Стрибульська Т.В.

Науковий керівник – Гудима Р.Р.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці, Україна

Шляхи сприяння розвитку інноваційної складової національної економіки.

На сьогодні питання інноваційних технологій стає дедалі актуальнішим в умовах міждержавних конкурентних відносин, а також при переході України на засади постіндустріального розвитку.

На етапі післякризового оновлення особливо загострюється конкурентна боротьба за світовий ринок. Це в свою чергу потребує наявності конкурентних переваг, які можуть існувати переважно на основі ведення інноваційно-технологічної та наукової діяльності. Така ситуація має стати передумовою для інноваційних перетворень та їх розвитку в Україні.

Варто зазначити, що ситуація України в інноваційній сфері знаходиться ще на етапі формування і потребує чіткої тактики, фінансування та підтримки з боку держави.

Основні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки зосереджені в Законах України ”Про інноваційну діяльність” та ”Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”. Проте, на жаль, більшість положень цих законів не реалізовуються на практиці.

На даний час інноваційна складова вітчизняної економіки має тенденцію до зменшення і нині не перевищує 6%, тоді як у ЄС цей показник становить 60% , в Південній Кореї та Японії – 65-66%, а в США – 78%[1,5].

Існує ряд проблем, що не дозволяють повноцінно проводити інноваційну діяльність на території нашої країни. До них належать:

- Низький рівень інвестиційних вкладень в розвиток інноваційної сфери, що не дозволяє втіленню основних заходів щодо її поліпшення;

- Відсутність засад управління окремими складовими інноваційної сфери як одним цілим, що призводить до низької результативності заходів інноваційної політики;

- Відсутність чіткої законодавчої бази, яка б стимулювала розвиток інноваційних структур;

- Відплив наукових фахівців за кордон;

- Відсутність мотивації до творчої діяльності;

- Відсутність державної підтримки виробників та експортерів високих технологій і виробленої з їх використанням продукції;

- Відсутність державного страхування кредитів приватних банків, наданих для використання інноваційних проектів та ін.

Не скориговане податкове регулювання, політична нестабільність, корупція, інфляція, обмеження трудового законодавства також є причинами, що перешкоджають розвитку інновацій в Україні.

Варто зауважити, що левова частка інвестиційних вкладень у вітчизняній економіці зосереджена більше в добувній промисловості, металургійних виробництвах, виробництвах електроенергії, харчовій промисловості. Доля ж вкладень у інновації зводиться до мінімуму за рахунок нестачі бюджетних коштів. Це основний фактор, що перешкоджає провадженню нових технологій у промисловості, про що зазначили 44% підприємств. Майже в однаковій мірі заважають впроваджувати передові технології такі фактори як низькокваліфікований персонал (3,4%), неспроможність керівників різного рівня оцінити нові технології (4,9%), організаційні та правові проблеми (5,2%) та відсутність науково-технічної підтримки з боку інших організацій (4,2%) [3].

Тому слід звернути увагу на те, що потрібно розробити чітку стратегію інноваційного розвитку країни. Розподіл та цілеспрямоване використання фінансових ресурсів є важливим джерелом розширення виробництва та інноваційного розвитку, що зумовлює зростання матеріального і культурного рівня життя народу.

Роль держави повинна полягати у тому, щоб підштовхнути вітчизняну промисловість та спонукати її до розвитку, а не пропонувати допомогу, що дасть змогу промисловості спокійно функціонувати на застарілих технічних принципах[2,53].

На нашу думку, вирішенню основних проблем інноваційної політики України мають стати такі заходи:

- Забезпечення формування складових національної інноваційної системи та інтегральної системи управління інноваційним розвитком;

- Забезпечення довгострокових інвестиційних вкладень в розвиток інноваційної сфери;

- Стимулювання розвитку інноваційної діяльності шляхом введення пільгового податкового режиму на її проведення;

- Введення змін до основних законів цієї сфери.

Ці заходи мають забезпечити підвищення ефективності процесів інноваційного розвитку, що в свою чергу підвищить конкурентоспроможність країни, а також її економічне значення на світовому ринку.

Отже, значення підтримки інноваційної сфери є незаперечним для сучасного становища нашої країни. Завдяки використанню правильних механізмів та важелів державного впливу на економіку, зокрема на інноваційну діяльність, можна досягти високого рівня економічного та соціального розвитку України. Адже саме інноваційна сфера сприяє перебудові та вдосконаленню національної економіки.

Список використаної літератури:

1. Андрійчук В.Г. Інноваційна модернізація вітчизняної економіки: стратегічні орієнтири та механізм їх реалізації / В.Г.Андрійчук // Зовнішня торгівля:економіка, фінанси, право. -2010. -№1. -С.4-8.

2. Палиця С.В. Інноваційна діяльність в Україні / С.В.Палиця // Економіка та держава. – 2008. – №10. – С. 52-53.

3. Обстеження потенціалу виробництва високотехнологічної промислової продукції за період 2005-2007рр. / Офіційний сайт - Державний Комітет статистики [електронний ресурс]: - режим доступу: www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2008/ibd/obstey.files.