Демчакова О.С, Столока Д.М.,

студенти групи ОП-47

Науковий керівник:

Русул Л.В.

Буковинська державна фінансова

академія,

                                                                                                                  м.Чернівці

 

 

Перспективи розвитку сільськогосподарського страхування в Україні

 

Постановка проблеми. Сільськогосподарське виробництво - одне з найбільш ризикованих напрямів господарської діяльності. Непередбачуваність природних умов та мінливість обсягів збору врожаїв, зміна заходів державної політики щодо регулювання аграрних ринків, коливання цін на сіль­ськогосподарську продукцію є основними факторами, що впливають на зміни в доходах сільськогосподарських товаровиробників.

Страховий захист сільськогосподарського виробництва скрізь у світі є оптимальним способом забезпечення безперервності, збалансованості і стабільності розвитку аграрного ринку та одним із ефективних методів повернення збитків в аграрному секторі, оскільки страхові компанії заздалегідь формують необхідні резерви для майбутніх виплат, не вдаючись до зовнішніх і внутрішніх позик. Основна мета страхування сільськогосподарських ризиків - це часткова чи повна компенсація суб'єкту господарювання втрат через несприятливі, в основному, природні явища. Об'єктивна економічна необхідність використання страхування в сільському господарстві пояснюється недостатніми можливостями держави і ринку забезпечити широку маневреність фінансовими ресурсами господарюючих суб'єктів.

На сучасному етапі важливе значення для сільського господарства України має розвиток страхування сільськогосподарських ризиків. В умовах стрімкого зростання економічної  ролі ринкових відносин, питання забезпечення фінансової стабільності суб’єкта господарської діяльності є дуже важливими. Інтерес до страхування викликаний перш за все тим, що в умовах обмеженості оборотних коштів у підприємств і підприємців ведеться пошук шляхів розширення можливостей для вирішення фінансових проблем.

Головною метою страхування в аграрному секторі економіки є стабілізація виробництва шляхом відшкодування втрат внаслідок несприятливих подій, настання яких не можна передбачити у часі та просторі. Страхування є оптимальним способом подолання сільськогосподарських ризиків від несприятливих погодних подій, яке забезпечує безперервність, збалансованість і стабільність розвитку аграрного ринку та одним із ефективних методів повернення збитків в аграрному секторі, оскільки страхові компанії заздалегідь формують необхідні резерви для майбутніх виплат, не вдаючись до зовнішніх і внутрішніх позик. Об’єктивна економічна необхідність використання страхування в сільському господарстві пояснюється недостатніми можливостями держави і ринку забезпечити широку маневреність фінансовими ресурсами господарюючих суб’єктів.

Аналіз останніх публікацій. Аналіз наукових літературних джерел з даної проблеми показав, що суттєві пропозиції методичного та практичного характеру з проблем страхування сільськогосподарських ризиків внесли такі відомі вчені дослідники як  М. Дем’яненко, П. Лайко, С. Навроцький та  деякі інші [2-5]. Проте в умовах трансформації державної політики багато аспектів цієї важливої проблеми вимагають подальших поглиблених досліджень з метою пошуку шляхів оптимального страхового захисту сільськогосподарських підприємств.  Окрім того, динамічні зміни, що відбуваються в агропромисловому секторі нашої країни, вимагають постійного перегляду і переосмислення напрямків державної політики, зокрема напрямків державного субсидування страхування сільськогосподарського виробництва.

Метою статті  є пошук можливих напрямків розробки ефективної державної політики щодо розвитку страхування сільськогосподарських ризиків з метою задоволення інтересів двох різних груп суб’єктів

Виклад основного матеріалу. Спочатку проведення аграрної реформи держава постійно звертала увагу на необхідність розвитку страхування сільськогосподарських ризиків. Так, за ці роки була прийнята низка нормативно – правових актів щодо розвитку страхування сільськогосподарських ризиків.

Активізація кредитного ринку у 2000-2002 року зумовила зростання попиту на ринку страхування з боку сільськогосподарських позичальників. Об’єктами страхування, у першу чергу виступали об’єкти застави за кредитними договорами (у тому числі і майбутній урожай).

