Житнік Т.С. асистент кафедри загальної психології

Кублікова Н. студентка 2 курсу філологічного факультету

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Проблеми спілкування у підлітковому віці: психологічний аспект

У сучасному українському суспільстві відбуваються кризові процеси, які негативно впливають на психологію людей, особливо підлітків, породжуючи девіантну поведінку. Негативними умовами прогресу цього явища є відсутність ясної позитивної державної ідеології; руйнування і криза дитячих і юнацьких організацій; недоступність для дітей безкоштовної якісної додаткової освіти ; безробіття ; пропаганда насильства і жорстокості через засоби масової інформації; доступність тютюну, алкоголю, наркотиків; різні сімейні проблеми; матеріальне становище сім‘ї; заперечення самоцінності дитини тощо.

У сучасних дітей відсутні моральні вірування, певні цінності на які підліток міг би орієнтуватися. Через це він не може адекватно реагувати на події та певним чином їх оцінювати. Частіше всього у підлітків виникають відхилення внаслідок напружених ситуацій у соціальному середовищі. Підлітки починають відчужуватися, бути агресивними, жорстокими, духовно бідними.

Ефективне вирішення цієї проблеми ґрунтується в розкритті причин виникнення девіантної поведінки, аналізу психічного розвитку особистості, що заважають формуванню та розвитку міжособистісного спілкування у підлітків.

Формування провідних потреб підлітків відбувається на основі їхніх вікових особливостей [2, с. 31-41]. Тому, аналізуючи спілкування підлітків, слід враховувати їхні пcихофізіологічні особливості, зокрема фізіологічні зміни віку,потребу в руховій активності, яка часто сприймається дорослими як свідоме порушення дисципліни, що ускладнює взаємостосунки з батьками, вихователями, провокує одних підлітків на протест, інших – на замкнутість,скритність. Дорослі мають сприяти особистісному самоствердженню, самовизначенню, яке є центральним соціально-психологічним новоутворенням підліткового віку, що стимулює розвиток самосвідомості й самооцінки.

Також важливим новоутворенням підліткового віку є почуття дорослості, яке визначає новий рівень прагнень. Він вимагає визнання своєї самостійності, рівності з дорослими, хоча реальні фізичні, інтелектуальні й соціальні передумови для цього відсутні. Лише в спеціально організованій діяльності можна створювати ситуації, в яких взаємостосунки з дорослими, однолітками відповідали б домаганням і потребам підлітків. При цьому слід враховувати, що провідною діяльністю в цей період є інтимно- особистісне спілкування.

Спілкуючись з ровесниками, підлітки не лише одержують підтримку та можливість самовираження, але й намагаються отримати визнання своєї соціальної значущості.

Дослідження вітчизняних педагогів та психологів (Л.І. Божович, Л.Е. Орбан та ін.) свідчать, що для підлітків характерним є прагнення бути визнаними в колі ровесників і досягти авторитету. Спілкування з однолітками дедалі більше виходить за межі шкільного життя і навчальної діяльності, охоплюючи нові інтереси, види діяльності, стосунки, виділяючись в окрему,самостійну й надзвичайно важливу для підлітка сферу життя.

Спілкування з ровесниками в цьому віці набуває такої цінності, що нерідко відсуває на другий план навчання і стосунки з рідними.

Комунікативні підлітки досить легко, активно залучені до спілкування. У зв’язку з цим перед ними відкриваються значно більші можливості. У таких дітей рідше виникають конфлікти з однолітками, що дає їм можливість встановлювати тісніші дружні й товариські стосунки з оточуючими.

Підлітковий вік – це саме час для формування культури спілкування. Через спілкування підліток взаємодіє з іншими людьми, усвідомлює себе як особистість, завдяки спілкуванню розвивається інтелект, формуються естетичні погляди, а також здобувається досвід спілкування з різними людьми, що вкрай важливо для подальшого життя. У цей час важливо, щоб у підлітка сформувалося почуття власної гідності, поваги, доброзичливості до людей. Головне місце у цьому віці займає спілкування з друзями.

Спілкування з однолітками є основною потребою підлітків, можливістю їх самореалізації. Саме тому вони намагаються зберігати усталені стосунки, уникати конфліктів, які займають особливе місце у спілкуванні підлітків. Для попередження та розв’язання конфліктів необхідно розглянути природу їх виникнення та форми вираження.

Конфлікт – явище, при якому стикаються дві сторони, які мають протилежні думки з якогось приводу і супроводжується негативними емоціями, переживаннями. Роль конфлікту зводиться до вияснення відносин та дійти до якогось певного вирішення проблеми.

