Політологія/4.Політичне лідерство

Педоренко О.В., к.і.н. Богатчук С.С.

Вінницький національний аграрний університет

Індіра Ганді як особистість та політичний діяч

Індіра Ганді, дочка Джавахарлала Неру, народилася 19 листопада 1917 р. в Ілахабаді. Вона отримала прекрасну освіту. Батько, не дивлячись на зайнятість і постійні арешти, постарався вкласти в Індіру все, що він хотів би передати сину, котрий помер, ледве прийшовши у світ. Джавахарлал написав дочці з тюрем близько двохсот листів. У 1934 році вона вступила в народний університет, створений знаменитим індійським поетом Рабіндранатом Тагором. Однак, після смерті матері, в 1936 році їй довелося перервати навчання і відправитися в Європу. Індіра вступила до Оксфорду, але почалася Друга світова війна, і Ганді вирішила бути зі своїм народом в ці важкі часи. Додому довелося повертатися через Південну Африку, де оселилося багато індійців. І там, в Кейптауні, вона виступила з першою своєю політичною промовою. Коли їй виповнився 21 рік, вона вступила в партію Індійський національний конгрес (ІНК). А ще через чотири роки вийшла заміж за відомого конгресмена. Після проголошення незалежності стала офіційною співробітницею батька, що відповідала за прийом іноземних делегацій. Індіра вирізнялася тим, що завжди мала власну думку і ніколи не підпадала під будь-який вплив. Вона була дуже досвідченим і розумним державним діячем, істинним індійським націоналістом. Єдине, що вигідно відрізняло Індіру Ганді від традиційного образу «залізної леді», був сильний материнський інстинкт.

В 1944 році Індіра народила свого першого сина Раджива, а через два роки - другого.

У 1964 році Джавахарлал Неру помер. Замість нього прем'єр-міністром став Л. Б. Піастрі, а Індіра Ганді була міністром інформації, хоча цілком могла б розраховувати на найвище крісло в уряді. Тим не менш, Індіра Ганді не хотіла користуватися ім'ям батька, тому стала прем'єр-міністром тільки після смерті Шастрі — в 1966 році.

В 1969 році, після розколу ІНК, Ганді очолила незалежну партію Конгресу, пізніше офіційно визнану центральною виборчою комісією Індії наступницею ІНК. Розкол стався внаслідок намірів Ганді проводити більш соціально-орієнтовану політику та налагодити відносини з СРСР. В 1971 р. здобула перемогу на парламентських виборах під гаслом боротьби з бідністю. У тому ж році відбулася чергова індо-пакистанська війна після інтервенції індійських військ в охоплений боротьбою за незалежність Східний Пакистан. Там була проголошена республіка Бангладеш. У цьому конфлікті Індію підтримав СРСР, що сприяло ще більшому поліпшенню відносин між двома країнами.

Індіра Ганді провела націоналізацію банків; в роки її правління в країні швидкими темпами розвивалася промисловість, в тому числі важка; була запущена перша АЕС (в штаті Махараштра); в сільському господарстві сталася т. н. зелена революція, завдяки якій Індія вперше за довгі роки стала незалежною від імпорту продовольства.

В 1975 Верховний суд Уттар-Прадеш в Аллахабаді визнав Індіру Ганді винною в порушеннях виборчого законодавства на виборах в 1971 році і наказав їй піти у відставку, з забороною політичної діяльності на шість років. У відповідь Ганді, скориставшись 352 статтею конституції Індії, оголосила надзвичайний стан. За час надзвичайного стану в економіці було досягнуто низку успіхів; практично припинилися міжрелігійні конфлікти. Однак, не всі вжиті заходи були популярні, як, наприклад, примусова стерилізація для стримування зростання населення. До того ж, були обмежені політичні свободи, закрито ряд опозиційних газет.

У січні 1978 Ганді ініціювала ще один розкол в Конгресі. Конгрес-І (за «Індіру») домігся успіху, на що проходили в штатах виборах до місцевих законодавчих органів, а в листопаді Ганді була вибрана до парламенту. У січні 1980 р., після того як уряд партії Джаната потерпів крах, Ганді знову зайняла пост прем'єр-міністра.

Незабаром, після повернення до влади Ганді понесла важку особисту втрату - в авіакатастрофі загинув її молодший син і головний політичний радник Санджай. Після смерті Санджая Індіра Ганді переконала старшого сина Раджива зайнятися політикою.

На початку 1980 Індіра зіткнулася з рядом релігійних і етнічних конфліктів. Лідери терористичної групи разом зі своїми прихильниками зайняли частину головної святині сикхської релігії - Золотого Храму в Амрітсарі. У червні 1984 Індіра Ганді віддала наказ армійським підрозділам увійти до Золотого Храму. У перестрілці загинуло близько тисячі людей, включаючи керівників терористів.

Прем'єр-міністру не раз доповідали, що сикхські екстремісти вимагають відділення цього штату від країни, накопичують зброю і боєприпаси в "Золотому храмі» міста Амрітсар. У військовому відношенні операція «Блакитна зірка» з роззброєння злочинців виявилася успішною, але в очах громадськості зазнала невдачі через велику кількість людських жертв. Сикхські терористи присягнулися помститися. Не проходило дня, щоб не загрожували смертю прем'єр-міністру, її синові і внукам.

Другий термін її правління був відзначений конфліктом з сикхами, що проживали, в основному, в штаті Пенджаб. Лідер сикхів Джарнаїл Сінгх Бхідранвале оголосив сикхів незалежною самокерованою громадою. Його послідовники також були причетні до нападів на індуїстів в Пенджабі. Сепаратистів підтримував Пакистан. У червні 1984 вони зайняли головну святиню сикхів - Золотий храм в Амрітсарі. У відповідь індійський уряд провело військову операцію «блакитна зірка», в ході якої храм був звільнений, а близько 500 його захисників вбиті.

31 жовтня 1984 року, через 5 місяців після цих подій, Індіра Ганді готувалась до телеінтерв'ю з відомим англійським письменником та актором Пітером Установим. Вона вирішила не одягати бронежилет, бо ж він її повнить. Цим скористались троє її охоронців, які належали до релігійної групи сикхів.

Вони випустили у неї 20 куль. За її життя боролись 4 години у Всеіндійському інституті медицини. Але вона так і не прийшла до тями.

Сама Ганді, мабуть, передчуваючи свою долю, незадовго до смерті сказала, що «всі відведені в цьому житті мені дні будуть звернені служінню народу. І навіть коли я помру, я впевнена, що кожна крапля моєї крові буде живити життя Індії, робити її сильніше »

Література

1.НПр://1 ООу.сот.иа/икУІпсііга-Оапс1і-рег50п Ьі1р://гпаіто.сот.иа ИирУЛллллл/.кгияозуеі.ги/

2.Ю.В. Бураков, Г.М.Кипаренко Всесвітня історія. Новітні часи, - К.: Генеза, - 1996р.

3. Семашко Сто великих Женин, - М.: Вече, - 2001р