Шендригоренко М.Т.

Дацко К.П.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ КНЕУ ім. Вадима Гетьмана

ПРОБЛЕМИ ВСТАНОВЛЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ В УКРАЇНІ

В економічно розвинутих державах внутрішньому аудиту приділяється така ж сама пильна увага, як і зовнішньому (аудиторські комітети зобов’язані створювати всі компанії, акції яких котуються на біржі). Але, якщо становлення зовнішнього аудиту в Україні вже відбулось, то вітчизняний внутрішній аудит і в професіональному, і в законодавчому, і в інституціональному аспектах сьогодні знаходиться ще в початковому стані розвитку. Внутрішній аудит – це незалежна експертна діяльність аудиторської служби (відділу внутрішнього аудиту, аудитора) суб’єкта господарювання для перевірки і оцінки адекватності, ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов’язків працівниками. Відповідальність за організацію внутрішнього аудиту несе керівник підприємства, який зобов’язаний організувати безперервний процес ефективного контролю в усіх підрозділах підприємства, а також організувати взаємовідносини зі всіма підрозділами і зовнішніми компетентними організаціями з питань контролю фінансово-господарської діяльності. Одним із принципів внутрішнього аудиту, як і зовнішнього, є його незалежність.

Варто підкреслити, що аудит, як і будь-яка діяльність, пов’язана з законодавством, стандартизується i нормується. Але це стосується переважно зовнішнього аудиту. Для внутрішнього аудиту стандартів, що регулюють внутрішній аудит немає (за винятком нормативних документів НБУ з регламентації внутрішнього аудиту в комерційних банках України), що зменшує поширення передового досвіду в цій сфері діяльності на інших підприємствах. З іншого боку, відсутність будь-яких обмежень на зміст i форми проведення внутрішнього аудиту стимулює розробку суб’єктами господарювання власних форм реалізації його функцій.

Інтерес до внутрішнього аудиту обумовлений, на нашу думку, низкою чинників. По-перше, внутрішній аудит є одним з не багатьох доступних і водночас недооцінених ресурсів, правильне використання яких може підвищити ефективність роботи суб’єкта господарювання. По-друге, низка гучних корпоративних скандалів, яка відбулись у США та Західній Європі, дала підстави вважати, що зовнішній аудит може давати значні збої, внаслідок яких зазнають банкрутства навіть найбільші фірми. По-третє, наявність в компанії належного корпоративного управління, однією з невід’ємних ланок якого стає внутрішній аудит, – позитивний сигнал для потенційних інвесторів та кредиторів. В українських умовах до вищеназваних чинників додається низка інших. Насамперед, це бажання власників та керівництва упорядкувати структуру та організацію бізнес-процесів, що може привести до істотної економії коштів компанії. Ті компанії, які планують в короткостроковій або середньостроковій перспективі вийти на міжнародні ринки капіталу постають перед необхідністю створення служб внутрішнього аудиту, що підвищує їх імідж. Крім того, правила найбільших фондових бірж передбачають наявність внутрішнього аудиту, як обов’язкової умови внесення цінних паперів компанії в котирувальні списки біржі.

Потреба у внутрішньому аудиті виникає у зв’язку з тим, що система внутрішнього контролю за станом обліку має тенденцію з плином часу змінюватись. Служба внутрішнього аудиту аналізує звітність підприємства, виявляє відхилення фактичних показників від планових, визначає напрямки перспективного розвитку комерційної організації і, таким чином, має серйозний вплив на прийняття управлінських рішень для досягнення конкретних цілей. Суб’єктам господарювання, до складу яких входять філії (система відокремлених структурних підрозділів, виробничі підрозділи, тощо), обов'язково необхідно мати чітко налагоджену систему багаторівневого внутрішнього контролю. Створення та супроводження такої системи і є основним призначенням внутрішнього аудиту.

Потреба у створенні внутрішнього аудиту в Україні виникає на великих підприємствах з різними видами діяльності, зі складною розгалуженою структурою i великою кількістю територіально віддалених філій, дочірніх підпорядкованих підприємств. Робота фахівців внутрішнього аудиту в цьому напрямі полягає, насамперед, в уніфікації i стандартизації облікових процесів для правильного формування зведеної чи консолідованої зовнішньої i, перш за все, внутрішньої звітності.

Внаслідок відсутності єдиного методологічного підходу одні й ті ж операції відображаються по-різному, що може стати причиною недостовірності консолідованої звітності. Недостовірність звітності, у свою чергу, не дає змоги керівництву оцінити реальне фінансове становище господарюючого суб’єкта в цілому i правильно визначити напрями його подальшого розвитку.