Валінкевич Н.В., к.е.н., доцент, докторант

Житомирський державний технологічний університет, Україна

Стратегічні засади ефективного функціонування підприємств харчової промисловості України

В реаліях сьогодення перед суспільством постають безліч різних питань, які як ніколи гостро повстали перед усім людством та цивілізацією - пов’язані з проблемами збереження оточуючого середовища, енергоресурсів та, насамперед, глобальної продовольчої проблеми.

Формування сталого розвитку підприємств харчової промисловості України в умовах світової глобалізації обумовлене просторовим охопленням всього світового простіру, його окремими континентами та регіонами. Життєдіяльність населення і людини, як основної складової продуктивних сил просторових територіальних структур, пов’язане з продовольчої сферою, яка займає значне місце в пріоритетних напрямках розвитку соціально-економічної політики держави. Головним шляхом розвитку та важелем ефективного функціонування світової економіки, економіки регіонів і країн світу є, безперечно, продовольство – його споживання, обмін, розподіл і виробництво.

Сьогодні стрімко зростає енергетична цінність щоденного раціону людини через збільшення інформаційного навантаження суспільства в цілому, погіршення умов праці та кліматичних умов, посилення різних типів захворювань. Тому, необхідно вжити заходи, які забезпечать нарощення та зростання обсягів випуску продовольчих товарів для відтворення життєвих сил та енергії людства; оптимальний ефективний територіальний поділ праці та розвиток сталих міжрегіональних відносин з питань обміну, споживання та виробництва харчових продуктів; раціональне використання та охорону вітчизняних природних ресурсів з метою виробництва екологічно чистої продовольчої сировини та продуктів харчування.

Країни, що стрімко розвиваються, як, наприклад, Китай та Індія, не в змозі задовольнити в повному обсязі попит на продукти харчування (тут постійно та динамічно зростає кількість населення, вони мають обмежені площі для посіву). Це дає Україні можливість збільшити експортний потенціал виробництва продовольства. Тому, в сучасних умовах господарювання, вивчення збільшення використання потенційних можливостей підприємств вітчизняного харчового виробництва забезпечить можливість підвищення його ефективності та, не лише забезпечить продовольчу безпеку України, але й внесе істотний вклад у вирішення глобальної продовольчої безпеки Землі.

У відповідності до прогнозних розрахунків ООН населення нашої планети до 2030 року збільшиться з 6 до 8,5 млрд.чоловік, що посилить продовольчу кризу та зумовить зростання цін на продукти харчування, споживання яких й так збільшується з року в рік в густо населених країнах. Водночас, найбільшу стурбованість викликає різко зростаюча продовольча криза, в результаті якої в світі щоденно від недоїдання вмирають десятки тисяч дітей, а близько 800 мільйонів людей бідують від голоду та жебрацтва. Зазначимо, що зростання цін на енергоресурси вже призвело до подорожчання продуктів харчування на 50%, в результаті чого за межею бідності опинились в усьому світі ще понад 100 мільйонів чоловік [1]. Різке зростання вартості продовольства обґрунтовується, в першу чергу, збільшенням витрат сільгоспвиробників майже у чотири рази за рахунок підвищення, за останні часи, цін на основні види добрив, бензин та дизельне паливо. Вітчизняні економісти зазначають, що «зменшення виробництва на внутрішньому ринку сировинної продукції призводить до підвищення рівня цін на неї та зростання собівартості товарів кінцевого споживання. В економіці України дефіцит окремих видів сільськогосподарської сировини набув ознак хронічного» [5]. Проте, Д. Крисанов здійснюючи аналіз агропродовольчої продукції в контексті якості та безпечності, наголошує, що індекси продукції, порівняно до 1990 року зросли майже в три рази внаслідок залучення до процесу переробки продовольчої сировини, яку вирощували як в аграрних підприємствах, так і в особистих селянських господарствах. Вчений вважає, що наслідком такого становища у харчові промисловості є залучення у процес переробки аграрної сировини низької якості [6]. Але, на наш погляд, в ситуації, що створила глобальна продовольча криза, Україна має шанс зайняти провідне місце у світовому виробництві сільськогосподарської продукції за рахунок залучення прямих інвестицій та впровадженню передових технологій, що, в свою чергу, призведе до привабливості даного сектору економіки та нарощення темпів його виробництва.

Поступальний розвиток світової економіки тісно пов'язаний з поглибленням та активізацією глобалізаційних процесів. Глобалізація породжує фундаментальні зміни у розвитку та функціонуванні світової економіки: поряд із позитивними наслідками глобалізації є і негативні [2].

Зауважимо, що технологічний процес виробництва у харчовій промисловості відзначається надзвичайною складністю, тому його організація вимагає значної уваги з підготовки та формування її трудового ресурсного потенціалу [3].

За даними статистичного аналізу [4], трудовий потенціал харчової промисловості посідає провідне місце у структурі зайнятого населення як України, так і Житомирщини зокрема, в усіх сферах економічної діяльності.

Складовою трудового ресурсного потенціалу харчової промисловості, його важливим та необхідним чинником, є виробничий ресурсний потенціал, який характеризується кваліфікацією, кількістю зайнятих працівників та мотивацією діяльності робітників цих підприємств. Отже, на сучасному етапі розвитку ринкових відносин необхідно відзначити значну роль формування трудових ресурсів Житомирської області як ресурсного потенціалу підприємств харчової промисловості в умовах активізації глобалізаційних процесів.

Наша держава, ми вважаємо, належить до переліку країн світу, які мають всі необхідні умови для забезпечення такого рівня агропромислового виробництва, коли здійснюється виробництво продовольства в необхідному асортименті, що забезпечує збалансований раціон харчування населення. Отже, визначення стратегічних чинників функціонування підприємств харчової промисловості України дасть змогу спричинити відчутний мультиплікативний вплив на розвиток економіки країни, таким чином визначаючи стратегію подальшого економічного розвитку підприємств харчової промисловості в умовах глобалізації. Відтворення виробництва продовольчої сировини та продуктів харчування має задовольняти не лише власні інтереси й потреби суспільства, а також повинно сформувати потужний продовольчий експорт, що призведе до підвищення рівня використання аграрного природно-ресурсного потенціалу та збільшення використання потенціалу підприємств харчової промисловості України.

Література:

1. Secretary-General Ban Ki-moon. «Remarks to general Assembly Meeting on the Global Food and Energy Crisis», UN News Center. – 2009.

2. Уманців Ю.М. Економічна конкуренція в умовах фінансової глобалізації/ Ю.М. Уманців// Фінанси України. – 2009. - №10. – С.106.

3. Дейнеко Л.В. Розвиток харчової промисловості України в умовах ринкових перетворень (проблеми теорії та практики): монографія / Л.В. Дейнеко. – К.: Знання, 1999. – 331 с.

4. Режим доступу: http://www.stat.ic.zt.ua

5. Пустовойт О. Ринок споживчих товарів України: тенденції розвитку і вплив на структуру економіки / О. Пустовойт // Економіка України. – 2011. - №1. – С.59-69.

6. Крисанов Д.Ф. Агропродовольча продукція в координатах якості та безпечності / Д.Ф. Крисанов // Економіка АПК. – 2011. - №1. – С.12-19.