Фізична культура і
спорт:проблеми, дослідження, пропозиції.
Дорошенко Ірина
Володимирівна
вчитель фізичного виховання гімназії «Потенціал»
Дорошенко Ігор
Володимирович
викладач-методист
КІСІТ ДВНЗ КНЕУ ім. В.Гетьмана
0978250752
Оптимізація
фізичного навантаження старшокласників
Проблема
зміцнення здоров’я дітей є одним з головних завдань нашого суспільства.
Наскільки успішно вирішується питання фізичної підготовленості в шкільному
віці, настільки залежить стан здоров’я, фізичний розвиток, працездатність,
успіхи у навчанні та спорті дітей більш старшого шкільного віку.
Фізична
підготовленість школярів здійснюється в процесі нерегламентованої рухової
активності і загальноприйнятих форм занять фізичною культурою в школі. Практично
ці форми не забезпечують необхідного тренуючого ефекту, особливо у розвитку
сили й витривалості. Доведено, що систематичні заняття фізичною культурою
підвищують нервовопсихічну стійкість до емоціональних стресів, підтримують
розумову працездатність на оптимальному рівні, сприяють підвищенню успішності
учнів.
До 16-17 років
завершується процес різнобічного вдосконалення рухових і вегетативних функцій,
досягається високий рівень їхньої взаємодії. Тому цей вік можна вважати
завершальним етапом поступального вікового розвитку рухових і психічних
функцій.
У старшокласників спостерігається
низька фізична підготовленість і невисокий рівень спортивних досягнень.
Зокрема, низький та нижче середнього рівні фізичного здоров’я виявлено у 75%
дівчат і 74% юнаків.
В першу чергу, неоднорідність
фізичного стану молоді, велика розбіжність результатів і особливо низький
рівень розвитку фізичних якостей. Так, за результатами досліджень низький
рівень фізичного стану спостерігається у 22% старшокласників, середній – 51%,
вище середнього – 20% і високий – 6%.
Заняття фізичними вправами, а
також вплив фізичних факторів зовнішнього середовища, основані на вимогах
гігієни, умови життєдіяльності можуть
формувати велику кількість різних станів організму.
Ефект заняття фізичними вправами
проявляється в значному збільшенні рухових можливостей, а також в покращенні
загального функціонального стану організму, в особливості діяльності органів
кровообігу і дихання, безпосередньо забезпечуючих адаптацію до фізичного
напруження, досягненні загального підвищення фізичної підготовленості, що
приводить до формування гармонійного рівня рухової підготовленості.
Для школярів найефективнішим є
комплексний підхід в оздоровчому тренуванні, який поєднує різноманітні
навантаження на основні рухливі якості
- спритність, гнучкість, силу, швидкість, витривалість.
Для того, щоб процес комплексного
оздоровчого тренування давав найкращий результат, забезпечуючи високий рівень
здоров'я, необхідно раціонально поєднувати засоби різної спрямованості. Дуже
важливо визначити співвідношення засобів оздоровчого тренування як на одному
занятті, так і на більш тривалі проміжки часу.
Застосування на заняттях різних засобів не тільки не сприяє зросту
фізичної працездатності, але й може негативно вплинути на стан здоров'я. В
цьому випадку організм сприймає навантаження як випадковий фактор і не
відповідає на нього процесами пристосування.
Тільки після багаторазового ритмічного повторення навантаження
певного спрямування, коли нервова система сприймає його, встановлює, що цей
режим є закономірністю, в
організмі активно починають
проходити позитивні морфо-функціональні процеси. В подальшому, коли організм
пристосовується до постійного навантаження, адаптаційні процеси починають
слабнути.
Поряд із формуванням основних
вмінь та навичок велика увага приділялася розвитку фізичних якостей, рівень
яких у великій мірі обумовлює стан здоров'я школярів. Згідно шкільної програми
у старшокласників рекомендується розвивати силу, загальну, швидкісну та
статичну витривалість, спритність, швидкість, гнучкість, швидкісно-силові
якості. Тому, враховуючи зміст
навчального матеріалу, який вивчається в 10-11 класах, розробили співвідношення
засобів розвитку фізичних якостей.
Співвідношення
засобів для розвитку фізичних якостей у старшокласників
|
Спрямованість вправ |
Відсоток
від загального часу для розвитку фізичних якостей |
|
|
16
років |
17
років |
|
|
Витривалість |
35 |
40 |
|
Сила |
20 |
30 |
|
Швидкісно-силові |
10 |
10 |
|
Швидкість |
10 |
5 |
|
Спритність |
15 |
10 |
|
Гнучкість |
10 |
5 |
Як видно з таблиці, найбільший
відсоток часу припадає на розвиток витривалості, сили і спритності.
Співвідношення засобів для розвитку фізичних якостей розроблене таким
чином, що із збільшенням віку юнаків збільшується кількість вправ для розвитку
витривалості і сили. Такий стан – раціональний з точки зору сензитивних
періодів розвитку фізичних якостей.
Важливою умовою і особливістю
фізичного виховання є оптимальне дозування навантаження, які розвивають і
пидтримують на нормативному рівні фізичні якості школярів. Фізичні навантаження
залишаються не лише провідним чинником підвищення фізичної і розумової
працездатності учнів, а й основним засобом профілактики багатьох захворювань. Оздоровчий ефект фізичних вправ спостерігається лиш
тільки в тих випадках, коли вони раціонально збалансовані по спрямованості до
індивідуальних можливостей займаючих. Заняття фізичними вправами активізують і
удосконалюють обмін речовин, покращують діяльність центральної нервової
системи, забезпечують адаптацію серцево-судинної, дихальної і інших систем до
умов м'язової діяльності, прискорюють процес входження в роботу і
функціонування систем кровообігу і дихання, а також скорочують довжину
функціонального відновлення після зрушень, які викликає фізичне навантаження.
Крім оздоровчого ефекту, фізичні вправи діють тренувально на організм людини,
(збільшують розумову і фізичну працездатність), дозволяють збільшити рівень
фізичних якостей, впливають на формування і подальше удосконалення життєво
важливих рухових умінь.
В оздоровчому тренуванні для підвищення
фізичної працездатності в молодому віці слід віддавати перевагу вправам, які
удосконалюють різні види витривалості (загальну, швидкісну, швидкісно-силову).