Стусенко Л.А., студентка 4 курсу факультету економіки

Науковий керівник: Ткаченко І.В., старш. викл.

кафедри обліку, аналізу і аудиту

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Бюджетно - фінансова система Японії

Побудова досконалої фінансової системи будь-якої держави є основною умовою ефективного функціонування її економіки, проте процес цей є досить трудомістким і складним. Аналіз економічних показників країн з розвиненою ринковою економікою, показує, що становлення фінансової системи відбувалось протягом багатьох років, а вдосконалення триває й досі.

Головним завданням фінансової системи є забезпечення максимальної мобілізації наявних у суспільстві фінансових ресурсів та залучення при обґрунтованих потребах їх ззовні, установлення передумов для їх ефективного використання і максимізації на цій основі виробництва ВВП.[3].

Розглянемо фінансову систему Японії, країни, що входить до трійки найважливіших економічних центрів світу та має розвинуту ринкову економіку.

Сьогоднішня позиція Японії у світовому господарстві – результат її економічного розвитку у другій половині ХХ століття. Економіка країни направлена на виробництво та є однією з найпотужніших у світі й найбільшою в Азії, незважаючи на те, що вона сильно залежить від поставок сировинних матеріалів з інших країн унаслідок нестачі власних природних ресурсів. Господарський механізм японської економіки склався після Другої світової війни та характеризувався двома суперечливими процесами: тривалою ізоляцією економіки від світової та охочістю до впровадження в країні кращих здобутків світової науки і техніки. Ізоляція Японії сприяла збереженню національних традицій і зміцненню національної самосвідомості, але наслідком її стало не сприйняття іноземного – товарів, інвестицій, капіталу.[1].

Принцип побудови фінансової системи країни можна розглянути за такими напрямками: бюджетний устрій і бюджетна система; державний бюджет; бюджетний процес і державний фінансовий контроль; бюджети місцевих органів влади, фінансове вирівнювання.

В Японії відповідно до Конституції вищим органом державної влади і законодавчим органом є Парламент, що складається з Палати представників (512 депутатів – термін виконання обов’язків 4 роки) і Палати радників (252 депутати – 6 років повноважень з переобранням половини учасників кожні три роки). Кабінет міністрів на чолі з прем’єр-міністром – органи виконавчої влади країни. Статус імператора визначається волею всього народу, якому належить суверенна влада.

Фінансування країни здійснюється з поточного бюджету (доходи формуються за рахунок податків) та з Програми державних позик та інвестицій, де фінансовими надходженнями є: пенсійні фонди; система поштового страхування життя; гарантовані урядом зобов’язання й позики; спеціальний рахунок промислового інвестування. Програма державних позик характерна тим, що гроші виділяються на умовах платності, зворотності та терміновості. Японський інвестиційний бюджет розробляється урядом одночасно з поточним, але окремо від нього, та проходить щорічне затвердження в парламенті.

Доходи державного бюджету Японії складаються з податкових (прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток юридичних осіб та непрямі податки, що стягаються з алкогольних напоїв, сигарет, предметів розкоші) та неподаткових (доходи від орендної плати, продажу нерухомості, пені, штрафи, доходи від лотерей та інші) надходжень.

Серед податкових надходжень близько 40% становить прибутковий податок з фізичних осіб, близько 30% - непрямі податки (стягнуті з продажу алкогольних напоїв, сигарет, предметів розкоші). Сюди входять доходи від орендної плати, продажу земельних ділянок та іншої нерухомості, пені, штрафи, доходи від лотерей, позики і т.п. Витрати державного бюджету реалізуються за трьома напрямками:

1) прямі виплати, які зазвичай спрямовуються на утримання адміністративного апарату; 2) витрата коштів за спецрахунками (пенсійне забезпечення, соціальне страхування, громадські роботи, оборона); 3) фінансова допомога місцевим адміністраціям.

Пенсійне забезпечення на 1/3 здійснюється з державного бюджету, а решта фінансується з інших пенсійних фондів. Також в Японії існує суспільна допомога (75 % виплат – з центрального бюджету, 25 – з бюджетів місцевих органів влади), яка надається на основі Закону «Про гарантії прожиткового мінімуму» для тих, хто не може сам себе забезпечити. До 2025 року Японія планує збільшити витрати на соціальне забезпечення та підвищити рівень соціальної захищеності малозабезпечених верств населення.

Через старіння населення та нестачу молодої робочої сили величезну частину витрат державного бюджету становлять соціальні витрати, а серед них – пенсії по старості та інвалідності. Витрати на науку здійснюються в такому співвідношенні – 13 % на соціальні науки та 87% на природні та технічні. Найменша частина витрат припадає на військові потреби – не більше 1 % від ВВП.

Проект бюджету Японії розробляється Міністерством фінансів і його департаментами. Міністерства та відомства готують пропозиції , які стосуються структури і обсягу своїх бюджетів, та до 31 серпня направляють відповідні документи в бюджетний департамент міністерства фінансів, який з вересня по грудень розглядає надіслані документи та порівнює їх з очікуваними доходами і розробляє бюджетний проект. Далі проект направляється в Управління економічного планування, потім – на розгляд кабінету міністрів.

Після схвалення кабінетом міністрів уряд вносить виправлення та в січні представляє проект бюджету в парламенті, який після обговорення в бюджетній комісії затверджує його у вигляді закону. Виконання бюджету здійснюється міністерством фінансів та іншим міністерствами і відомствами. Касове обслуговування здійснює Японський банк та його відділення. Після затвердження бюджету урядом, його передають на розгляд в парламент, якому відповідно до Конституції належить право розпоряджатися фінансами. Фінансовий рік у Японії триває з 1 квітня по 31 березня наступного року.

Доходи місцевих бюджетів мають таку ж структуру як і державний бюджет. З метою перерозподілу фінансів та вирівнювання фінансового потенціалу префектур в Японії створено Фонд фінансового вирівнювання, який функціонує у складі центрального уряду. Формується фонд за рахунок надходжень особистого прибуткового податку, податку на прибуток корпорацій і акцизу на алкогольні напої, надходжень податку на товари і послуги, надходжень від акцизу на тютюнові вироби.

Особливість економічного ладу – вертикальна інтеграція фірм, її групування, що пронизує всю систему ділових відносин у країні. Існує два рівні утворення економічних угрупувань. Перший базується на переплетінні капіталу та особистої унії. Другий – визначається наявністю груп (кейрецу), які є об’єднанням великих компаній з дрібними та середніми. Основні цілі і завдання загальнонаціонального характеру втілюються в змісті внутрішньо - корпоративних планів, що мають директивний характер [2].

Отже, фінансова система Японії досить розвинена та розгалужена, має свою специфічну будову, яка вдосконалювалася тривалий час. Прагнення до всього нового і прогресивного, готовність переймати й втілювати останні світові досягнення в цьому риси японського народу, які давно стали визначальною рисою їх нації, та вивели економіку країни та світовий рівень.

Список використаних джерел

1) Старостіна А.О., Длігач А.О., Богомаз Н.В. Економіка зарубіжних країн: навч. посіб. – К.: Знання, 234-240 с.

2) Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: навч. посіб./ К.: Центр навчальної літератури, 122-12 с.

3) Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): навч. посіб. - 4-те вид., без змін – К.:КНЕУ, 31 с.