Фізкультура і спорт.

1. Проблеми дослідження пропозиції

Крюков Ю.М., Двигун В.Ф.,Пахомова Т.Ю., Крюкова І.М.

Класичний приватний університет

Запорізька державна інженерна академія

ПЛАНУВАННЯ СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ

Однієї з необхідних передумов для оптимального керування тренувальним процесом, зокрема для регулювання навантажень як протягом одного заняття, так і протягом різних тренувальних циклів, є одержання під час тренування можливо більше вичерпної інформації про функціонування найважливіших систем організму, що забезпечують м'язову діяльність .

У дійсному повідомленні приводяться матеріали по дослідженню динаміки частоти серцевих скорочень у плавців, головним чином спортсменів вищих спортивних розрядів.

Частота серцебиттів записувалася за допомогою передачі біострумів серця на прилад, що реєструє. Безперервна реєстрація частоти серцебиттів дозволила простежити зміни, що наступають безпосередньо перед прийняттям старту. Це дозволило уточнити ті реальні умови, при яких починається виконання спортивної вправи.

Частота серцебиттів за останню хвилину перед стартом не залишалася незмінної. Кількість серцебиттів по 10-секундних відрізках за останню хвилину перед стартом неухильно зростало. Таким чином, крім звичайних стартових змін, у короткий відрізок часу, безпосередньо попередньому початку спортивної вправи, відбувалося нове значне збільшення частоти пульсу. Ці дані говорять про те, що спортивні вправи починаються на тлі ще більших зрушень, чим ті , які вдається визначити за допомогою звичайних методів дослідження. Питома вага цих зрушень досить велика. У плавців середня величина пульсу за перші 10 сек. останньої хвилини перед стартом дорівнює 15,7 удару, за останні 10 сек. перед стартом - 21,3, а за останні 10 сек. першої хвилини проплаву, коли частота серцебиттів практично стабілізується на досягнутому рівні, -26,2 удари. Отже, безпосередньо при виконанні вправи приріст до кінця 1-й хвилини становив у середньому 52,4 у той час, як за останню хвилину перед стартом він дорівнює 22,4.

Індивідуальні дані окремих випробуваних показує ще більша питома вага безпосередньо передстартових змін у загальних робочих зрушеннях частоти серцевих скорочень. Так, у випробуваного Б-ли протягом останньої хвилини перед прийняттям старту частоти пульсу зросла з 88,2 до 122,4 у перерахуванні на хвилину, а потім стабілізувалася, досягши 183 ударів за 1 хв. У випробуваного К-го відповідні величини були рівні 88,2; 130 й 201,6. Особливих розходжень у зрушеннях частоти пульсу перед стартом залежно від кваліфікації випробуваних не відзначалося.

Збільшення частоти пульсу після прийняття старту відбувалося спочатку швидко і більш-менш рівномірно, потім швидкість частішання прогресивно зменшувалася. Найбільш значне наростання частоти пульсу спостерігалося в перші 30 сек. роботи, надалі відбувалося тільки порівняно незначне його підвищення. Значно відрізняються один від одного показники частоти серцебиттів у міру входження в роботу помітно зближалися. Це чітко проявлялося в поступовому зменшенні у ході роботи величин середнього квадратичного відхилення й коефіцієнта варіації, що характеризують коливання варіаційного ряду.

Останнім часом у літературі усе ширше обговорюються показники, що характеризують ефективність фізіологічних витрат, наприклад по відношенню числа серцевих скорочень до величини виконаної роботи (E. A. Muller, K. Karrasch, 1955; L. Brouha a. oth., 1961; В. В. Розенблат, 1963; Х. Ю. Сильдмяэ, 1964, і ін.). Нами була обчислена кількість серцевих скорочень, "витрачених" на проходження 1 м дистанції в плаванні. Ці показники порівнювались у двох груп випробуваних, одну із яких ставили майстри спорту і спортсмени-першорозрядники, а іншу - спортсмени 2-го, 3-го і юнацьких розрядів. Для порівняння були обрані результати досвідів, у яких випробувані пропливали дистанцію однаковим способом.

З'ясувалося, що в спортсменів вищих розрядів на подолання 1 м дистанції доводиться в середньому 2,310+-0,032 серцевих скорочень. У менш кваліфікованих спортсменів - 3,159+-0,059. Між середніми значеннями цих двох груп була виявлена достовірна різниця. Ці дані говорять про те, що у висококваліфікованих спортсменів робота характеризується більшою економічністю, чим у спортсменів більше низької кваліфікації.

Обчислювалася також кількість серцевих скорочень, що доводяться на 1 сек. подолання дистанції. У майстрів спорту й першорозрядників 1 сек. проходження дистанції відповідало середнє значення, рівне 2,742+-0,303 скорочень, а в групі, що поєднує спортсменів більш низької кваліфікації, - 3,080+-0,234. Достовірної різниці між середніми показниками порівнюваних груп установлено не було.

В умовах роботи на велоэргометрі, вивчався вплив на частоту серцебиттів повторних стандартних навантажень тривалістю 1 хв. Інтервали відпочинку тривалістю пів хвилини чергувалися з однохвилинними інтервалами роботи. Порівняння суми серцевих скорочень за час 2-й й 4-й роботи показує, що достовірної різниці між цими величинами немає. У той же час різниця між сумою серцевих скорочень у відбудовному періоді після 2-й і 4-й робота має високий ступінь вірогідності. Хоча інтервали відпочинку перед 2-й і 4-й роботою й умови їхнього виконання були рівними, все таки загальний обсяг попереднього навантаження перед 2-ю хв. роботи був набагато менше, ніж перед 4-ю хв. Ці обставини набагато більше позначилися на показниках суми серцевих скорочень у відбудовному періоді, чим на показниках суми за час самої роботи. В першої хвилини роботи сума серцевих скорочень завжди була меншої, чим у всіх інших наступних роботах.

Хід відновлення характеризувався спочатку швидким, потім усе більше уповільнюючи зниженням частоти серцебиттів. При цьому найбільш швидка ділянка відбудовного періоду відзначався не відразу після закінчення вправи, а через якийсь час, у плині якого відбувалося уповільнення. Найбільший перепад спостерігався між першою й другою хвилинами відбудовного періоду, надалі різниця між кількістю серцевих скорочень по хвилинах поступово зменшувалася. Розходження між індивідуальними показниками окремих випробуваних на початку відбудовного періоду були найменшими, потім розсіювання індивідуальних показників проявлялося усе сильніше. Середнє квадратичне відхилення й коефіцієнт варіації в ході відновлення зростають, що свідчить про збільшення індивідуальних розходжень у частоті пульсу.

Нами визначені прояви індивідуальних особливостей різних випробуваних. Це стосується максимальної частоти серцевих скорочень, що досягалася при м'язових навантаженнях. Якщо реакції, зареєстровані в тої самої особи в різний час, подібні за своїм характером, то порівняння їх у різних осіб показує набагато більші відмінності.

Індивідуальна сталість пульсових реакцій є досить важливою властивістю. Вона дозволяє оцінити зрушення функціонального стану організму типові для даної особи. Представляється досить перспективним подальше вивчення індивідуальних варіацій динаміки серцевого ритму.