Курилишин
О.
Науковий керівник: Репужинська Т. І.
Буковинська державна
фінансова академія, м.Чернівці
Місцеві
бюджети та проблеми їх розвитку в Україні
Місцеві бюджети концентрують
потоки бюджетних коштів певного населеного пункту, району чи області. Через них
здійснюється перерозподіл бюджетних коштів з метою виконання бюджетних
зобов'язань, визначених законодавством, зокрема надання соціальних благ та
послуг населенню. Через видаткову частину місцевих бюджетів перерозподіляється
близько 7% ВВП. Від того, наскільки стабільним і ефективним є процес формування
і виконання бюджету, від наповненості доходної частини місцевих бюджетів залежить розвиток соціальної сфери і
місцевого господарства.
Місцеві бюджети — це фонди грошових коштів, призначені для
реалізації завдань і функцій, покладених на органи самоврядування. За рахунок
фондів грошових коштів місцевих бюджетів — складової бюджетної системи держави і
фінансової бази діяльності органів самоврядування — забезпечується
фінансування заходів економічного і соціального розвитку на відповідній
території.
Сучасний
стан місцевих бюджетів України характеризується низькою часткою дохідних
джерел, які не враховуються при розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів і
якими місцеві органи влади можуть розпоряджатися самостійно, виходячи з
пріоритетів розвитку адміністративно-територіальної одиниці. Згідно з Бюджетним
кодексом до доходів міст республіканського та обласного значення зараховується
75% від загального обсягу податку на доходи фізичних осіб. Отже, зусилля
місцевих органів влади з поліпшення економічної ситуації в
адміністративно-територіальних одиницях, яке призводить до підвищення
зайнятості та відповідно збільшення надходження даного виду податку до
місцевого бюджету, призводить насправді до зниження дотації вирівнювання або
збільшення суми коштів, що мають бути перераховані з місцевого бюджету до
державного бюджету.
До
найбільш гострих проблем у сфері формування місцевих бюджетів, а також їхніх
відношень із держбюджетом України, у першу чергу, варто віднести використання
вільних бюджетних коштів, нестабільність доходної бази, неефективну систему
вилучення надлишків загальнодержавних податків, недостатнє фінансування з
держбюджету. Наприклад,
доходи державного бюджету в частині коштів, що передаються до
державного бюджету з місцевих бюджетів, становлять 6 033,1 млн.
гривень або 85,1 відсотка
розпису на січень-грудень 2010
року, але якщо порівнювати з минулим роком, то значно більше а ніж у минулому
році.
Так,
відповідно до закону України «Про місцеве самоврядування», прибутки, отримані
додатково в ході виконання місцевих бюджетів, а також суми перевищення прибутків
над витратами, що утворилися в результаті збільшення надходжень у бюджет або
економії витрат, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених
законодавством. Рішення про використання цих коштів приймається відповідною
радою. Проте, в зв'язку із відсутністю прозорої системи норм вилучення
надлишків бюджетних надходжень з місцевих бюджетів у державний і чіткого
механізму їхнього перерозподілу стаття практично не виконується. При цьому є
неузгодженими надходження місцевих бюджетів та суми, що відраховуються ними до
державного бюджету. Це позбавляє органи місцевого самоврядування стимулів для
збору державних податків.
Ще один аспект цієї проблеми —
нестабільність нормативів у системі відрахувань загальнодержавних податків із
місцевих бюджетів у державний. Відповідно з чинним законодавством, нормативи
відрахувань від загальнодержавних податків щорічно визначає вищий орган
місцевого самоврядування. При цьому щорічно змінюються види податків, які належать
зарахуванню в місцеві бюджети, що порушує стабільність доходної бази останніх.
Ситуація ускладнюється
надмірною централізацією коштів на державному рівні, що ставить можливості
реалізації місцевими органами влади покаладених на них функцій у повну
залежність від Державного бюджету.
Ще однією проблемою є
невідповідність повноважень, покладених на місцеві органи влади, і виділених
коштів на ці цілі. Ситуацію ускладнює центральна влада, яка при складанні
бюджету і визначенні розмірів трансфертів "забуває" забезпечити
фінансуванням усі передані на місця повноваження. Крім того, регіони України
дуже різняться за рівнем життя, промислового виробництва, розвитку
підприємництва. А наша бюджетна система передбачає "подушне"
вирівнювання бюджетних витрат. При вирішенні проблем бюджетного вирівнювання
необхідно, в першу чергу, розробити правові засади й механізм бюджетного
регулювання в Україні, де зафіксувати стабільні частки різних рівнів влади —
центральної, регіональної, місцевої — у розподілі загальнодержавних
(регулюючих) податків. Відкриті
асигнування для здійснення видатків загального
фонду Державного бюджету України в
частині міжбюджетних трансфертів на суму 70 830,4 млн. гривень,
що становить 96,3 відсотка розпису на
січень-грудень 2010 року. Зокрема, дотація вирівнювання перерахована
у сумі 42 761,4 млн. гривень,
що становить 98,0 відсотка розпису.
Отже, зазначені проблеми — це лише окремі фактори що впливають на розвиток місцевих
фінансів. Для успішного вирішення їх необхідні
масштабні теоретичні дослідження.
Успішний розвиток процесу
становлення місцевих фінансів в Україні можливий лише за умови проведення в
державі широкомасштабної адміністративної реформи, результатом якої має стати
формування нової, сучасної організації як державної влади, так і місцевого
самоврядування, перебудова неефективних фінансово-бюджетної та податкової
систем країни.
Фінансова система, що
формується в Україні, тільки тоді стане ефективною, коли в її складі, поряд із
державними фінансами, чільне місце буде належати місцевим фінансам як
самостійному інституту.
Список використаних
джерел
1)
Луніна І. І.Місцеві бюджети України: пошук нових підходів до пройдешня
реформ // Економіка України. – 2005. - №3. – с. 31-40.
2)
Мойсеєнко В. В. Формування місцевих бюджетів в умовах ринкових відносин. //
Фінанси України. – 2007. - №11. –с. 16-19.
3)
Кириленко О.П. Місцеві бюджети України. - Київ: НІОС, 2000.
4)
www. ukrstat.gov.ua -
Державний комітет статистики України