Економічні науки/ 15. Державне регулювання економіки

К.е.н., доцент Ульяницька О.В., Якименко К.В.

Донбаський Державний Технічний Університет

Інтелектуальний капітал як головний чинник економічного розвитку сучасної України

Сьогодні в Україні ведеться пошук ресурсів для економічного прориву, що забезпечує вихід національної економіки на рівень розвинених країн. Як свідчить практика, інтелектуальний капітал стає головним фактором виробництва у постіндустріальному світі. Саме він стимулює розвиток суспільного виробництва на принципово новому рівні, що дозволяє нарощувати його випереджальними темпами. Зокрема, на думку відомого поліглота та економіста В.Л. Іноземцева, «буд-які спроби «наздоганяльного» розвитку, основаного на мобілізації традиційних факторів виробництва, будуть приречені» [1].

Сьогодні знання усе глибше проникають у виробництво, змінюючи його характер і забезпечуючи зростання його ефективності. Тому можна стверджувати, що виникнення інтелектуального капіталу є закономірним результатом розвитку науки і технології, глибокого проникнення їх у процес виробництва, підвищення ролі і значення науки, людського розуму, інформації і знань у розвитку економіки і суспільства в цілому.

У вивчення проблеми розвитку інтелектуального капіталу вагомий внесок зробили такі вчені як Л. Едвінсон, М. Мелоу, М. Вачовський, Т. Стюарт, Л. Прусак, А. Чухно, П. Саліван, О. Кендюхов, А. Гош та ін.

Аналіз опублікованих робіт і практика господарської діяльності виявили поняття «інтелектуальний капітал», ступеня його впливу на державну політику. Це обумовило і напрямок, і мету цього дослідження – розробку науково обґрунтованого алгоритму застосування інтелектуального капіталу за критерієм мінімізації ризику та визначення основних методів зниження ризику при формуванні державної політики в умовах ринкових відносин.

Суттєва відмінність звичайного капіталу від капіталу інтелектуального полягає у тому, що матеріальним носієм першого є такі матеріальні засоби, як знаряддя праці, предмети праці та ін., тоді як інтелектуальний капітал, на відміну від основних і оборотних фондів,– це не нематеріальні активи, їх не можна ні побачити, ні відчути. Саме інтелектуальні ресурси завдяки своїм унікальним властивостям можуть бути невичерпними та поновлюваними, і на відміну від таких традиційних ресурсів як земля і корисні копалини забезпечують стале зростання економіки.

Ринкові переваги і лідерство підприємств дедалі більшою мірою будуть результатом ефективного використання унікальних за своєю природою факторів нематеріального характеру, таких як знання та вміння співробітників, професійна кваліфікація, патенти, торговельні марки, інформаційні технології та багато іншого – все те, що поєднується поняттям «інтелектуальний капітал». Таким чином, очевидно, що підвищення ефективності управління значеннями є першочерговими завданнями.

Впровадження ринкових відносин у незалежній Україні поставило перед суспільством мету: не механічно відтворити, а творчо розвинути систему національного ринку. У зв’язку з цим необхідна розробка національної програми мобілізації ресурсів для забезпечення прогресивного росту. Стосовно інтелектуального капіталу це означає ґенезу системи відносин, що забезпечує розширене відтворення інтелектуального продукту. Така мета не може бути вирішена однопланово. В сучасних ринкових умовах України доречно говорити про комплексну програму. Її складовими повинні бути заходи, що змінюють не тільки макроекономічну структуру, але і безпосередньо саму людину. Найбільш вагомими є такі, як підтримка стабільного макроекономічного середовища, проста та незмінна система оподаткування, поліпшення загальних соціально-економічних показників підтримка внутрішньої конкуренції, що прямо веде до конкуренції глобальної. При цьому чесна конкуренція повинна стати основою державного регулювання, основним правилом гри. Багато дій уряду (скасування пільг, усунення податкових дірок і боротьби з контрабандою) спрямовані на це. Але в цьому випадку йому потрібна підтримка суспільства.

Але в цьому випадку необхідно ураховувати те, що боротьба з «недосконалістю» управління ризиком за допомогою командно-адміністративних або наказових методів несе небезпеку нових перекручувань в економічній політиці та її інституалізації.

Для ефективного функціонування такої системи необхідно також використання фінансових інструментів: банківського кредитування, індустрії венчурного капіталу, корисним було б створення інституту приватних інвесторів, що надають власні кошти для фінансування початкових етапів бізнесу, розвиток фондового ринку.

Ще однією не менш важливою стратегічною метою є створення сприятливого клімату для залучення прямих іноземних інвестицій. І пріоритетом у політиці їхнього залучення в країну повинні бути рух від експлуатації дешевої робочої сили і інтелекту до створення нових знань.

Отже можна зробити наступні висновки:

– політика розвитку людського інтелектуального капіталу є чи не найважливішим компонентом стратегії конкурентоздатності в «економіці знання». Національна програма повинна забезпечити створення такої економіки, де людський і інтелектуальний капітал, високоосвічена і висококваліфікована робоча сила стануть найважливішими чинниками конкурентоздатності країни. Вона включає не тільки реформу освіти і збільшення інвестицій у цей сектор ,але й реформування управління і здійснення довгострокових інвестицій у систему охорони здоров’я й охорону навколишнього середовища;

– сучасна економічна наука розглядає інтелектуальний капітал як концепцію загальної економічної категорії «капітал», тобто якоїсь вартості. Що у м майбутньому, у випадку її використання, принесе прибуток;

– ґенеза системи інтелектуального капіталу в українській економіці дозволить забезпечити її розвиток випереджальними темпами і створить передумови для інтеграції в економіки провідних держав;

– на сучасному етапі інтелектуальний капітал стимулює розвиток економічного росту. Щоб задіяти даний ресурс у системі національного господарства, необхідна комплексна програма перебудови економічних відносин і використання інтелектуального потенціалу як провідного фактору виробництва;

– подальший розвиток і посилення інтелектуальних активів України можливе лише за умови подолання існуючих об’єктивних бар’єрів, зокрема недостатнього фінансування науки і слабкої затребуваності інтелектуального ресурсу на ринку праці.

Література:

1. Иноземцев В.Л. На рубеже епох. Економические тенденции и их неэкономические следствия. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика»». – 2003. – 776 с.

2. Кузьменко О. Інноваційні підходи до управління складним комплексом робіт // Схід. – 2003. – № 7(57). – с. 3 – 6.

3. Уотермен Р. Фактор відновлення. Як зберігають конкурентоздатність кращі компанії. – М.: Прогресс. – 1988. – 318с.

4. Донцова Л.В. Іноваційна діяльність: стан, необхідність державної підтримки, податкове стимулювання // Менеджмент у Росії і закордоном. – 1998. – № 3. – с. 37 – 41.

5. Георгіаді Н. Ефективність інформаційної системи управління економічним розвитком підприємства: показники і послідовність їх розрахунку // Схід. – 2006. – № 4 (76). – с.3 – 6.