ст.викл. Чорна Н.М., студентки Король І.В.,Вознюк Л.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Тероризм як виклик безпеці та стабільності глобалізованого світу

Тероризм − це метод досягнення мети, принциповою ознакою якого є застосування (або погроза застосування) насильства. Тероризм як масове і політично значиме явище − результат повальної "деідеологізації" суспільства, внаслідок чого окремі особи чи групи ставлять під сумнів закони та право держави і виправдовують свій перехід до терору для досягнення власних цілей.

Тероризм, на жаль, став невід’ємною частиною політичних і економічних процесів в світі, становлячи значну загрозу громадській і національній безпеці. Із одиничних проявів він перетворився в масове явище. Будучи різновидом організованої злочинності, які занурюються корінням в потужну тіньову економіку, тероризм може поставити під сумнів весь процес подальшого розвитку людства.

На сьогодні незаперечною актуальністю визначається необхідність вивчення і узагальнення ряду важливих і складних подій міжнародного життя, що пов’язані з політикою та економікою, які є першочерговим об’єктом інтересу терористичних організацій. Крім того, причиною конфліктів і напруженості між державами стають проблеми національних меншин депортованих народів, біженців тероризму, для якого не існує кордонів, організованої злочинності, контрабандної торгівлі наркотиками та "відмиванням грошей".

Сутність  тероризму можна тлумачити як насильницьку дію, що дає змогу використовувати інформаційні, фінансові та технологічні ресурси, спрямовується на свідоме нехтування людським життям для досягнення основної мети − стати впливовим елементом формування нового світового порядку.

Важливо відзначити, що ступінь загрози тероризму збільшується внаслідок того, що в руках сучасних організаторів і виконавців терористичних акцій виявляються новітні технології в області ідеологічного, інформаційного, психічного, фінансового, радіаційного, біологічного, хімічного і т.п. зброї масової поразки, найсучасніші види транспорту і зв'язку, засобів технічного проникнення і спостереження, адміністративний (владний) і правовий ресурси тиску, − що робить тероризм проблемою не тільки загальнонаціонального, але і глобального характеру [4].

Сучасний тероризм не має якогось одного джерела. Він не є чимось штучно витвореним. Він − об'єктивація однієї зі сторін духу нашої доби. Сучасний тероризм − це певним чином усталена ситуація (політична, соціальна, психологічна, технологічна тощо), накладена на певні ідеї та ідеологеми.

Сучасний тероризм − це одна з іпостасей духу нашої доби у формі особливого різновиду насильства. Він − точка перетину ситуації та ідеї.

Існують дві основні причини виникнення терористичних організацій у певній країні чи регіоні:

а) відсутність хоч якихось ненасильницьких механізмів розв'язання політичних, економічних, соціальних, расових тощо суперечностей між суб'єктами політичних відносин;

б) принципова відданість однієї із сторін протистояння насильницьким методам, обґрунтованим специфічною ідеологією, у сполученні з низьким рівнем її політичного впливу в суспільстві [5].

Тероризм стає постійним чинником суспільного життя з другої половини ХІХ ст. Його представники – російські народники, радикальні націоналісти в Ірландії, Македонії, Сербії, анархісти у Франції 90-х років, а також члени аналогічних рухів в Італії, Іспанії, США.

До Першої світової війни тероризм вважався знаряддям лівих. Але, по суті, до нього вдавалися індивідуалісти без політичних платформ, а також націоналісти різних орієнтацій. Після закінчення війни тероризм взяли на озброєння праві, націонал-сепаратисти і фашистські рухи в Німеччині, Франції, Угорщині, Румунії.

Нічого не змінилося в природі тероризму й в ХХ столітті. Більше того, тероризм тепер набув спектра найрізноманітніших явищ, починаючи від політичних убивств і закінчуючи масовою загибеллю людей у полум’ї громадянської війни. Відбулося перенесення тероризму на державний рівень, чого людство раніше не знало. Терористична держава "чинила тиск" на своїх громадян беззаконням у межах країни, примушувала їх постійно відчувати своє безсилля і слабкість. Характерними прикладами цього можуть слугувати сталінський терор в СРСР та гітлерівській терор у фашистській Німеччині.

У ХХІ ст. театр бойових дій тероризму складається з двох частин: традиційного простору і кіберпростору, в якому точиться жорстка боротьба за психічний вплив. Тероризм став невід'ємною частиною політичних і економічних процесів у світі і становить суттєву небезпеку громадській і національній безпеці. Поодинокі прояви переросли у масове явище.

