Організація оплати праці через мотиваційну модель на підприємствах роздрібної торгівлі.

Економічне розвиток в Україні спрямований на створення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки. Проте сучасний стан оплати праці, незавершеність її реформ щодо неї створює значні проблеми на шляху такого руху. Низький рівень оплати праці руйнує двоєдність процесу розвитку - економічного зростання і добробуту населення, знижує якість робочої сили, звужує внутрішній ринок, обумовлює примітивізацію потреб, руйнує трудовий потенціал, сприяє розвитку тіньових процесів і відтоку кваліфікованих талановитих енергійних молодих людей за кордон.

Погано мотивована оплата праці не сприяє зростанню продуктивності та ефективності праці, обмежує розвиток творчої інтелектуальної праці, веде до деградації національної економіки, спрощенню її структури, падінню інвестиційної активності.[3]

Будь-які зміни, що стосуються оплати праці, прямо чи опосередковано впливають на доходи всіх членів суспільства, а також на найважливіші макроекономічні показники. Тому в жодній країні світу питання регулювання оплати праці не залишені лише на розсуд ринкових сил, хоча методи, сфера, масштаби державного втручання в ці процеси в кожній країні різні.

Таким чином, радикальне мотиваційне реформування оплати праці в економіці країни це не тільки наполеглива необхідність, але й запорука становлення інноваційно-інвестиційної моделі економічного зростання.[7]

Заробітна плата завжди були предметом наукових досліджень багатьох відомих українських учених-економістів, зокрема С.Ф. Голова, Ю.А. Кузьмінського, В.В. Сопко, В.П. Завгороднього, Т.Г. Мельник, О.І. Лиши ненко.

Метою даної роботи є дослідження і аналіз нових організаційних засад бухгалтерського обліку заробітної плати.

Важливого значення в підвищенні ефективності використання трудових ресурсів, управління ними набуває правильна організація обліку праці і заробітної плати, який повинен забезпечувати надходження реальної та достовірної інформації про трудомісткість вироблюваної продукції та нарахування заробітної плати.[5]

Поглиблення ринкового реформування системи оплати праці в економіці країни потребує подальшого системного аналізу її стану, динаміки, організації, вияву суперечностей та пошуку засобів їхнього вирішення, використання її у якості активного інструменту нової якості економічного зростання.[4]

Не можна не погодитися з думкою деяких науковців, що діюча система мінімальних гарантій не виконує регулюючої і гарантуючої функцій, суперечить економічній природі мінімальної заробітної плати, як ефективного мінімуму оплати праці, що забезпечує отримання прожиткової заробітної плати. В умовах державного регулювання розподілу національного доходу і доходів населення майже в усіх країнах законодавче встановлюється мінімальна заробітна плата. Вона націлена на зниження бідності в країні.

Мінімальна заробітна плата перетворилася з заходу захисту певного рівня заробітної плати працівників на інструмент гарантування доходів роботодавців, мінімізації їхніх витрат на оплату праці. Тому, формальне підвищення рівня мінімальної заробітної плати без радикальної зміни підходів до визначення її функціональної ролі у системі мінімальних соціальних гарантій оплати праці не спроможне стати чинником зростання середньої заробітної плати, підвищення ефективності використання трудових ресурсів. [3]

Відповідно до розділу IV Податкового кодексу від 2 грудня 2010 року, платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); податковий агент (юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).[2]

На підставі проведеного дослідження можна зробити висновки, що сучасний стан оплати праці у економіці країни є періодом становлення, що не дозволяє зарплаті виконувати роль стимулюючого чинника розвитку виробництва і науково-технічного прогресу та забезпечувати нормальний соціальний статус.

В період економічного зростання Україна потребує подальшого радикального реформування оплати праці, так як показує світовий досвід, економічна модернізація неможлива без підвищення трудової активності населення.[6]

На нашу думку, радикально реформувати оплату праці можливо тільки на мотиваційній основі, як заходу подолання байдужості робітників до результатів і якості праці, корисності своєї праці для суспільства.

Впровадження мотиваційної моделі оплати праці пов'язано, насамперед, з необхідністю суттєвого підвищення її розміру на базі підключення внутрішніх і зовнішніх джерел. Зокрема, ними можуть бути підвищення частки зарплати у ВВП, детінізації економіки і скорочення тіньових виплат, оптимізації податкового навантаження на заробітну плату. Необхідним також є впровадження дієвих чинників зростання продуктивності і ефективності праці. [3]

Слід відмітити, що забезпечення ефективної реалізації функцій заробітної плати, особливості і межі державного впливу на оплату праці робітників торгівлі залежить в значній мірі залежить від нормативно-правового забезпечення умов оплати праці та збільшення об’єму продаж.

Тому, на нашу думку, важливим завданням реформування організації обліку оплати праці в Україні полягає в запровадженні мотиваційної моделі, яка здійснює регулювання оплати праці. У сучасних умовах для виходу зі складного фінансового становища і завоювання ринків збуту українським підприємствам необхідно дотримуватися одночасно двох стратегій свого розвитку: по-перше, збільшувати обсяги продажу конкурентоспроможної продукції і, по-друге, підвищувати прибуток від реалізації продукції. Тому рівень економічного стимулювання працівників є результатом використання економічних важелів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції та характеризується відповідними показниками: 1) обсягом прибутку (збитку) на 1 грн. оплати праці працівника; 2) обсягом реалізованої продукції на 1 грн. оплати праці працівника. Мотиваційна модель оплати праці сприяє розвитку особистості кожного працівника.

Список використаної літератури

1. Закон України “ Про оплату праці” від 25 березня 1995 р., зі змінами і доповненнями.

2. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року.

3. Гавриленко В.О., к.е.н. доцент, Громико О.С. Проблеми обліку оплати праці та шляхи їх вирішення в сучасних умовах господарювання - ЧДТУ 2010.

4. Кузьмінський Ю.А., Сопко В.В., Завгородній В.П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю і аналізу. К.: Вища школа, 2001.- 175с.

5. Мельник Тетяна Григорівна. Облік, аналіз та аудит праці і її оплати : дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2005. — 284арк. — Бібліогр.: арк. 226-242.

6. Сопко В.В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. - К.: КНЕУ, 2000. –260с.

7. Лишиленко О. Бухгалтерський облік розрахунків за виплатами працівникам // Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. - № 12. - С. 29.

8. http://www.finance.ua\\