К.е.н., Левченко М.О.

Хмельницький національний університет

ФАКТОРИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Глобалізація економіки виступає як посилення взаємозв'язків, взаємодій і взаємозалежності економік, економічних систем різних країн світу; інтернаціоналізація виробництва і капіталу, що веде до встановлення ідентичних норм і умов ведення господарської діяльності в країнах, що розрізняються рівнем розвитку, видом суспільно-політичної і соціально-економічної системи. Це одна із закономірностей світового розвитку -взаємозалежність економік різних країн. Географія розміщення продуктивних сил пов'язана з формуванням економічного простору, де галузева структура, обмін інформацією і технологіями, визначається з урахуванням світової кон'юнктури [1]. Це стрімкий процес формування єдиного загальносвітового фінансово-інформаційного простору на базі нових, переважно комп'ютерних технологій, відбувається сучасний, і ймовірно, вищий етап інтеграції [2]. Проте, незважаючи на закономірність цього процесу, йому притаманний ряд недоліків, адже глобалізація викликає неприйняття і протидію осіб, що відстоюють національну специфічність економіки, веде до закріплення периферійної моделі економіки і втрати своїх ресурсів менш розвиненими країнами, розорення малого бізнесу та проблеми у регіонах.

Конкуренція регіонів являється процесом складним та багаторівневим. Сама природа конкуренції має не лише економічну, але і політичну основу. Проте, вигоди і загрози, що виникають у регіонів під час конкурентної боротьби поширюються і на підприємства на території регіону. Регіони в особі органів влади конкурують з владою інших рівнів та органами місцевого самоврядування за повноваження. Конкурентна боротьба ведеться і між регіонами за залучення ресурсів, і є однією з передумов соціально-економічного розвитку. В той же час, органи влади регіону приймають економічні рішення для формування і реалізації програм розвитку [1, 3].

Показники розвитку регіону є прямим результатом міжрегіональної конкуренції. Їх можна умовно поділити на показники розвитку економіки і показники розвитку суспільства, і хоча вони взаємозв'язані, але між ними можна виявити кореляції. Система показників, що характеризують регіон наведена на рис.1.

Рис.1. Показники розвитку регіону

Чинники, що забезпечують конкурентноспроможність регіону можна поділити на три групи: забезпеченість регіону ресурсами, забезпеченість інфраструктурою та інституціональні аспекти ведення бізнесу в регіоні (рис.2.).

Забезпеченість ресурсами являється одним із чинників конкурентоспроможності регіону. Якщо регіон має ресурси, це створює передумови для розвитку бізнесу, що використовує ці ресурси, оскільки їх відносна вартість в цьому регіоні має бути нижче, ніж в регіонах цими ресурсами не забезпеченими. Проте слід зауважити, що ресурси є взаємозв'язаними (як, наприклад, природні і капітальні) і не можуть бути використані окремо [3]. При цьому підприємствам доводиться платити за дефіцитний ресурс вищу ціну. У випадку, якщо ресурс мобільний (як праця або фінансовий капітал) створюються передумови для його залучення в регіон, і тут вже регіон вступає в конкурентну боротьбу за ресурси із іншими регіонами.

Рис.2. Елементи конкурентоспроможності регіону

Слід зазначити, що науково-технічні ресурси виступають не як суто ресурс, оскільки вони являються результатом залучення трудових і капітальних ресурсів. Однак в роботах багатьох дослідників саме науковим ресурсам відводиться вирішальна роль у формуванні конкурентоспроможності регіону. Інституційними передумовами для розвитку та залучення наукових ресурсів є:

– заходи з охорони інтелектуальної власності;

– умови накопичення капіталу, та перш за все, прискорена амортизація;

– можливість списання збитків від НДР, що не дали результатів.

Трудові ресурси характеризуються різними властивостями, поєднання яких визначає ефективність їх використання. Розвиток цих якостей залежить від наявності соціальної інфраструктури в регіоні, але процес підвищення якостей займає досить тривалий час. З іншого боку, трудові ресурси є досить мобільним ресурсом, і їх можна залучати з інших регіонів [2,3].

Природні ресурси є переважно локальними, і їх використання має на увазі залучення трудових і капітальних ресурсів. Забезпеченість регіону капітальними ресурсами передбачає наявність виробничої інфраструктури, основних і обігових фондів підприємств. Нематеріальні активи також можна розглядати як певний вид капіталу. Найбільш мобільною частиною капіталу є фінанси. Інший фактор конкурентоспроможності регіону - забезпеченість інфраструктурою: зв'язком, транспортом і соціальною інфраструктурою. Її наявність дозволяє знизити витрати бізнесу та підвищує ефективність використання природних, трудових і капітальних ресурсів. Крім того, наявність інфраструктури найчастіше є необхідною передумовою створення бізнесу та підвищує інвестиційну привабливість регіону [4, 5].

Остання група факторів, що визначає конкурентоспроможність регіону - інституціональні аспекти ведення бізнесу. Основними з них є складність створення бізнесу, ступінь державного втручання, рівень корупції, законодавство, передбачуваність поведінки властей і інформаційна забезпеченість бізнесу. Поліпшення інституціональних умов ведення бізнесу є одним з напрямків реалізованої владою різних рівнів соціально-економічної політики. Таку задачу ставлять перед собою різні ділові співтовариства (асоціації та спілки підприємців, торгово-промислові палати). Вирішення цих завдань дозволить істотно знизити непродуктивні транзакційні витрати і підняти ефективність виробництва, прибутку підприємців і поліпшити інвестиційний клімат в регіоні. Суб'єктами реалізації заходів з підвищення конкурентоспроможності підприємств, таким чином, можуть виступати як самі підприємства, так і організації, що формують їх середовище: бізнес-спільноти, органи державної влади та наукові співтовариства.

Отже, глобалізація господарського життя супроводжується посиленням ролі локальних факторів у розвитку регіонів, та одночасно веде до підвищення ролі влади місцевого рівня. В сучасних умовах господарювання конкурентоспроможність регіону тісно переплітається з економічним розвитком, і цей зв'язок носить позитивний характер, а співвідношення між цими поняттями потребує окремої уваги. Економічний розвиток регіону є як наслідком конкуренції між регіонами, так і основою конкурентоспроможності регіону.

Література

1. Калюжнова Н. Я. Конкурентоспособность регионов в условиях глобализации: монография / Н.Я. Калюжнова. - Москва : ТЕИС, 2004. - 526 с.

2. Стратегія та механізми зміцнення просторово-структурної конкурентоспроможності регіону: монографія / за ред. А.І. Мокія, Т.Г. Васильцева. - Львів : ПАІС, 2010. - 488 с.

3. Брикова І.В. Теоретичні основи міжнародної конкурентоспроможності регіонів // Економіка та підприємництво. – 2006. – № 17. – С. 61-70.

4. Ісиченко І.В. Фактори конкурентоспроможності регіону / І.В. Ісиченко // Український географічний журнал. – 2010. – № 1. – С. 40-47.

5. Ілляшенко С.М. Міжнародні аспекти конкурентоспроможності регіонів України і їх урахування при обґрунтуванні траєкторій інноваційного розвитку / С.М. Ілляшенко // Механізм регулювання економіки. – 2010. – № 3, Т. 2. – С. 59-65.

6. Брикова І.В. Детермінанти міжнародної конкурентоспроможності національних регіонів в глобальному економічному просторі / І.В. Брикова // Міжнародна економічна політика. –2007. – № 7. – С. 5-33.