Безбородова Анна Володимирівна

студентка групи МП 07а ДонНТУ

Кучерук Світлана Анатоліївна

кандидат економічних наук, доцент

Інвестиційний клімат України

Зважаючи на млявість процесу входження держави до світових і європейських інтеграційних процесів, брак внутрішніх інвестиційних ресурсів, відсутність широкого запровадження інновацій, неповне використання промислового й аграрного потенціалу, залучення іноземних інвестицій можна розгляда­ти як один з потенціальних каталізаторів соціально-економічних перетворень. Саме тому необхідність налагодження сприятливого інвестиційного клімату ще на початку періоду здобуття незалежності держави вважалася ключовою стратегічною метою. Це питання залишається актуальним і нині.

Завданнями роботи є аналіз інвестиційного клімату України в глобальному середовищі та виявлення інвестиційно привабливих галузей економіки країни. Мета – розгляд недоліків та шляхів удосконалення інвестиційного клімату на Україні.

Оцінюючи інвестиційну привабливість країни ураховуються ступінь розвитку таких економічних параметрів, як інституції, інфраструктура, макроекономіка, охорона здоров'я, освіта, доходи населення, ефективність ринків, технологічне оснащення, бізнесове середовище та інноваційна сфера.

Бізнес-середовище будь-якої держави детермінується комплексом різноманітних факторів, насамперед політичною і макроекономічною стабільністю. Аксіоматичне, що наявність першої є запорукою плідного функціонування на­ціональних та іноземних інвесторів. Але в Україні останнім часом спостерігаєть­ся дещо парадоксальна ситуація, за якої значущість даного чинника знижується. Виходячи з цього вважається за доцільне проаналізувати взаємовплив політичної нестабільності та надходження іноземних інвестицій.

Україну віднесено до країн із середнім рівнем політичних ризиків, де іноземний бізнес може зазнати підриву позицій, унаслідок чого не можна гаранту­вати безпеку довгострокових інвестицій. До цих ризиків віднесено корупцію, на­явність впливових лобістських угруповань, відсутність адекватних законодавчих гарантій, обмеження імпорту-експорту, слабкість політичних інституцій, примхливе ведення політики, неефективну юридичну систему, складну бюрократію та нечіткі норми, що регулюють бізнес.

Водночас до головних ризиків української економіки належать зниження кредитних рейтин­гів і зростання вартості запозичень для вітчизняних компаній та банків.

Сучасна українська економіка перебуває у стані гострої нестачі інвестицій­них ресурсів, що несприятливо позначається на макроекономічних параметрах функціонування всього господарського механізму. Накопичений десятиріччями інвестиційний голод призвів до катастрофічного зносу основних фондів і знач­них недоліків у забезпеченні зайнятості економічно активного населення.

Невідповідність основних інструментів і показників фінансової політики спрямованості світових тенденцій в умовах малої відкритої економіки дає несприятливий для національної економіки ефект. Національне господарство може опинитися у стані кредитора світової економіки, побічно ство­рюючи сприятливі умови для відтоку капіталу попри гострий дефіцит інвестицій­них ресурсів.

Для розв'язання проблеми задоволення інвестиційного дефіциту української економіки необхідне поєднання заходів зі стимулювання інвестиційної активнос­ті вітчизняного виробника й залучення прямих іноземних інвестицій.

До основних ризиків в Україні належить часто змінюване законодавство. За великим рахунком, інвестиційний клімат — це сприйняття стану ринку капіталу інвестором, який у першу чергу потребує правової стабільності. Основним критерієм прозорості тут є можливість калькуляції прибутковості проектів на перспективу і впевненість у їх стабільній реалізації. Тому для інвестора усталеність є вкрай важливою: навіть несприятлива комбінація факторів (положення нормативно-законодавчої бази, ставки оподаткування тощо), попри їхню подеколи невигідність, усе ж не повинна зазнавати різких змін або взагалі скасування.

Дошкульного удару інвестиційному іміджу, загрозу економічній безпеці держа­ви та її конкурентоспроможності в очах світової спільноти завдає відносно новий фе­номен — рейдєрство, тобто захоплення контролю над підприємством будь-якими способами.

Залишається невирішеним земельне питання. Земля стрімко до­рожчає, що пов'язано із загальною активізацією ринку нерухомості: зростанням кількості котеджних районів, бажаючих придбати землю для спорудження будин­ку за містом та іншої комерційної нерухомості. Земля й нерухомість належать до наймісткіших за капіталовкладеннями та найвигідніших для інвестування галузей економіки України.

Привабливість України як об'єкта для інвестицій іноземного капіталу мож­на охарактеризувати на основі такого сценарію вкладення коштів: найбільшою популярністю користуються галузі, які переживають піднесення і зорієнтовані на внутрішнє споживання (зв'язок, банківська сфера і страхування, будівництво го­телів і офісів, складів і доріг); імідж країни як глобального виробника невеликий.

Фінансовий сектор є привабливим для зовнішнього інвестора завдяки вищим порівняно з європейськими країнами процентним ставкам і значним тем­пам динаміки банківської діяльності.

До перспективних, з позиції ін­весторів, галузей економіки України належать машинобудування, сталеливарна промисловість, виробництво будівельних матеріалів, металевих виробів, туристичний сектор.

Поки що найменш привабливим сегментом є сільське господарство, куди за останні 10—15 років масштабні інвестиції не надходили.

Інвестиційна активність визначається реальною прибутковістю економіки. Проте українська економіка залишається порівняно малоприбутковою, що й під­тверджують низькі показники рентабельності різних галузей виробниц­тва.

Існує потреба у посиленні державного впливу на інвестиційну сферу. Державна підтримка інвестиційної діяльності має здійснюватися за такими основними напрямами: перехід від розподілу інвестиційних коштів до їх вкладення у стратегічні галузі економіки за умови контролю їх використання; приватизація об’єктів із метою збільшення обсягів інвестиційного капіталу; регулювання інвестиційної діяльності в регіонах; державна підтримка та цільове фінансування підприємств, які використовують ресурсозбері­гаючі технології, конкурентоспроможну та імпортозамінну продукцію.

Перелічені проблеми є типовими для України як реципієнта іноземних інвес­тицій. Тому проведення структурних реформ та поліпшення інвестиційного кліма­ту має стати передумовою подальшого успішного залучення іноземного капіталу до нашої країни.

Список використаної літератури:

1. Ванькович Д. В., Демчишак Н. Б. Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні// Фінанси України. – 2008. - №3. – с. 79 – 93.

2. Гаврилюк О. В. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України// Фінанси України. – 2008. - №2. – с. 68 - 81

3. Гаврилюк О. В. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України// Фінанси України. – 2008. - №3. – с. 79 – 93.

4. Даниленко А. А. Актуальні питання прямих інвестицій до України з ЄС// Фінанси України. – 2008. - №1. – с. 127-137.

5. Попов В. Ю. Потоки фінансових ресурсів в Україні// Фінанси України. – 2008. - №5. – с. 78 – 86.

6. Саблук П., Пріб К. Процеси міжнародного руху капіталів та участь у них України// Економіка України.- 2008.- №8.-с. 56-68.