Здобувач Пілявський В.І.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

Перспективи соціального розвитку агропромислових формувань холдингового типу

На сьогодні бажання керівників агрохолдингів відійти від розвитку об’єктів соціальної сфери села і передати заклади соцкультпобуту, які залишились на балансі місцевих органів самоуправління, обумовлено наявними принципами і формами державного управління соціальним розвитком села. Але незалежно від здійсненного холдингові компанії мають забезпечувати соціальний розвиток своїх колективів. Зокрема покращувати ті соціальні параметри села, які безпосередньо впливатимуть на ріст продуктивності праці і покращення демографічних характеристик населення та підростаючого покоління (охорона праці, побутові умови, медичне обслуговування, дитяче і дошкільне виховання і інше).

В інтегрованих формуваннях холдингового типу механізм взаємних стосунків будується на ділових контактах з виробничими і іншими структурами, у функції яких входять і дії направлені на планування.

Таким чином, зберігаючи принципи і функції управлінської діяльності, планування в інтегрованих формуваннях істотно розширює сферу своєї дії на виробництво, використовуючи більш змістовну форму і систему планового бюджетування господарюючих суб’єктів об’єднання

В процесі виробництва продукції в агрохолдингу використовуються також активи неплатоспроможних сільгосппідприємств (що передані організованому підприємству агрохолдинга в оренду, вони нерідко використовуються безкоштовно і без оформлення відповідної документації на їх передачу і придбані інвестором основні засоби, що знаходяться, як правило, на балансі головної управляючої компанії, а не сільськогосподарського підприємства).

В зв’язку з цим, на наш погляд, окремого підходу потребують розрахунки про виділення інвестицій на придбання технічних засобів і капітальне будівництво. Так розміри поповнення або оновлення технічних засобів для оптимізації машинно-тракторного парку холдингу визначаються з врахуванням наявності орендованих у селян і їх вікового стану.

В умовах, коли технології виробництва в інтегрованих підприємствах мають відособлений характер, то централізація функцій управління повинна бути незначною, а за умови внутрішньої технологічної інтеграції виникає необхідність централізації функцій управління.

При високій невизначеності ринкового середовища необхідна структура управління із збалансованим рівнем централізації і децентралізації функцій, що дозволяє швидко адаптуватися до змін зовнішнього середовища, що відбуваються.

При визначенні рівня централізації функцій управління в інтегрованому формуванні необхідно враховувати і рівень розвитку інтеграційних взаємозв’язків і економічних відносин у виробництві, показником якого може служити питома вага інтегрованих поставок по збуту і ін.

При цьому в основі господарської діяльності повинна бути узгодженість з урахуванням інтересів всіх засновників, що входять у формування. Основний зміст єдиного відлагодженого механізму взаємостосунків структурних одиниць інтегрованого формування повинен визначатися:

- переліком функцій управління, визначеним безпосередньо засновниками (акціонерами), які формують круг господарських задач, виконуваних єдиним органом управління в той або інший період часу. Засновники, що визначили круг функцій управління, зобов'язані надалі підкорятися всім управлінським рішенням керівництва інтегрованого формування;

- управлінськими рішеннями керівних органів формування, що не розповсюджуються на повсякденну господарську діяльність підприємств-засновників, якщо це не зачіпає сумісні інтереси підприємств інтегрованого формування і т.д.

До числа найважливіших функцій централізованого управління в інтегрованих формуваннях дослідники відносять:

- своєчасне ухвалення рішень із стратегічних питань виробничого і соціально-економічного розвитку всіх структур об’єднання;

- своєчасне уточнення, визначення величини, умов і порядку збільшення або зменшення розміру статутного капіталу інтегрованого формування;

- внесення уточнень і поправок в статут і положення про виконавчу дирекцію об’єднання;

- внесення змін в нормативні документи, регулюючі взаємостосунки між підприємствами і їх управляючою компанією;

- визначення політики в ухваленні рішень, що стосуються фінансування структурних підрозділів;

- підготовка сумісно з виконавчою дирекцією рекомендацій збору засновників (акціонерів) про розмір виплачуваних акціонерам чи пайовикам дивідендів, створення філіалів, дочірніх підприємств і ін.

Управляюча компанія повинна мати право допрацьовувати умови взаємостосунків по внутрішньогосподарчому обміну продукцією, послугами, встановлювати ціни. Але загальним правилом в управлінні інтегрованих формувань має бути те, що вищий орган управління – загальні збори учасників (членів), а управління поточною діяльністю – рада.

Проте, не дивлячись на переважання централізованих функцій управління в інтегрованому формуванні, основна задача управління полягає в організації такої моделі взаємостосунків вхідних в нього організацій, підприємств, яка б забезпечувала мотивацію ним в розвитку інтеграційного процесу. Основний вміст цієї моделі в системі управління полягає в переліку функцій повсякденного управління безпосередніми засновниками (акціонерами) своєю господарською діяльністю, якщо це не зачіпає сумісних інтересів підприємств інтегрованого формування.