Педагогічні науки/ Дистанційна освіта.

Карутін Є.В., ст. викладач

Українська Інженерна Педагогічна Академія

БЕЗПЕРЕРВНА ОСВІТА ТА «ІТ»- ПІДХІД.

У сучасних умовах в Україні упровадження комп'ютерної техніки і телекомунікацій доторкнулося глобальних соціально-орієнтованих систем таких як споживацька кооперація і освіта. Упровадження інформаційно-комунікаційних технологій є одним з основних напрямів розвитку вищої професійної освіти (ВПО), якій належить особлива роль в розробці і упровадженні інформаційних технологій (ІТ) внаслідок того, що вона готує інтелектуальні кадри для інформаційного суспільства, а також має в своєму розпорядженні високий науково-педагогічний потенціал, покликаний розробляти нові ІТ. Вузи, з одного боку, є споживачем ІТ, а з іншою, їх активним творцем і провідником у всіх сферах діяльності. Рівень розвитку ІТ у вузі є одним з найважливіших критеріїв якості підготовки фахівців.

Інформаційно-технологічний підхід (ІТ-підхід) до викладання різних дисциплін припускає створення учбових програм (орієнтованих на експорт), направлених на вивчення конкретних учбових дисциплін, що дозволить університету брати активну участь в міжнародному ринку освітніх послуг.

В даний час в розвинених країнах освітні системи включають три етапи технологічного процесу:

1) Teaching – пред'явлення початкових знань;

2) Learning – засвоєння знань;

3) Testing or controlling – перевірка знань.

Можна зробити висновок, що сучасна система освіти – це ринок засобів навчання, а на кожному ринку (якщо немає монополії) існує конкуренція (в даному випадку – боротьба за абітурієнтів і слухачів).

Упровадження ІТ-підходу є природним еволюційним процесом для системи утворення техногенної цивілізації. Зараз простежується тенденція до інтелектуального переділу світу і здійснюється упровадження сучасних форм, методів, технологій і інновацій у області вищої освіти: відкритої освіти, транснаціональної і кібернетичної освіти і т.д.

Слід зазначити, що ІТ- підхід до освіти дозволяє упроваджувати концепцію безперервної освіти. У роботі вказані такі тенденції розвитку освіти, як: диверсифікація вищої освіти (багатоваріантність); адаптація учбових програм до майбутніх потреб; перехід до парадигми LLL (lifelong learning) – концепції безперервної освіти; інтернаціоналізація вищої освіти; упровадження модульних учбових програм.

Головними задачами ІТ-підходу до безперервної освіти є:

1. Формування фахівця, прагнучого до отримання нових знань, а також необхідне замовлення на розробку нових ІТ в рамках реформи системи утворення університету.

2. Обов'язковість роботи викладачів університету над новими проектами, що припускає взаємозв'язок між кафедрами, Вузами, НДІ і підприємствами, а без цільового фінансування дана взаємодія неможлива.

3. Обов'язковість вивчення іноземних мов студентами і викладачами, щоб дістати доступ до інформаційних ресурсів Internet.

4. Упровадження дистанційного навчання, що припускає написання електронних підручників по читаних дисциплінах і рішення питань захисту авторських прав.

Як основні цілі ІТ-підходу до дистанційної освіти необхідно виділити наступні:

1. Розширення доступності і відвертості освіти, істотне підвищення якості підготовки фахівців, попиту на ринку освітніх послуг і конкурентоспроможності випускників університету за рахунок інформатизації всіх форм освітньої і наукової діяльності.

2. Упровадження дистанційних освітніх технологій на базі електронних інформаційних ресурсів учбового призначення, що, кінець кінцем, підвищить продуктивність праці професорсько-викладацького складу, збільшить частку ефективної самостійної роботи студентів.

3. Створення і упровадження системи комп'ютерного тестування і моніторингу якості підготовки фахівців.

4. Підвищення рівня і ефективності фундаментальних і прикладних наукових досліджень, госпдоговірній діяльності за рахунок упровадження ІТ на всіх етапах наукових досліджень, організації доступу до електронних версій наукових видань, нормативно-методичним документам і довідникам.

5. Відповідність сучасному науково-технічному рівню ІТ.

6. Забезпечення творчого і активного оволодіння студентами знаннями, уміннями і навиками, передбаченими цілями і задачами учбового процесу.

7. Забезпечення високого рівня технічного виконання і художнього оздоблення, повноти інформації, високої якості методичних прийомів, наочності, логічності і послідовності викладу учбового матеріалу.

Для досягнення вищезгаданих цілей повинні бути вирішені наступні основні задачі:

Ø Розробка концепції створення і упровадження дистанційних освітніх технологій у вузі.

Ø Створення повнотекстових електронних ресурсів для забезпечення учбового процесу і наукових досліджень, організація їх зберігання і доступу до них всіх користувачів вузу.

Ø Організація доступу до зовнішніх світових і Українських електронних ресурсів для використовування в освітньому процесі і наукових дослідженнях.

У всіх сферах своєї діяльності університет повинен використовувати електронні інформаційні ресурси трьох видів:

Ø власні ресурси, створені фахівцями вузу;

Ø ресурси Українських електронних бібліотек, видавництв і WEB-сайтів мережі Інтернет, а також вузів, що випускають фахівців з тих же спеціальностей, що і автори розробки електронних учбових ресурсів;

Ø зарубіжні електронні інформаційні ресурси.

