Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім.. М. І. Туган – Барановського

Пономарьова О.В.

Фондовий ринок України: аналіз проблем та напрями розвитку

Про необхідність розвитку фондового ринку України опубліковано вже багато наукових досліджень. Але завдання створення стійкого, дієвого інвестиційного механізму досі не вирішено. Надії на самоорганізацію фондового ринку не виправдалися.

На сьогодні залишається актуальною проблема приведення у відповідність формалізованого ринку цінних паперів до реальних потреб національної економіки, перетворення його на дієвий інструмент мобілізації інвестиційних ресурсів.

Ринок цінних паперів в умовах ринкової економіки є важливим інструментом залучення грошових ресурсів та їх розміщення у виді інвестицій у виробництво. В Україні зростання потреб підприємств у інвестиціях пов’язане з відновленням та модернізацією основних фондів підприємств. Це передбачає, що головною ціллю ринку цінних паперів є сприяння залученню інвестицій.

В Україні закладені правові, інституційні і технологічні основи становлення фондового ринку, сучасний стан якого у кількісному плані характеризується досить значними показниками. На кінець 2007 року учасниками фондового ринку України є 794 торговців цінними паперами, 351 реєстраторів, 143 зберігачів, 2 депозитарія, 10 організаторів торгівлі тощо. Щодо якості фондового ринку України, то він характеризується низькими капіталізацією та ліквідністю, малою глибиною, недостатнім захистом прав інвесторів,відсутністю прозорості, високою волатильністю в порівнянні з розвинутими фондовими ринками.

Фондовий ринок України суттєво відстає за середньостатистичними показниками від відповідних показників країн, що розвиваються, зокрема росії та Польщі, а також «граничних» ринків групи країн Центральної, Східної Європи та Балтії, до якої входить і Україна.

Як правило використовуються такі показники: обсяг торгівельного обігу цінних паперів, капіталізація ринку акцій, рівень «free-float» (частка акцій, що перебувають у вільному обігу і не належать контролюючим акціонерам), а також ступінь концентрації компаній відносно капіталізаціє й обсягу товарів.

За оцінками фахівців, рівень «free-float» українських публічних компаній не перевищує 8%, тоді як для російського ринку акцій цей показник становив 17,9% у 2006 році та21,4 – у 2007-му, а для польського – відповідно, 35% і 37,2%.

У період з 2006 по 2007 роки у структурі торговельного обороту українського фондового ринку відбулося значне зростання обсягів угод з акціями. Оборот фондового ринку у відсотках до торговельного обороту фондових бірж становив: ММВБ (Росія) – 2006р. – 22,6; 2007р. – 9,8; РТС (Росія) – 2006р. – 126,2; 2007р. – 64,6; ВФБ (Польща) – 2006р. – 57,1; 2007р. – 41,5.

Що стосується власне капіталізації ринку акцій, яка визначається за результатами торгів ПФТС, то з низки причин, у тому числі пов’язаних із договірним і технічним характером більшості котирувань угод з цінними паперами, що укладаються на ній на ринку котирувань, навряд чи можна розглядати цей показник як репрезентативний, тим більше для порівняння із закордонними ринками, що розвиваються.

Не краще виглядають позиції українського ринку акцій серед ринків групи країн Центральної, Східної Європи та Балтії. За показниками середньомісячного обсягу торгів акціями в ПФТС, дані якої враховуються міжнародним рейтинговим агентством «Standard&Poor’s», Україна в період з 2006 по 2007 роки постійно поступалася Румунії, до 2006 року включно – Естонії та Словенії, з 2003р. – Литві, Болгарії та Хорватії. Зате за показниками капіталізації ринку акцій Україна з 2005 року лідирує серед усіх країн зазначеної групи.

Результати аналізу стану фондового ринку України вказують на необхідність проведення докорінних перетворень на ринку цінних паперів, вжиття цілого комплексу законодавчих, нормативно – правових та інших заходів із метою розв’язання актуальних проблем його розвитку, забезпечення провідної ролі на фондовому ринку та у процесах інвестування економіки країни. Необхідно створити умови для залучення ліквідних цінних паперів та концентрації угод з цінними паперами на фондових біржах, сформувати чітку та стабільну системи гарантій прав інвесторів та власників, запровадити цілісну та оптимально структуровану систему обліку прав власності.