Конфлікт може виникати через те,що якісь очікування не були виправданні, або внаслідок того,що одна зі сторін не отримувала інформації або була обманутою. Існує багато причин виникнення конфлікту,але можна сказати напевно,що він не виникає на пустому місці.

Підлітки ще не можуть контролювати свої емоції, знаходити вихід зі складної ситуації. Коли у підлітковому середовищі мають місце довготривалі конфлікти, а також негативні емоції,які переповнюють ще досить несформовану і чутливу дитину, то може виникнути якісь нервові порушення чи, не дай боже, нервовий зрив, що досить негативно може вплинути на формування особистості підлітка. У результаті цього народжується вузькість інтересів, пасивність, підліток почуває себе нікчемним, створюється бар’єр на шляху адаптації в новому колі осіб, у незнайомому колективі. А так як конфлікти – неминучі супутники нашого життя, потрібно переконати підростаюче покоління в тому, що існує багато засобів відстоювання своєї точки зору, не використовуючи поганих слів та емоційних вибухів.

Конфлікти, яких уникають(замість того, щоб намагатися їх вирішити)можуть призвести до негативних наслідків, які можуть бути вкрай негативними: ламання характерів, почуття пригнічення. Навіть можуть призвести до таких негативних явищ, як: протести, пияцтво, крадіжки, хуліганство тощо.

Тому важливим є виховання, при якому конфлікти успішно вирішуються. За такої умови у підлітка формується розуміння того,що з будь-якої ситуації можна знайти вихід, нікого не образивши і не принизивши гідності. Формується досвід вирішення конфліктів, який є необхідним для формування позитивної поведінки.

Конфлікти в групі можуть проявлятися по-різному. Вони можуть виражатися в активній чи пасивній формі. У загальному вигляді до них можуть бути віднесені:

- приховані стани незадоволення – стійка внутрішня неузгодженість з діями, рішеннями при формальному виконанні наказу, байдужість, зверхність, самоізоляція від колективу;

- відкриті зіткнення – різке вираження своєї незгоди у вигляді суперечки, сварки, бунту, бійки, відмови виконати завдання, різних форм непокори, агресивності, афектних дій;

- пасивний протест – свідомий відхід у світ фантазії, світ викривлених образів, свідома локалізація непривабливих моментів у конфліктній ситуації, гіперболізація тих картин, які здатні знизити чи придушити почуття тривожності, внутрішньої емоційної напруженості з причини конфлікту.

Форми вираження конфлікту багато в чому залежать від типу конфлікту і групи, віку її учасників, їх особистісних якостей, індивідуального життєвого досвіду конфліктуючих сторін, від специфіки діяльності та спілкування в групі, від стилю управління нею. Більшість дослідників вважають, що конфлікти є не тільки бажаним, але й необхідним явищем у житті групи. Вони є дійовим засобом вияву альтернативних точок зору, позицій сторін, додаткової інформації. Одна й та ж людина за різних обставин здатна витримати різний ступінь напруги.

Одним з них є вияв агресивності – характеристика дій та вчинків, що визначають встановлені взаємостосунки між людьми, а також ефективність індивідуального особистісного розвитку. Саме агресивна поведінка призводить до виникнення конфліктів між людьми й неконструктивних способів їх розв’язання.

Використання агресивних дій для самоствердження й самореалізації зустрічається в підлітковому віці. Причиною цього є недоліки або низька культура засобів, що використовувалися у власній діяльності та під час взаємодії з ровесниками [1, с. 17-20].

Прагнення підлітка самоствердитися є, по суті, прогресивною тенденцією розвитку, і виховне завдання полягає в наданні йому цінного, з точки зору нашого суспільства, спрямування. Потреба дитини у тому, щоб зайняти належне місце в системі взаємостосунків з оточуючими, поява у неї бажання бути прийнятою й визнаною в групі однолітків є дуже цінними. Зневажливе ставлення дорослого до нового рівня найважливіших потреб підлітка лише посилює конфліктну ситуацію, в якій живе дитина.

Саме тому спілкування старших підлітків необхідно вважати важливою психологічною умовою їх особистісного розвитку. Невдачі у спілкуванні призводять до внутрішнього дискомфорту, компенсувати який не можуть ніякі об’єктивні високі показники в інших сферах їх життя та діяльності.

Література

1. Бовть О.В. Соціально-психологічні причини агресивної поведінки підлітків / О.В. Бовть // Рідна школа. – 1999. –№ 2. – С. 17-20.

2. Фельдштейн Ф.И. Психологические особенности развития личности в подростковом возрасте / Ф.И. Фельдштейн // Вопросы психологии. – 1988. – № 6. – С. 31-41.