Економічні
науки / 10. Економіка підприємства
Линник Т. С.
Кременчуцький національний університет ім.. М.
Остроградського
ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
В сьогоденній конкурентній боротьбі за всієї її гостроти та динамізму
виграє той, хто аналізує та змагається за свої конкурентні позиції. Щоб вижити
у цій боротьбі, кожне підприємство має поставити перед собою завдання
підвищувати рівень конкурентоспроможності не лише своєї продукції, а й
підприємства та його потенціалу.
Конкурентоспроможність – це властивість
об’єкта, що характеризується ступенем реального чи потенційного задоволення ним
конкретної потреби в порівнянні з аналогічними об’єктами, що діють на даному
ринку [1].
Конкурентоспроможність потенціалу підприємства можна визначити як комплексну порівняльну характеристику потенціалу на
певному ринку в певний проміжок часу, щодо сукупності індикаторів підприємств-аналогів [2].
У розвитку
сучасних уявлень щодо сутності конкурентоспроможності потенціалу підприємства домінує
підхід, що вона не є внутрішньою природною якістю системи його взаємопов’язаних
ресурсів і може бути оцінена тільки при наявності конкурентів;
конкурентоспроможність потенціалу підприємства є відносним поняттям і має
різний рівень його використання стосовно ринкових конкурентів; визначення
конкурентоспроможності потенціалу підприємства має не тільки важливе наукове, а
й практичне значення, оскільки уявлення про її сутність надає промисловим
підприємствам можливість створити стратегію своєї поведінки на ринку.
Розрізняють
чотири основні рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства:
1.
Для потенціалу цього рівня характерна
внутрішньо нейтральна організація управління. Керівник дбає лише про реалізацію
виробничого потенціалу, орієнтованого на завантаження виробничих потужностей,
не зважаючи на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб
споживачів.
2.
Використання наявного потенціалу підприємства
забезпечує випуск продукції, яка повністю відповідає стандартам, що встановлені
його основними конкурентами. Керівництво такого підприємства не приділяє уваги
потенційним можливостям бізнесу, які б забезпечили певні конкуренті переваги.
3.
Керівники підприємства знають, що потенціал
підприємства має дещо інші порівняльні переваги щодо конкуренції на ринку, ніж
їхні основні суперники, і намагаються не дотримуватись загальних стандартів
виробництва, що встановлені в галузі.
4.
Успіх у конкурентній боротьбі стає не стільки
функцією виробництва. Для більшості підприємств-конкурентів набір ресурсів, що
використовуються у виробничому процесі, досить однаковий, але ефективність
їхнього поєднання у діючій господарській системі різна і залежить саме від
якості управління, кваліфікації менеджерів, організаційної структури
підприємства [2].
Конкурентоспроможність
потенціалу підприємства необхідно розглядати як важливе стратегічне завдання, а
формування потенціалу - як основне завдання системи конкурентоспроможності
підприємства. Зрозуміло, що конкурентоспроможність є результатом функціонування
всієї системи управління, однак формування стратегічних, перспективних
конкурентних переваг забезпечується системою стратегічного менеджменту і
насамперед, обраними підходами до формування та реалізації стратегії.
Управління
конкурентоспроможністю не є еквівалентним усій діяльності підприємства з
досягнення кінцевих цілей, а містить лише ті функції і дії, що пов’язані з
розробкою та реалізацією стратегії конкуренції, зі спонуканням до здійснення
стратегії, з цільовою орієнтацією різних видів діяльності тощо [3].
Оцінка
рівня використання потенціалу підприємства є найважливішим чинником у процесі
забезпечення конкурентоспроможності. Ступінь реалізації конкурентного
потенціалу визначає сукупність конкурентних переваг підприємства. Такий підхід
розглядає вплив зміни рівня конкурентного потенціалу на діяльність всього
підприємства в цілому і передбачає наявність взаємозв’язку між корпоративною
стратегією та стратегією забезпечення конкурентоспроможності.
В основі формування
конкурентоспроможності лежать два основних підходи до побудови стратегії
забезпечення конкурентоспроможності:
1.
«Індуктивний» - під яким розуміється розробка
стратегії забезпечення конкурентоспроможності на основі вже наявного
конкурентного потенціалу і конкурентних переваг.
2.
«Дедуктивний» - під ним розуміється
кардинальна зміна всієї стратегії підприємства, спрямованої на формування нових
конкурентних переваг, дана стратегія буде стратегією забезпечення
конкурентоспроможності [4].
Загальною ідеєю стратегії
забезпечення конкурентоспроможності є реалізація сукупності моделей бізнес -
процесів і проектів, яка дозволяє отримати позитивний ефект за рахунок
раціонального поєднання елементів стратегічного та конкурентного потенціалу
підприємства. Отже, стратегія забезпечення конкурентоспроможності повинна
відповідати вимогам системного, комплексного та стратегічного підходів.
Література:
1.
Федонін О.С, Рєпіна І.М., Олексюк О.І
Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч.-метод. посіб. для самост.
вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К.: КНЕУ, 2005. —
261с.
2.
http://www.gi.edu.ua/content/_f04_k01/material/p_p/L3.pdf
3.
http://intkonf.org/levitska-ao-upravlinnya-konkurentospromozhnistyu-potentsialu-pidpriemstva/