Михайленко М.М.

Кременчуцький державний політехнічний університет ім. М.Остроградського

Стратегічний потенціал підприємства як об’єкт управління

 

В умовах конкурентного економічного середовища максимальні можливості промислового підприємства визначаються не максимальними можливостями випуску продукції, а спроможностями підпри­ємства передбачати потенціальні зміни в зовнішньому се­редовищі та його готовністю гнучко реагувати на ці зміни. З цією метою в літературі використовується термін стратегічний потенціал підприємства (СПП), під яким розуміють сукупність наявних ресурсів та можливостей (спроможностей) для розробки та реалізації стратегії підприємства. В даному випадку акцент робиться на ресурсах, що використовують­ся для розробки та реалізації стратегії підприємства. Проте, такий підхід не дозволяє успішно вирішувати проблему удосконалення структури страте­гічного потенціалу в сучасних умовах.

Т. Йеннер виділяє таке поняття, як стратегічний потенціал успіху, під яким розуміє поєднання потенціалу успіху підприємства з ринковим потенціалом. При цьому потенціал успіху розуміють як сукупність ресурсів та можливостей підприємства, за допомогою яких забезпечуються певні досягнення, а ринковий потенціал – як можливості зовнішнього середовища у вигляді запиту, який не задоволений пропозицією, що склалася на ринку.

Під стратегічним потенціалом слід розуміти сукупність обмежених наявних ресурсів та компетенцій підприємства по досягненню стратегічних цілей в майбутньому з урахуванням відповідних умов зовнішнього середовища.

Для вирішення проблеми формування збалансованого стратегічного потенціалу промислового підприємства не­обхідна методологія, що відображає три базові процеси:

·      синтез структури стратегічного потенціалу підпри­ємства, що дає можливість визначити не тільки основні складові СПП, але і з'ясувати показники-індикатори, за якими можливо виміряти фактичний стан СПП;

·      діагностика фактичного стану стратегічного по­тенціалу підприємства;

·      прогноз можливих тенденцій структурних змін СПП.

Аналіз існуючих підходів до визначення поняття „стратегічного потенціалу” надає підстави до розробки його узагальненого визначення як сукупності обмежених наявних ресурсів та компетенцій підприємства по досягненню глобальних й стратегічних цілей в майбутньому з урахуванням відповідних умов зовнішнього середовища.

Розкриваючи сутність досліджуваної категорії доцільно виділити її характерні риси та фактори, що впливають на неї. Це:

·        відображення минулого, тобто сукупності властивостей, нагромаджених системою в процесі її встановлення та таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку;

·        визначення рівня практичного застосування й використання наявних можливостей;

·        орієнтація на розвиток (на перспективу).

Існують наступні етапи формування стратегічного потенціалу підприємства в умовах нестійкого зовнішнього середовища:

1. В умовах нестабільності макроекономічного середовища суттєвий вплив на діяльність підприємств чинять політичні фактори. Отже, необхідно зменшувати вплив цих факторів і вивчати діючі політичні сили.

2. Численні характеристики включають і ринкові фактори, що   безпосередньо   впливають   на ефективність роботи підприємства й аналіз яких дозволяє його керівництву уточнити стратегію та зміцнити позиції на ринку.

3. Особливо є постійний моніторинг технологічного середовища, з метою ідентифікації змін, що становлять загрозу існуванню підприємства.

4. Неабияке значення при формуванні стратегічного потенціалу підприємства має проведення аналізу факторів конкуренції, що припускає здійснення постійного контролю з боку підприємства за діями конкурентів.

5. Важливу роль при формуванні стратегічного потенціалу підприємства відіграють соціальні фактори зовнішнього середовища, що включають такі показники, як зміна суспільних цінностей, відносини, сподівання й інтереси.

6. Одним з найважливіших факторів зовнішнього середовища, що впливає на функціонування підприємства і формування його стратегічного потенціалу, є державний вплив. Держава встановлює систему нормативних актів, що регулює діяльність суб'єктів ринку.

Принципи та методи визначення інтегральної оцінки стратегічного потенціалу підприємства,  що характеризує співвідношння економічних процесів і виробничих операцій, безпосередньо порівнянних між собою, заснована на застосуванні агрегатного підходу до одержання результуючих значень показника, що розраховується. Відповідно до основних положень такого підходу, розрахунок інтегральної оцінки стратегічного потенціалу підприємства пропонуться здійснювати на основі виразу:

Кспп=∑ pi ∙ xi

де: Кспп — інтегральний коефіцієнт стратегічного потенціалу;

xi — інтегральне значення локального потенціалу;

pi — ступінь значимості кожіного локального потенціалу.

Взагалі, дуже важлим є чітке відпрацювання схеми проведення робіт по забезпеченні необхідного рівня управлінського та виробничого потенціалів для реалізації загальної стратегії розвитку, так як саме вона пов’язує всі підприємницькі рішення, демонструє послідовність їх виконання, а також дає можливість уникнути їх дублювання. Це дозволяє своєчасно сформувати потенціал стратегічного розвитку підприємства та досягти стратегічних цілей.

Література

1.      Бородин А. Этапы формирования стратегического потенциала предприятия. // Проблемы, теории и практики управления. – 2003. – №6. – С.95.

2.      Мізюк Б.М. Особливості стратегічного управління підприємством. // Фінанси України. – 2002. – №12. – С.31-36.

3.      Микитенко В.В., Ігнатьєва І.А. Діагностика стратегічного потенціала підприємства. // Вісник економічної науки України. – 2005. – №2. – С.77.

4.      Сутуріна С. Визначення місця стратегічного потенціала в управлінні підприємством. // Економіст. – 2007. – №2. – С.45.