к.е.н. Мироненко
М.Ю., Новаковська І.Е.
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Формування доходної частини
місцевих бюджетів в Україні
Доходи місцевих бюджетів посідають важливе місце в
економічному та соціальному житті суспільства, що відображається у існуванні тісних зв'язків, які виникають
в процесі їх формування
та використання. доходи місцевих бюджетів — це балансові
розрахунки доходів, які мобілізуються
на відповідній території. Разом
з тим, місцеві бюджети слід розглядати
як важливий фінансовий ресурс,
основу якого становить система фінансових
відносин між місцевими бюджетами
і господарськими структурами, що функціонують на даній території.
У сучасних умовах розвитку бюджетної системи України є проблема наповнення та розподілу дохідної частини місцевих бюджетів. Недостатність власних коштів місцевих бюджетів призводить до уповільнення економічного розвитку регіонів.
Формуванню місцевих бюджетів останнім
часом держава стала приділяти більше уваги. Поступово проходить зміна
пріоритетів на користь регіонального
розвитку, причому не тільки окремих підприємств стратегічного значення,
але и всього регіону в цілому. І це
приносить свої результати, оскільки місцеві бюджети виконуються з профіцитом бюджету.
Проблемою формування та використання доходів місцевих
бюджетів займались такі вчені-економісти як – А.Є Буряченко, О.Д. Василик, В.І.
Кравченко, В.М. Опарін, С.В. Слухай, та
К.В. Павлюк та інші.
Основною
метою даної статті є: характеристика
структури доходів місцевих бюджетів, а також вплив дохідної частини на
розвиток місцевих бюджетів.
Фінансовою основою місцевого
самоврядування є доходи місцевих бюджетів.
Держава бере участь у формуванні
доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве
самоврядування.
Відповідно до Бюджетного кодексу
України доходи бюджету - усі
податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння
яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки,
гранти.) [2].
Доходи місцевих бюджетів формуються
за рахунок власних джерел та закріплених загальнодержавних податків, зборів та
інших обов’язкових платежів.
На рисунку 1 зображена структура
доходів місцевих бюджетів. У доходній частині місцевого бюджету окремо
виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи,
необхідні для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої
влади.
Рис 1. Структура доходів місцевих бюджетів
Власні доходи – це доходи, що
формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади згідно
з його рішенням.
До власних доходів республіканського
бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів органів місцевого самоврядування
належать :
-
місцеві податки та збори;
- доходи від майна і
підприємств, що належать до комунальної власності та інші доходи, передбачені
законодавством [1].
Згідно зі статтею 143
Конституції України встановлено, що власних доходів в обласних і районних
бюджетах немає, а є в основному закріплені або залучені, якщо фінансується
спільна програма. В ці бюджети не включаються як
закріплені доходи надходження від комунальної власності [3].
Закріплені доходи — це ті, що
повністю або частково (в %) зараховуються у певні види бюджетів безстроково
або на довготерміновій основі і для їх включення непотрібне рішення органів
влади вищої ради.
Закріплені доходи також є основою
самостійності місцевих бюджетів.
У прийнятій у 1996 р. Конституції
України термін закріплені доходи не згадується, але фактично закріплені доходи
щорічно відображаються у Законі України "Про Державний бюджет
України".
За місцевими бюджетами в основному
закріплюються:
• місцеві податки і збори;
• прибутковий податок із громадян;
• податок на прибуток підприємств;
• плата за торговий патент на деякі види
підприємницької діяльності;
• плата за землю;
• податок із власників транспортних засобів та
інших самохідних машин і механізмів;
• податок на промисел;
•
надходження коштів від приватизації
підприємств комунальної власності;
• інші
доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів у розмірах, визначених
законодавством;
•
надходження збору за забруднення
навколишнього природного середовища в частині, яка належить місцевим
бюджетам;
•
надходження відрахувань і збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і
утримання автомобільних доріг, доріг загального користування в частині, яка належить
місцевим бюджетам. Даний перелік може щорічно змінюватися.
Основну частку доходів місцевих бюджетів поки що становлять так
звані регульовані доходи. Ця частка сягає 75-85 відсотків.