Сьогодні потрібно відверто сказати, що у світі не існує позитивного досвіду функціонування обов’язкової системи страхування врожаю. Обов’язкова система страхування врожаю є стягнення податку з найкращих господарів на користь найгірших. Навіть кращі господарі намагатимуться створити ситуацію, у якій вони могли б отримати компенсацію: «примушуєте мене купувати страховку – будьте впевнені, що в мене будуть збитки» [2,7].

Необхідно відзначити, що забезпечення страховим захистом сільськогосподарського виробництва в Україні залишається невирішеним. У зв’язку із цим можна виділити головні проблеми: найперше немає розробленої концепції розвитку страхування сільськогосподарських ризиків в Україні та дієвої і ефективної програми  державної фінансової підтримки страхування агроризиків. Обмеженість бюджетних коштів, які Україна може сьогодні виділити на підтримку сільськогосподарських виробників, не є підставою для того, аби відмовлятися від розробки цих концепцій та програм, адже головна проблема полягає не у відсутності коштів, а у відсутності прозорих механізмів для їх ефективного використання. 

Тому, одним із ключових питань, яке нині потребує принципового вирішення є питання про механізм державної підтримки сільськогосподарських виробників. Сьогодні більшість експертів поділяють думку, що державна підтримка страхування ризиків сільського господарства є неефективною. Тобто, потрібно наново формувати принципи, моделі, механізми та схеми її надання, такі, які відповідали б законам функціонування ринкової економіки та сучасним умовам розвитку світового ринку.

Розуміння основних принципів, на яких побудовано системи державної підтримки сільськогосподарських виробників в інших країнах, дозволить здійснити великий обсяг підготовчих заходів, що мають передувати запровадженню таких програм. Зокрема, йдеться про вдосконалення розподілу повноважень та процедур прийняття рішень на державному рівні, контролю за виконанням рішень та використанням коштів, вдосконалення методів ведення фінансової звітності підприємств тощо [2,10].

На нашу думку, в Україні існують передумови для розвитку страхування від окремих ризиків. Страхування від окремих ризиків дозволить встановлювати прийнятні для аграріїв страхові тарифи й досягти при цьому стабільності страхової системи без залучення державної допомоги. Українські сільськогосподарські виробники, особливо ті з них, які використовують новітні технології, здатні власними силами скоротити втрати від багатьох ризиків (нестачі вологи, шкідників тощо). Отже, вони зацікавлені у страхуванні від одного-двох найнебезпечніших для їхнього виробництва ризиків, яке може бути їм надане за ціною, нижчою від ціни комплексного (мультиризикового) страхування.

Варто звернути увагу, ще на одну проблему. Для успішного страхування дуже важливо, аби обидві сторони страхового процесу отримували достовірну інформацію один від одного. Страховик – про ті ризики, які реально загрожують сільськогосподарському виробництву, а страхувальник – про умови страхування та виплати відшкодування. Якщо страховик на підставі викривленої інформації недооцінив ризики конкретного виробництва, він опиняється під загрозою понести значні збитки в результаті виплати відшкодування. З іншого боку, страхувальник може не отримати очікуваного відшкодування після настання страхового випадку через те, що інформація щодо умов та процедур страхування, надана йому страховиком, не була повною. При цьому обидві сторони зацікавлені в тому, аби надати іншій неповну або асиметричну інформацію[3,136].

Якими шляхами можна подолати цю проблему? Перший , традиційний, який використовують страхові компанії – здійснення постійного моніторингу поведінки страхувальника. Здійснення моніторингу поведінки страхувальника передбачає у штаті страхової компанії достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів із сільськогосподарською освітою, а також адміністративні витрати на виконання робіт із моніторингу. Крім того, моніторинг ефективний лише тоді, коли в країні по діловому виконуються норми договірного права та спірні питання можуть швидко й справедливо бути вирішені в суді. З огляду на зазначені особливості методу моніторингу поведінки страхувальника, він видається нам надто витратним для українських страхових компаній.

