Монастиренко Г.І.

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган –Барановського, Україна

Інтелектуалізація праці як найважливіша умова економічного розвитку.

Важливою тенденцією розвитку світової економіки на сучасному етапі виступає процес інтелектуалізації та формування на цій основі knowledge based society (суспільства, заснованого на знаннях), в якому економічний добробут визначається високими технологіями, інноваційними можливостями та рівнем інтелектуального розвитку суспільства.

Аналіз іноземної та вітчизняної економічної літератури з проблем праці свідчить про підвищений інтерес науковців до дослідження проблем інтелектуалізації праці та її вплив на розвиток світової економіки. В наукових працях таких відомих вчених, як С.Глаз’gєв , Д.Белл , В.Іноземцев , Е.Тофлер , Й.Шумпетер. Важливе місце відводиться питанням, пов’язаним з аналізом еволюційних процесів суспільства, переходом від одного технологічного способу виробництва до іншого, змінам в характері засобів праці, інформаційних складових цих процесів, кількісними моделями еволюційної динаміки, змінами, які відбуваються в системі виробництва та умовами прогресу соціально-економічного розвитку всього суспільства. Особливої уваги заслуговують праці вітчизняних науковців І.С.Каленюк та В.В.Прошака , в яких відзначається постійне зростання ролі знань та інформації в розвитку господарської діяльності та необхідність створення в процесі праці елементу креативності, винахідливості, освіченості та таланту, тобто інтелектуальної складової.

Головним завданням цієї статті є дослідження впливу інтелектуалізації праці на систему виробничих відносин та виділення основних рис, які визначають сучасний стан економіки.

Кінець ХХ початок ХХІ століття став періодом трансформації базисних макроекономічних та соціологічних уявлень про працю. Поступово здійснюється перехід до інноваційної моделі економічного росту. На зміну індустріальному приходить постіндустріальний тип економічного розвитку, рушійною силою якого виступають наукове знання, творчий та інтелектуальний потенціал людських ресурсів. Згідно А.Тофлеру, відбувається рух від економіки робочої сили до економіки сили мозку, і в новому суспільстві знання являються головним фактором виробництва . 

Для постіндустріальної стадії характерне домінування виробництва послуг, причому послуг, пов'язаних, насамперед, з освітою, дослідженнями, управлінням і охороною здоров'я. Якщо індустріальне суспільство є організацією машин і людей для виробництва речей, то центральне місце в постіндустріальному суспільстві, по Д.Беллу, займає знання .

Суттєвою характеристикою постіндустріального суспільства, вважав Д.Белл, стане нова інтелектуальна технологія, яка використовується при прийнятті управлінських рішень. Інтелектуальна технологія, в інтерпретації Д.Белла, припускає використання алгоритмів, як правил вирішення проблем замість інтуїтивних суджень.

Для постіндустріального суспільства характерна нова еліта, заснована на кваліфікації, одержаної індивідами завдяки освіті, а не на володінні власністю, наслідуваної чи здобутої за рахунок підприємницьких здібностей, і не на політичній позиції, яка досягається завдяки підтримки партій та груп. Зростає клас людей, які володіють знаннями. 

В сучасній російській економічній літературі проблеми інтелектуалізації досліджуються в працях В. Іноземцева, в яких йдеться про те, що теорія постіндустріального суспільства стає фактично єдиною соціологічною концепцією XX століття. При цьому, дана теорія не розглядається як протиставлення класичним марксистським положенням, а є її подальшим розвитком і узагальненням з врахуванням сучасних знань про світ. В.Іноземцев розглядає людський потенціал як найважливіше джерело розвитку продуктивних сил, і стверджує, що інформація і знання є найважливішим, принципово новим стратегічним і невичерпним ресурсом. 

Найпростіші трудові навички - це плід багатовікового культурного розвитку. Багато поколінь трудилися над тим, щоб власною працею, застосовуючи й адаптуючи накопичені знання, помалу досягти цього. Знання - це те, на чому заснована вся економічна система. І всі ділові об'єднання залежать від цього фактора, що сформувався в суспільстві. На відміну від капіталу, робочої сили і землі, цей фактор звичайно не згадується економістами і діловими людьми при підрахунку витрат на виробництво продукції. Однак у наш час це один з найважливіших ресурсів. 

Ми живемо в той час, коли відбуваються значні зміни в структурі людських знань. Тепер людство не просто накопичує нові факти. Йде повна реорганізація "виробництва і розподілу" знань, змінюються і знакові системи, які використовуються для їхньої передачі. Це означає, що ми створюємо нові інформаційні мережі, використовуючи нові способи взаємодії господарюючих суб'єктів та інститутів.

Можна зробити висновок, що вплив процесу інтелектуалізації праці на систему виробничих відносин проявляється наступним чином: змінюється роль та якість людського фактору, робочої сили; відбуваються зміни в суспільному поділі праці; формується висока їх інноваційна здатність; змінюються трудові відносини та модифікуються традиційні інституціональні економічні форми.

Список використаних джерел:

1. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования, - М., 1999.

2. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспектива. – М.: Логос, 2000.

3. Каленюк І.С. Освіта в економічному вимірі: потенціал та механізм розвитку. – К.: ТОВ "Кадри", 2001. – 326 с.