Герасименко Т.

Ніконець О.

Група ОА-31

Науковий керівник: Николюк В.П.

Буковинська державна фінансова академія

Діяльність комерційних банків України в сфері кредитування в період кризи та основні проблеми

Обвал ринку іпотечних кредитів у США послужив передумовою фінансової кризи всіх економік та грошових систем світу. Падіння ринку нерухомості, стрімке зростання кількості неповернених кредитів, обвал фондових ринків, прискорення темпів світової інфляції й зниження темпів росту світової економіки – усі ці події взаємопов’язані й відбулися менше ніж за один рік. Фактично, надзвичайно тісна взаємопов’язаність і переплетеність фінансових систем призвела до того, що криза на американському ринку переросла в кризу світового масштабу. Незважаючи на заяви багатьох експертів, що світова фінансова криза не вплинула на економіку та діяльність комерційних банків нашої держави, насправді криза призвела до відчутних наслідків не тільки в банківській системі, але й у фінансовій та грошовій. Саме українські банки зіштовхнулися з кризою ліквідності через обмеження доступу до закордонних кредитів, які були основним джерелом збільшення обсягів кредитування, криза в житловому будівництві викликана значним скороченням іпотечного кредитування, зменшилась довіра до вітчизняних комерційних банків.

Дослідженням проблеми кредиту, формування й реалізації кредитних відносин займалися такі вчені як О. Вовчак, Ю. Галіцейська, О. Киреченко, І.Ковалишин, Л. Патєрікіна.

Метою статі є висвітлення основних проблем кредитування комерційних банків України та визначення основних напрямів вирішення даних проблем в період економічних та фінансових кризах.

Виклад основного матеріалу. Аналіз особливостей процесу кредитування на українському кредитному ринку свідчить про те, що істотні кількісні зрушення в обсягах кредитування населення не завжди супроводжуються якісними змінами. В результаті посилюються ризикові чинники в діяльності банків, що у перспективі може спровокувати дестабілізуючі наслідки як для грошово-кредитного ринку, так і для економіки в цілому.

На нинішньому етапі у сфері кредитування існує ряд проблем , що потребують невідкладного розв’язання.

- неповернення кредитів, тобто неможливість своєчасного та в повному обсязі повернення одержаних позик;

- недостатнє забезпечення іпотечних кредитів;

- відсутність єдиної системи даних по позичальниках, що призводить до помилок при розгляді кредитної заявки, розробці умов кредитного договору і наступному контролі;

- політика багатьох комерційних банків “нової хвилі”, що виникли в умовах високої інфляції і головне джерело своїх прибутків вбачають у високих відсотках за кредит;

- недостатній рівень капіталізації банків;

- уникнення кредитної дискримінації, тобто створення кредитором менш сприятливих умов одержання, використання, повернення кредиту для одних позичальників порівняно з іншими.

Зростаючий попит реального сектору економіки на кредитні ресурси стимулює національну банківську систему до пошуку реальних напрямів зростання довгострокового фінансування та ефективних інструментів рефінансування наданих кредитів.

Фінансова криза призвела до певних змін у банківській сфері, що вплинули на основні показники діяльності банків. За даними Національного банку України ситуація у банківській сфері наступна:

1) в Українi станом на 1 жовтня 2009 року лiцензiю на здiйснення банкiвських операцiй мали 185 банкiв, що на 4 банки більше ніж за аналогічний період 2008 року. Однак, фiлiйна мережа банкiв України зменшилась на 199 філій і складається з 1145 дiючих фiлiй.

2) в умовах кризи вперше за останні декілька років проявилася тенденція до скорочення активiв банкiвської системи, що у жовтні 2009 року становив 893,5 млрд. грн., що на 137,9 млрд.грн. більше ніж у 2008 році. Однак протягом 2008 року відбувалася тенденція збільшення, а у 2009 році зменшення з початку року склало 32,6 млрд. грн. В основному воно вiдбулося за рахунок скорочення обсягiв кредитних операцiй, частка яких становить 77,9% усiх активiв. В свою чергу структура активiв протягом 2009 року зазнала певних змiн у порівнянні з 2008 роком, в наслідок чого зменшилася питома вага кредитiв на 5,31% , дещо зросли залишки на коррахунках на 0,44%;

3) відбулося скорочення коштів клiєнтiв банкiв і склало 37,5 млрд. грн., що показує негативну тенденцію порівнюючи з аналогічним періодом 2008 року, де приріст коштів клієнтів складав 59,9 млрд. грн.;

4) змінилася структура кредитного портфеля за об'єктами кредитування: кредити юридичним особам зменшилися на 0,99% і склали 323,2 млрд. грн.; кредити фiзичним особам втратили позиції на 1,49% і становили 197,2 млрд. грн.; однак кредити та депозити iншим банкам збільшилися на 1,59% - 43,7 млрд. грн. [5].