Особливість використовування електронних ресурсів полягає у тому, що, принаймні для студентів молодших курсів, жоден електронний курс, який би він не був хороший, не замінить повністю спілкування викладача і студента, а електронний підручник не замінить повністю читання справжньої «паперової» книги.

Саме в живому контакті викладача і студента розвивається культура спілкування, і реалізуються основні виховні функції. Співвідношення між електронними курсами і традиційними формами організації учбового процесу встановлюється кафедрами і методичними комісіями факультетів, виходячи з вітчизняного і зарубіжного передового досвіду, специфіки предмету, готовності апаратно-програмних засобів і викладацьких кадрів. Університет повинен організаційно, економічно і технічно стимулювати процеси створення електронних ресурсів для забезпечення учбового процесу, наукових досліджень і управління. Основна роль в створенні електронних ресурсів учбового і наукового призначення належить кафедрам вузу. Координацію робіт кафедр із створення електронних ресурсів учбового призначення повинні забезпечити Вчені Ради і методичні комісії факультетів і університету.

Електронні учбові ресурси, створювані в університеті, відносяться до програмно-інформаційних засобів учбового процесу, користувачами якого є студенти, співробітники і викладачі вузу. Незалежно від змісту і об'єму електронного учбового видання можна виділити три головні вимоги користувачів до нього: адекватність змісту, ефективність форми уявлення, економічна ефективність.

Адекватність змісту має на увазі:

Ø відповідність державному освітньому стандарту;

Ø повноту представлення учбового матеріалу, достатню для освоєння дисципліни (розділу дисципліни);

Ø підтримку різних форм навчання (заочної і очної, індивідуальної і колективної);

Ø підтримку різних видів учбових занять (вивчення теоретичного матеріалу, практичні і лабораторні роботи);

Ø підтримку різних форм контролю знань (проміжного, підсумкового, самоконтролю);

Ø облік новітніх тенденцій в освіті, науці і техніці.

Ефективність форми надання інформації включає такі вимоги, як простота і зручність застосування, підтримка активності студента, забезпечення комунікації з викладачем і однокурсниками, захист від руйнування, можливість подальшої адаптації під умови, що змінилися.

Економічна ефективність багато в чому залежить від таких властивостей електронних учбових ресурсів, як тривалий термін експлуатації, можливість модернізації в процесі експлуатації, низька собівартість і ціна, розумна конфігурація необхідних технічних і загальносистемних програмних засобів.

Класифікацію електронних ресурсів можна проводити по наступних ознаках:

Ø по елементах забезпечення учбового процесу: повчальні системи (підручники і навчальні посібники); копії курсів лекцій і довідників; збірки задач; тести; навчально-методичні допомоги; лабораторні роботи; демонстраційні матеріали для супроводу занять; нормативно-правові документи у області організації освітнього процесу; комп'ютерні програми.

Ø по вигляду використовуваної інформації: текстові; графічні, аудіо, відео та інші.

Ø за призначенням: учбові, наукові, довідкові та ін.

Ø за способом доступу: локальні і мережеві; комбінований доступ.

Ø по вигляду взаємодії користувача з електронним учбовим ресурсом: ofline, online і поєднаний.

Ø по періодичності випуску: періодичні, неперіодичні і продовжуються.

Упровадження сучасних технологій навчання в установах ВПО обумовлені ускладненням бізнес-процесів на підприємствах при формуванні корпоративного управління. Одним з шляхів вдосконалення освітнього процесу є упровадження на базі ІТ-підходу проблемно-орієнтованого навчання на платформі комп'ютерних ділових ігор.

Дистанційне навчання ефективне для підвищення кваліфікації персоналу в рамках програм післявузовської підготовки, оскільки частина керівників вищої і середньої ланки, в своїй роботі дотримується принципів ситуативного аналізу, тобто не стільки прогнозують майбутнє, скільки вирішують поточні задачі, що виникають в процесі роботи, а це рівень нижчого управлінського персоналу. Основною метою використовування електронних ресурсів учбового призначення в університеті є упровадження дистанційних освітніх технологій в учбовому процесі.

Слід зазначити, що основною проблемою дистанційного підвищення кваліфікації є малозначність тематики, що повідомляється, для конкретної професійної діяльності. Для вирішення цієї проблеми слід одержувати від керівників крупних підприємств перелік тем, для складання програм галузевої спрямованості з конкретними задачами з метою вибору найбільш оптимального рішення, що сприятиме також підвищенню кваліфікації викладачів університету.

Джерела:

· Черняков М.К., «Информационно технологический подход к открытому образованию». www.sibupk.nsk.su/confer/doklad3.doc

· www.info.mesi.ru/program/glossaryOO.html

· Таушканов Н.Н. Сборник нормативных и организационно-методических документов по кейс-технологии дистанционного обучения. – Новосибирск: СибАГС, 2004. – 223 с.

Заявка участника:

Ф.И.О: Карутин Е.В.

Научное звание: ст. преподаватель.

Домашний адрес: Донецкая обл., г.Славянск, пер., Виноградный 3, кв. 257.

тел: +380955029169

Служебный адрес: г.Славянск

Ул.Добровольского 1.

Украинская Инженерная Педагогическая Академия.