Экономические науки/10. Экономика предприятия

Студентка Кудацька Т.С.

Східноукраїнський національний університет, Україна

Теоретичне дослідження поняття «конкурентоспроможність продукції»: визначення факторів, критеріїв, показників, шляхів і методів підвищення конкурентоспроможності продукції.

У ринковій економіці категорія конкурентоспроможності є однієї із ключових, оскільки її рівень визначає успіх або невдачу в діяльності підприємства, а підвищення конкурентоспроможності продукції і як наслідок ріст її експорту є засобами для підвищення рівня життя населення країни.

Теоретичною й методологічною основою дослідження даної роботи є наукові праці вітчизняних і закордонних учених із проблем оцінки й підвищення конкурентоспроможності продукції: Брилев А., Гарбацевич С. Л., Плясунков А. В., Трубілин А., Фатхутдинов Р. А., Царькова С. В. та інших.

Вибір теми даної роботи обумовлений надзвичайною актуальністю для всіх країн світового господарства проблеми підвищення конкурентоспроможності, як господарюючих суб'єктів, так і створюваних ними об'єктів (товарів або послуг). У зв'язку із цим, метою даної роботи є теоретичне дослідження поняття «конкурентоспроможність продукції», визначення факторів, критеріїв, показників, а також визначення шляхів і методів підвищення конкурентоспроможності продукції.

Розвиток ринкових відносин нерозривно пов'язане з боротьбою товаровиробників за більш вигідні умови виробництва й збуту товарів з метою одержання максимального прибутку. У науковій літературі й повсякденному спілкуванні подібне зіткнення інтересів одержало назву конкуренція. Поняття конкуренції лежить в основі такої економічної категорії, як конкурентоспроможність. Конкурентоспроможність як економічна категорія виражає функціональний результат використання безлічі факторів дії конкуренції на різних рівнях і сегментах ринку. Конкурентоспроможність як термін не можна розглядати поза зв'язком з об'єктом. Об'єктами оцінки можуть бути товари, фірми, галузі, регіони й країни. Конкурентоспроможність продукції лежить в основі всіх рівнів конкурентоспроможності, тому що є найважливішим атрибутом економіки й зачіпає всіх товаровиробників.

Існує безліч визначень конкурентоспроможності продукції. Наприклад, у роботі Трубілина [3] конкурентоспроможність товару це комплекс його споживчих і вартісних характеристик, що визначають успіх на ринку. У роботі Гарбацевича [1] конкурентоспроможність продукції визначається її конкурентною перевагою на внутрішньому й зовнішньому ринках, що досягається на основі сполучення ефективного використання всіх ресурсів із забезпеченням щодо низьких цін і високої якості товару, що має попит, задовольняє конкретні потреби покупця й забезпечує стабільність одержуваного прибутку й підвищення ефективності товаровиробника. Однак, на наш погляд, найбільш удалим визначенням конкурентоспроможності продукції є визначення Плясункова [2], відповідно до якого конкурентоспроможність продукції - комплексна багатоаспектна характеристика, що відбиває здатність продукції протягом періоду її виробництва відповідати по якості вимогам конкретного ринку, адаптуватися по співвідношенню якості й ціни до переваг споживачів.

У цей час існує велика кількість класифікацій факторів конкурентоспроможності продукції: 1). Класифікація Гарбацевича: а). зовнішні фактори: інституціональні фактори (політичні, економічні, правові), а також детермінанти, що включають кон'юнктуру зовнішнього середовища й рівень конкуренції на ринках, форми й методи державного регулювання економічних процесів; б). внутрішні фактори: визначаються вимогами споживачів: ціна, якість, строки будівництва, гарантійне й сервісне обслуговування; 2). Класифікація Трубілина: а). фактори зовнішнього формування - тенденції розвитку економіки й ринку, НТП, коливання кон'юнктури, імідж і престиж підприємства; б). показники якості товару - показники, обумовлені діючими стандартами, нормами, рекомендаціями; в). економічні показники - показники, що формують собівартість і ціну товару; 3). Найбільш докладно й комплексно, на наш погляд, фактори конкурентоспроможності товару представлені в Р.А. Фатхутдинова [4]. Автор, розділивши всі фактори на зовнішні і внутрішні, не тільки привів їхній перелік, але й указав спрямованість їхнього впливу на конкурентоспроможність товару. Зовнішні фактори: рівень конкурентоспроможності країни, галузі, регіону, організації, що випускає товар; сила конкуренції на виході системи, серед її конкурентів, на вході системи, серед постачальників сировини й матеріалів, серед товарів-замінників (збільшення інтенсивності конкуренції підвищує конкурентоспроможність товару); активність контактних аудиторій. Внутрішні фактори: новизна конструкції товару; конкурентоспроможність персоналу; прогресивність інформаційних технологій, технологічних процесів, встаткування.

Необхідно відзначити, що у всіх наведених класифікаціях факторів конкурентоспроможності продукції можна виділити одну загальну особливість, а саме: їхній розподіл на зовнішні й внутрішні.

Серед критеріїв, що характеризують конкурентоспроможність промислових товарів, виділяють: технічні (призначення, нормативні, ергономічні, естетичні), економічні (ціну споживання) і організаційні (знижки, умови платежу й постачань, комплектність поставки, строки й умови гарантії). Для визначення конкурентоспроможності продукції на основі обраних критеріїв використовують різні показники. Якісні показники характеризують властивості товару, його характеристики з погляду здатності товару задовольняти конкретну потребу. Кількісні характеристики властивостей товару, що визначають його якість, називаються показниками якості. Види показників якості товару: показники призначення, надійності, транспортабельності товару, безпеки його застосування; показники технологічності, естетичності, ергономічності, стандартизації й уніфікації товару.

На підставі взаємозв'язку між різними рівнями конкурентоспроможності можна затверджувати, що шляхи підвищення конкурентоспроможності держави, галузі й підприємства підвищують і конкурентоспроможність продукції. У результаті оцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті наступні шляхи підвищення конкурентоспроможності: зміна складу, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів); зміна порядку проектування продукції, технології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контролю якості виготовлення, зберігання, упакування, транспортування й монтажу, зміни цін на продукцію, послуги, запасні частини; зміна порядку реалізації продукції на ринку, структури й розміру інвестиції в розробку, виробництво й збут продукції.

У кінцевому результаті необхідно націлити підприємства: 1. на постійне впровадження у виробництво нових, більш досконалих виробів; 2. на неухильне скорочення всіх видів витрат на виробництво продукції; 3. на підвищення якісних і споживчих характеристик при зниженні цін на вироби, що випускаються, що й повинне в підсумку створити умови для перемоги в конкурентній боротьбі.

Література:

1. Гарбацевич С. Л. Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств Республіки Білорусь: Автореферат дисертації / С. Л. Гарбацевич. Мн. Акад. Упр., 2002. - 20 с.

2. Плясунков А. В. Економічні методи керування конкурентоспроможністю продукції: Автореферат дисертації / А. В. Плясунков. Мн. БГПА, 2002. - 21 с.

3. Трубілин А. Конкурентоспроможність – головний фактор ефективного виробництва. // АПК: економіка, керування. - 2002. - №12. - С. 39-46.

4. Фатхутдинов Р. А. Конкурентоспроможність: економіка, стратегія, керування. Серія "Вище утворення" - М.: ИНФРА-М, 2000. - 312 с.