Економічні науки/10

Нечипуренко С.В., Ковальова І.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Інвестування національної економіки України

Стратегія розвитку інвестиційної діяльності – процес формування довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення. Інвестування забезпечує надходження фінансових коштів, обладнання, сировини і матеріалів, структурну перебудову економіки, подолання економічної залежності України від імпорту.

Державну політику у сфері іноземного інвестування у нашій державі визначає Закон України «Про режим іноземного інвестування», прийнятий Верховною радою України у березні і підписаний Президентом України у квітні 1996 року. Не коментуючи змісту цього закону, лише зазначимо, що він означає умови прийняття іноземного капіталу в Україну, не передбачає пільг для іноземних інвесторів щодо оподаткування прибутку, визначає частку іноземних інвестицій у спільних підприємствах, вводить експертне підтвердження прав інтелектуальної пласкості іноземних інвесторів, встановлює можливості здійснення спільної інвестиційної діяльності (спільного виробництва) без створення юридичної особи, знімає ввізне мито з мана, що ввозиться в Україну як внесок до статутного фонду підприємства за умови, що це майно не відчужувалось протягом трьох років (хоча тут є відомі протиріччя відносно реального контролю) тощо.

У світі цього закону виникає два суттєвих моменти, що безпосередньо відносяться до зазначеної вище проблеми. Момент перший – створення рівних можливостей інвестування як для українських, так і для іноземних інвесторів. Єдності поглядів і оцінок у дослідників з цієї проблеми не має. Одні роблять спроби обґрунтувати необхідність створення більш сприятливого інвестиційного клімату для іноземних інвесторів з метою залучення в Україну якомога більшого обсягу інвестицій для швидкого подолання кризи і створення умов стабілізації економіки для її подальшого розвитку. Інші наполягають на справедливості стосовно вітчизняного капіталу і в зазначеному законі бачать таку. Уявляється, що обидві позиції мають достатньо вагомі обґрунтування, а тому мають право на існування та практичну реалізацію. Проте необхідно критично оцінити кожну з них.

Так, створення сприятливого клімату іноземному інвестору має практичний сенс, оскільки, по-перше, державних, колективних, приватних та інших внутрішніх інвестиційних ресурсів явно недостатньо, беручи до уваги кризовий стан економіки, оборотність значної частини коштів у сфері тіньової економіки, високу облікову ставку банківського кредиту, зубожіння майже 80 відсотків населення країни та інші негативні процеси; по-друге, за допомогою іноземних капітальних вкладень можна у більш короткі строки добитися реанімації частини підприємств виробничого комплексу, що призведе до збільшення виробництва продукції всередині країни; по-третє, може сприяти збільшенню зайнятості населення, а тому і зростанню його доходів, що потягне за собою стимулювання сукупного попиту як імпульсу подальшого зростання національного виробництва.

Важливою проблемою залишається також визначення співвідношення між вітчизняними і іноземними інвестиціями. У цьому зв’язку слід зазначити, що окремі українські економісти схиляються до думки, що іноземні інвестиції у загальній сумі не повинні займати більше 10 відсотків.

Інвестиційна політика держави не стимулює в повному обсязі надходження інвестицій, які є важливим засобом на шляху реструктуризації економіки. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, станом на 1 січня 2007 р. дорівнював 21186,0 млн. дол. США, що становить 125,4% до обсягів інвестицій на початок 2006р. Інвестиції зі 119 країн світу, при цьому на 10 з них припадає 84,1% їх загального обсягу. До десятки найбільших країн – інвесторів входить: Німеччина – 5620,7 млн.дол. США, Кіпр – 3011,7 млн.дол. США, Австрія – 1600,8 млн.дол.США, Велика Британія – 1557,2 млн.дол. США, Нідерланди – 1493,0 млн.дол. США, США – 1418,0 млн.дол. США, Російська Федерація – 980,8 млн.дол. США, Франція – 826,8 млн.дол. США, Віргінські острови – 808,3 млн.дол. США, Швейцарія – 504,9 млн.дол. США. Така статистика є бажаною для України як країни, що розвивається, та для кожного українця. Держава повинна створити приятливий інвестиційний клімат, адже іноземні інвестиції є важливим інструментом для зміни структури економіки.

Концептуальні підходи та принципи:

- пріоритетні залучення ефективного інвестора;

- прозорість процесу конкурсного продажу;

- контроль за соціально – економічною діяльністю іноземного інвестора після покупки пакету акцій об’єкта.

Реалізація першого принципу полягає у тому, що зацікавленість інвестора у підвищенні конкурентоспроможності об’єкта за рахунок здійснення реальних заходів.

Принцип прозорості процесу конкурсного продажу повинен передбачити чітке визначення умов конкурсу та надання потенційному інвестору повної інформації як стосовно об’єкта продажу, ринкового середовища, в якому здійснюється його діяльність, так і процедури проведення конкурсу.

Принцип контролю за соціально – економічними наслідками спрямований на від слідкування діяльності іноземного інвестора як з позицій виконання прийнятих на себе зобов’язань стосовно даного пакету акцій, так і врахування цих результатів при здійсненні аналогічних конкурсних продажів.

Україна має низький інвестиційний рейтинг, тому необхідно створити таке регулювання внутрішніх інвестицій, яке б забезпечило пріоритетні галузі національної економіки та сприяло залученню іноземних інвесторів.

Перелік літератури:

1. Гудський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – 2004

2. Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності. – К.: Алеуга, 2003.

3. Костуев О.О Конкурентна політика в Україні. – К.: КНЕУ, 2004.

4. Шарингер Л. Новая модель инвестиционного партнерства государства и частого сектора. – 2004.

5. Солоха Д.В, Фесіна О.А, Махопадов В.К, Кузнєцов О.О. Підвищення ефективності інвестиційно – інноваційної діяльності підприємства за умов ринкового оточення. Монографія – 2006.