Регульовані доходи - це доходи, що
розподіляються між різними рівнями бюджетної системи.
Уточнення переліку регульованих
доходів місцевих бюджетів здійснюється в процесі ухвалення щорічних законів про
Державний бюджет України.
До основних регульованих доходів
належать:
• податок на додану вартість;
• податок на
прибуток підприємств (за винятком тих, що перебувають у комунальній власності);
• акцизний збір;
• прибутковий податок із громадян;
• плата за землю.
Регульовані доходи зараховуються до
місцевих бюджетів за індивідуальними ставками та єдиними нормативами
відрахувань [5].
Міжбюджетні трансферти - кошти, які
безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними
формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотації
вирівнювання та субвенції.
Дотації вирівнювання - міжбюджетний
трансферт на вирівнювання доходної спроможності відповідного бюджету.
Субвенція - цільовий міжбюджетний
трансферт призначений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який
її надав.
Обсяг міжбюджетних трансфертів
затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет на відповідний
рік [1].
Важливість і результативність
управлінських рішень у процесі мобілізації податків, зборів та обов'язкових
платежів, формування і використання доході в бюджету значною мірою залежать від
наявності реальних науково обґрунтованих планів і прогнозів на середньострокову
перспективу соціально-економічного розвитку країни, безпосередньо
макропоказники, прозорих механізмів формування, розподілу, перерозподілу і
використання ВВП як джерела державних фінансових ресурсів.
Найбільші доходи у 2009 році до місцевих
бюджетів спостерігались в Києві (16106,0
млн. грн.), Автономній Республіці Крим (30/9,4 млн. грн.), Запорізькій (2885,1 млн. грн.), Донецькій (7477,8
млн. грн.), Дніпропетровській (6251,6 млн.
грн.), Харківській (4112,5 млн. грн.) та Одеській областях (3620,1 млн. грн.), а найменші — в Чернівецькій (873,5 млн. грн.), Тернопільській (816,3 млн.
грн.), Волинській (971,3 млн. грн.), Кіровоградській
(1026,6 млн. грн.), Закарпатській (1130,5 млн. грн.), Херсонській областях (1115,1 млн. грн.) та
Чернігівській (1130,5 млн. грн.).
У випадку,
коли доходи від закріплених за
місцевими бюджетами загальнодержавних
податків та зборів перевищують
мінімальний розмір місцевого бюджету,
держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в
порядку, встановленому законодавством.
Найвпливовішим важелем регулювання економіки в галузі фінансів є податки, через які здійснюється зв'язок між державою, з одного боку, та юридичними і фізичними особами з іншого боку, щодо формування, розподілу і використання доходів. У ринковому середовищі податки виступають як джерело доходів бюджету і як елемент фінансового регулювання економіки. Відомо, що потреби у фінансових ресурсах для покриття витрат зростають, але це не повинно негативно відображатись на господарській діяльності платників податків. Тому в Україні необхідно проводити таку податкову політику, щоб податки не стримували, а стимулювали ділову активність [4].
Отже,
місцеві бюджети найяскравіше втілюють політику органів місцевого самоврядування, є фінансовим планом розвитку
певної території, в якому відображаються найважливіші завдання місцевих властей
та очікувані результати діяльності.
Дохідна частина кожного місцевого бюджету
відображає результати роботи підприємств, організацій та інших суб'єктів
господарювання, які діють на певній території, масштаби їхньої діяльності та
обсяги доходів, частина з яких мобілізується в доходи місцевих бюджетів за
допомогою податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Література:
1.
Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси : Навчальний посібник. - К.: Атака, С. 2002. – 368.
2. Бюджетний кодекс України, прийнятий 21
червня 2001 р.
3. Конституція України: Прийнята Верховною
Радою України 28 червня 1996 р.
4. Куцын Н.А., Калюжный В.В., Мозенков О.В., Балыкин В.Д., Современная
теория и практика налогообложения.- Х.: Прапор, 2005- С. 219-220.
5. Петленко
Ю.В., Рожко О.Д. Місцеві фінанси : Опорний конспект лекцій. - К.: Кондор, С. 2003. –
282.