Титаренко В. О. к. е. н. доц., Рогозян Ю. С. ст. гр. ФН-05-1

Донбаський державний технічний університет

Удосконалення обліку та контролю формування собівартості продукції

У наш час оперативної звітності не складають, а інформація про хід виробничих процесів обмежується тими показниками, які передбачені в звітності матеріально відповідальних та інших осіб, яку здають у бухгалтерію для відображення руху матеріальних цінностей, виробничих чи торгових процесів у бухгалтерському обліку.

Рух виробничих запасів та їх виробниче споживання, нарахування заробітної плати й амортизації та інші витрати узагальнюють у відповідних бухгалтерських регістрах - журналах-ордерах, відомостях - і відображують на рахунках бухгалтерського обліку. В умовах ручної обробки даних ці підсумки отримують 5-15 числа кожного місяця, а в разі використання комп'ютерів - значно раніше.

Проте так чи інакше ці підсумки, які характеризують процеси основної діяльності, для поточного оперативного управління не використовуються, що є суттєвим недоліком: поточний контроль виробничих чи торгових процесів і оперативне управління ними практично відсутні.

Для усунення цього суттєвого недоліку необхідно здійснити низку заходів на підприємстві :

а) застосовувати спрощену класифікацію витрат на виробництво;

б) пристосувати бухгалтерські регістри для отримання проміжної інформації за показниками, необхідними для оперативного контролю витрат, управління ними і виробничим процесом у цілому;

Витрати на виробництво слід виділити в три комплексні статті:

а) витрати технологічних матеріалів - тих, які необхідні для виробництва продукції ;

б) витрати на оплату праці робітникам основного виробництва з відрахуваннями на соціальні заходи;

в) витрати на засоби праці - на утримання та експлуатацію машин і обладнання, малоцінних необоротних матеріальних активів, будівель і споруд виробничого призначення, виділивши облік цих витрат зі складу загальновиробничих на окремий субрахунок у складі рахунку 23 "Виробництво".

Необхідно таким чином відокремити технологічну собівартість продукції від виробничої, щоб розширити інформаційну базу для аналізу та контролю витрат, створити можливості для конкретизації відповідальності за їх розміри. Чіткий облік витрат за умови раціональної організації їх документального оформлення повинен перетворитися в різновид методу нормування витрат.

Основною базою для оцінки рівня та аналізу витрат є їх фактичний рівень за минулий період. Відхилення від минулого періоду в розрізі конкретних елементів витрат і чинників впливу дають змогу реально оцінити причини відхилень.

Підсумок зазначених вище трьох груп статей витрат характеризує технологічну собівартість продукції.

На підприємстві в кожній групі можна передбачити кількість статей, необхідних для контролю витрат. Як можна побачити, по-перше, такі групування і класифікація витрат є гнучкими з огляду на їх застосування на підприємствах різних видів і обсягів діяльності.

По-друге, витрати на засоби праці виокремлюються від загальновиробничих накладних витрат, що не тільки забезпечує чіткий поділ витрат на основні (технологічні) та накладні (виробничі, організаційно-управлінські), а й забезпечує вибір раціональної бази для розподілу цих витрат. Водночас така класифікація створює передумови для конкретизації відповідальності за розміри витрат.

Наведені групи витрат є водночас і центрами відповідних витрат, в розрізі яких можна визначити і центри відповідальності.

Переваги поданої методики полягають у можливостях отримання інформації в будь-якій деталізації на вуглевидобувних підприємствах.

Доцільно передбачити навчання бухгалтерів щодо ознайомлення з методикою виробничого обліку і внутрішньогосподарської звітності.

Аналіз витрат необхідно зосередити на виявленні причин відхилень. Планування і прогнозування витрат тоді будуть ближчими до реальності, коли використовуватимуться достовірні фактичні дані в необхідній деталізації.

Таким чином, керівництву виробничих підприємств необхідно зосередитися на вдосконаленні обліку витрат, добитись максимальної точності обчислення фактичної собівартості вугілля, яка могла б слугувати нормативною базою для планування витрат, і яка б забезпечувала достатню базу для аналізу і дійового контролю витрат.

Література

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №996 – IV від 16.07.99р.

2. Положения (стандарты) бухгалтерского учета: рекомендации по применению. Доходы и расходы по П(С)БУ // Налоги и бухгалтерский учет. — 2008. — Спецвыпуск к № 9.

3. Затраты: признание, классификация, оценка // Налоги и бухгалтерский учет. — 2007. – № 9. – С. 27–33.

4. Учет общехозяйственных расходов согласно П(С)БУ // Налоги и бухгалтерский учет. — 2008. – № 22. – С. 27–31.