізації індивіда, суспільства й природи, пояснювала зв'язок
між минулим, сучасним і майбутнім; формувала колективні уявлення соціальних
спільнот про певну систему цінностей норм поведінки; забезпечувала духовну
єдність поколінь, емоційно-вольову життєздатність людей. У її надрах зародились
елементи моралі, релігії, філософії, мистецтва, науки.
Релігія як тип світогляду виростає з
міфології і зберігає її в особі як свій власний елемент. Основою міфології і
релігії є уособлення, уподібнення зовнішнього світу людині, перенесення на
нього людських властивостей. Відмінність релігії від міфології не в тому, що
міф визнає панування над людиною природи (в міфологічній свідомості природа ще
не відокремлена від людини), а релігія визнає панування бога. Природа — це
реальність, а Бог — продукт людської уяви. Реальне панування над людьми природи
і соціальних процесів, переломлюючись в їх колективній свідомості, породжує
уявлення про панування богів і над природою, і надлюдиною. До того ж саме
уявлення про богів, а тим більше про єдиного Бога, відносно пізнього
походження. Релігія виникає саме тоді, коли в свідомості людей надприродне
починає відокремлюватись від природного, тобто коли відбувається роздвоєння світу
на природний і надприродний (на ранніх ступенях еволюції міфологічного
світогляду такого роздвоєння ще не було).
Лише з появою уявлень про богів як
надприродних істот, які мають ознаки особистості, — творців і володарів світу,
формується і система дій, покликаних впливати на богів, установлювати з ними
''практичні'' відносини. На місці первісних магічних культів (а частково
переосмислюючи їх) виникають характерні для релігії хвалебні культи. Стосовно
цих останніх можна сказати, що релігія рекомендує молитися. Молитва — це
перенесення на богів (Бога) тих відносин, які склалися в людському суспільстві
з розпадом первісно - суспільного ладу.
Та на зміну міфічних, релігійних,
розпливчастих уявлень мали з'явитися сухі й точні поняття, які могли б
показати, як одне явище виникає з іншого, породжує його.
З їх появою у формі натурфілософії
з'явився матеріалізм. Причиною виникнення натурфілософії було те, що
природознавство тоді ще не було виділено в окрему галузь, природа не була
розчленована. Проте зароджувався новий спосіб мислення, згідно з яким філософія
пояснювала як одне явище випливало з іншого, одне знання — з іншого. Думка
заглиблювалась у сутність. З'явилось теоретичне мислення.
Перед людством постало триєдине
завдання:
§ зрозуміти світ таким, яким він є;
§ пізнати людину (її внутрішній світ) такою, якою вона є;
§ визначити місце людини в світі і на цій основі сформувати її цілі та
завдання.
Вирішення першого завдання привело до
появи природничих наук. Вирішення другого — до появи суспільних наук. Вирішення
третього - до визначення головної мети людини, обгрунтування її ідеалів,
оцінок, практичної й теоретичної діяльності. Останній блок питань належав і
належить філософії. Сюди ж відносять ще й проблеми методології та ін.
Уже в рабовласницькому суспільстві
чітко вималювалася тенденція, згідно з якою предмет сприймали таким, яким він
є, без будь-яких вигадок. У XVII ст. з'явилась тенденція, відповідно до якої
прагнули ''розкласти'' предмети по поличках (створювалась застигла картина
світу). Проте була й протилежна тенденція, формувався діалектичний метод
дослідження. За його допомогою людська думка проникала в ''глиб'' предмета. Річ
розглядалася в її відношеннях і розвитку, з різних сторін та граней.
Удосконалювався його апарат: формувалися наукові та філософські категорії. В
межах філософії як ''науки наук'' паралельно з філософськими виникали й
розвивались наукові знання. Вони були єдиною формою теоретичного освоєння
дійсності, рухалися від емпіричного до теоретичного рівня.
В XVII столітті почався процес
виокремлення з філософії наукових знань. Її предмет змінився, хоч у своєму
розвитку вона продовжувала перебувати в постійному зв'язку з науковими
знаннями. Процес впливу на науку з боку філософії, і навпаки — завжди був
плодотворним.
У процесі виникнення й розвитку
філософія тлумачилась як знання, позбавлене чуттєвої конкретності (знання про
сутність, про загальне).
З появою філософії виникають
''зацікавлені'', ''небайдужі'' знання. Тому філософія як світогляд
відрізняється від інших типів світогляду. Вона реалізує світоглядну функцію на
основі теоретичного відношення до дійсності, протиставляючи антропоморфізму
міфології уявлення про світ як про сферу дії об'єктивних неперсоніфікованих
сил, а традиційності й безпосередності міфу — свідомий пошук і вибір своїх стосунків
і тверджень на основі особливих логічних і гносеологічних критеріїв. Теоретичне
відношення до дійсності у філософії передбачає зіставлення суб'єкта й об'єкта
та з'ясування взаємовідношення між ними.
1.
Бичко І.В. та ін. Історія філософії: Підручник для
студентів вищих закладів освіти. – Київ: Либідь, 2001.
2.
Володимир Кондзьолка. Історія середньовічної філософії. -
Львів: Світ, 2001.
3.
Філософія // За ред. С. П. Щерби. — Київ: Кондор, 2003.
4.
Хрестоматія по історії філософії. – Ч. II. От Шопенгауера до Дерріда. – М.,
1997.