Другий шлях – використання нового на сьогоднішній день виду страхування на основі погодного індексу. Цей метод майже повністю виключає ризик викривлення інформації, адже згідно з ним факт настання страхового випадку засвідчується даними метеорологічних станцій, які ведуть спостереження за погодними умовами. При цьому право на отримання відшкодування виникає у страхувальників у разі засвідченого цими станціями виходу досліджуваних погодно-кліматичних показників за межі встановлених нормативів.

Звичайно, страхування на основі погодних індексів вимагає певних передумов для свого розвитку. По-перше наявності історичних даних про погоду та врожайність за тривалий період, принаймні за 30 років. По-друге створення системи, яка б дозволяла б збирати надійні дані, які відповідали б міжнародним стандартам якості. По-третє, потрібен розвиток формальних фінансових ринків, аби страхові поліси на основі погодних індексів могли обертатись як фінансовий інструмент.

Світовий досвід щодо використання такого методу є на сьогодні досить обмеженим. Проте, можливо, саме в Україні є найбільше підстав для використання цього методу з огляду на притаманні низькі адміністративні витрати, прозорість та доступність.

Висновки. Отже, в ситуації, що склалась, потрібно знайти оптимальне рішення щодо подальшого стимулювання страхування сільськогосподарського виробництва найефективнішим способом. На нашу думку, існує декілька напрямків, які потрібно розвивати паралельно.

Найперше, розробка оптимальної стратегії розвитку страхування сільськогосподарських ризиків, створення умов для функціонування товариств взаємного страхування, розвиток індексного страхування, створення резервного фонду для накопичення коштів для ризиків, які не підлягають страхуванню, який має використовуватися із такими цілями, а також ефективні та прозорі процедури здійснення відшкодування за державними програмами. Важливими напрямками також є - досконалість інформації, добровільність участі у страхуванні,  розвиток страхування від окремих ризиків. Також враховуючи важливість проблеми, а також виходячи із ситуації, що склалася необхідність державної підтримки не відкидається  при  страхуванні. Навпаки, підтримка має виконувати ще й таку важливу функцію, як стимулювання сільськогосподарських товаровиробників до участі у страхуванні, що вимагає опрацювання дієвих механізмів використання таких коштів.

Окрім того, на нашу думку, слід мати на увазі, що завжди існуватимуть ризики, які не підлягатимуть традиційному страхуванню, а тому існуватиме потреба  державної участі в захисті сільськогосподарських виробників від цих ризиків. Водночас, як ми бачимо на прикладі розвинених країн, таке втручання необхідне, хоча завжди обтяжливе для державного бюджету та адміністративно ускладнене. Тож, завдання полягає в тому, щоб виробити найсприятливіший спосіб накопичення коштів у спеціальному резервному фонді, а також найефективніші та найпрозоріші процедури здійснення відшкодування.

Зокрема, варто розглянути варіанти заохочення сільськогосподарських виробників до участі у фондах взаємного страхування для того, аби пряма державна допомога надавалась їм у випадку повного використання коштів цих фондів.

Доцільним є проведення дискусії щодо страхування від окремих ризиків. Хоча цей шлях дозволяє обом учасникам страхового процесу максимально діяти у своїх інтересах: страховику оцінити ті ризики, які він реально зможе покрити страхуванням, а страхувальнику – обрати для страхування саме ті ризики, які він вважає для себе найнебезпечнішими, існує багато протилежних думок аж до  повного несприйняття такого підходу.

 

 

Література:

1. Офіційний веб-сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України [http://www.dfp.gov.ua/].

2. Дем’яненко М.Я. Проблеми фінансово-кредитного забезпечення аграрного сектора АПК./ М.Я.Дем’яненко// Проблеми фінансової підтримки малих і середніх підприємств на селі /За ред. М.Я. Дем’яненка. –К.: ННЦ ІАЕ, 2008. С. 6 – 11.

3.        Островерха Р.Е. Реальність страхового захисту /Р.Е.Островерха // Фінанси України. 2008. - № 6. – с. 132 – 138.

4.      Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень: Методичні рекомендації – К.: ННЦ ІАЕ, 2009. – 183 с.

5.  [Електронний ресурс].- Режим доступу: www.ssmsc.gov.ua