Нині тероризм − проблема не лише для країн із політичним, національним чи релігійним розладом. Це вже проблема не окремо взятих держав, зокрема Північної Ірландії та Великої Британії, Лівії та США, Палестини й Ізраїлю, Росії, Японії та Іспанії. Це проблема всієї світової спільноти. Терористичні акти у США 11 вересня 2001 року кардинально змінили характер загроз міжнародній безпеці у світі. Вони продемонстрували можливість ураження значної кількості людей та об'єктів без застосування традиційної зброї: викрадений літак, комп'ютерні мережі, банківська або поштова система, засоби масової інформації, тобто те, що не підходить під визначення "зброя" у загальноприйнятому значенні.

Разом з тим, не знижується і ядерна загроза з боку терористів. Рівень ризику застосування ядерної зброї та радіоактивних матеріалів можна попередньо оцінити за загрозами скоєння актів ядерного тероризму і викраденнями ядерних матеріалів. На сьогодні не існує надійних і повних даних про нелегальне переміщення ядерних і радіоактивних матеріалів, а також про випадки ядерного шантажу [1].

Тероризм з'являється, коли суспільство переживає глибоку кризу, у першу чергу − кризу ідеології і державно-правової системи. У такому суспільстві з'являються різноманітні опозиційні групи − політичні, соціальні, національні, релігійні − для яких стає сумнівною законність існуючої влади і всієї її системи керування. Якщо такі групи приходять до висновку, що не спроможні домогтися своїх цілей законним шляхом, вони можуть спробувати досягти бажаного через насильство, тобто тероризм [3].

Сьогодні з міжнародним тероризмом необхідно боротися не аматорськими, а комплексними методами – на системному, міжнародному рівні. Нині стало цілком зрозуміло, що не тільки одна країна не може самотужки протистояти такому явищу, як тероризм, а й групи країн. Постала необхідність координації зусиль на рівні міжнародних організацій. У цьому розумінні найефективнішою організацією, яка бореться з міжнародним тероризмом, є НАТО.

На сьогодні відчувається гостра необхідність утворити певну структуру швидкого реагування, яка б налічувала кілька десятків тисяч солдат і була добре підготовлена, сучасно озброєна та працювала на випередження, не допускаючи будь-яких проявів тероризму. Ця структура покликана убезпечувати населення від терористичних акцій та заходів, які призводять до загибелі десятків тисяч людей [2].

Найскладнішим завданням, вирішення якого потребує колосальних солідарних зусиль всіх членів світового товариства є усунення причин, що штовхають людей на співпрацю з терористичними організаціями. Потрібне максимальне звуження соціального ґрунту тероризму: безробіття, убогості, неграмотності, різних форм дискримінації. Для цього необхідними є міжнародні програми, спрямовані на зміну уявлень людей про насильство як засіб вирішення проблем. Найважливішою умовою успішної боротьби з тероризмом є строге дотримання всіма державами норм міжнародного права.

Загалом, можна відзначити, що міжнародні організації і учені постійно надають увагу різним аспектам проблеми тероризму. Існує безліч гіпотез, теорій, концепцій, що розглядають природу, передумови виникнення і розповсюдження тероризму, що акцентуються на політичних, соціальних, економічних, психологічних, етичних та інших факторах, але без відповіді залишається питання, чому при приблизно однакових умовах в одних випадках тероризм виникає, а в інших – ні. Тому, від того, наскільки точно будуть встановлені причини цього особливо небезпечного злочину в кожній окремій ситуації, залежатиме ефективність заходів, що вживаються, по боротьбі з ним і їх подальше вдосконалення. Запобігти цьому можна завдяки толерантному відношенню громадян в межах країни, а також розумній внутрішній та зовнішній політиці влади країни.

Література:

1. Антонян Ю.М. Терроризм: Криминологическое и уголовно-правовое исследование / Ю.М. Антонян. – М. : Щит-М, 1998. – 306 с.

2. Журавльов В.П. Тероризм: сучасний стан та міжнародний досвід боротьби / В.П. Журавльов, Б.В. Романюк, В.В. Коваленко та ін.; за ред. Я.Ю. Кондратьєва, Б.В. Романюка. - К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – 452 с.

3. Хлобустов О.М. Терроризм в современной России / О.М. Хлобустов. − М. : Издательский дом "Ин–Фолио", 1998. – 86 с.

4. Юнацкевич П.И. Тероризм: профілактика та боротьба / П.И. Юнацкевич, В.А. Чигирьов В.А.; Под ред. П.И. Юнацкевича. − СПб. : Институт нравственности, 2006. − 64 с.

5. Яцько А. Онтологія насильства: Терор і Тероризм як елементи політичної боротьби / А. Яцько // Українські проблеми . – 1998. – №1. – С. 12.