Такі показники вплинули на фінансовий результат банків протягом 9 місяців 2009 року, що був від’ємним і становив -18453,37 млн. грн. проти 6233,9 млн. грн. в 2008 році.

Економічна криза вказала на вразливість української банківської системи, яка виявилася неспроможною повноцінно функціонувати без підтримки держави.

Більшість банків мають справу здебільшого з важко контрольованими ризиками. Тому саме використання комерційними банками України системи скорингу в процесі кредитування зменшить імовірність цих ризиків.

Одним з найбільш прогресивних механізмів рефінансування іпотечного кредитування в Європі є система залучення коштів фондового ринку шляхом випуску забезпечених іпотечних облігацій (ЗІО). В країнах Європейського Союзу близько 17% житлових іпотечних кредитів фінансуються шляхом випуску ЗІО, і ця цифра продовжує стрімко зростати [2,56]. ЗІО дає змогу рефінансувати іпотечні кредити за низькою процентною ставкою та зберегти за емітентом право власності на активи іпотечного покриття. Вони підпадають під жорстке правове регулювання як на міжнародному рівні, так і на національному. Передбачається, що в середньостроковій перспективі іпотечні облігації займатимуть чільне місце серед зобов’язань банків-іпотечних кредиторів, а прозора схема та чіткий правовий режим захисту прав інвесторів сприятиме розвитку цього механізму рефінансування іпотечних кредитів в Україні, а отже, і забезпечуватиме подальше зростання іпотечного ринку та зниження вартості іпотечних позик для громадян [2,65].

Потрібно також зауважити, що головною тенденцією розвитку банківської системи останніх років було значне зростання обсягів кредитів населенню, яке не завжди підкріплювалось аналогічним зростанням депозитної бази, як необхідної складової. Проблема полягає в тому, що депозити не приносять прибутку, а слугують джерелом капіталу для кредитування. У вітчизняних банках неправильно визначалися пріоритети в роботі і депозити навіть не вважалися напрямом бізнесу [3,87]. Саме тому потрібно сприяти розвитку депозитної бази.

Варто зазначити, що після різких валютних коливань ставлення до валютних кредитів у багатьох кардинально змінилося. Перейшовши з площини стабільності (по відношенню до національної валюти, яка підлягає інфляційним впливам), у площину небезпеки курсових коливань. Експерти сходяться на думці, що валютне кредитування актуальне за наявності надходжень у валютній виручці, інакше операція досить ризикована, як для банку, так і для позичальника [4].

Питання валютного кредитування мають вирішувати банки, тому що, якщо банк вважає, що він в змозі видати такий кредит позичальнику, а позичальник в змозі його виплатити, тоді можливе надання кредиту. Інша річ, що це має бути на страх і ризик самого банку. Тобто банк, який видав валютний кредит, і таким чином пішов на дещо більш ризиковану операцію, не повинен претендувати на те, що у випадку неповернення цього кредиту йому будуть надавати фінансування, бо це більш ризикований вид кредиту. Але у випадку, коли позичальник має доходи у валюті, або доходи його виплачуються в гривні, але номіновані у валюті, тоді такий кредит можливий.

Також варто зазначити, що валютне кредитування для юридичних осіб є цілком доцільним, враховуючи те, що досить часто інвестиції полягають у придбанні обладнання, яке не виробляється на території Україні, і відповідно має бути імпортовано. Поки у нас не приймають контракти в гривні за кордоном, ми потребуємо купівлі для такого обладнання. Відповідно доцільно мати одну валюту і в кредитному договорі, і в тому, за яким отримується обладнання. Для малого бізнесу, пов'язаного з експортно-імпортною діяльністю це особливо доцільно, але для фізичних осіб, не пов'язаних з експортно-імпортними операціями є невиправданим.

Світова економічна криза суттєво вплинула на розвиток банківської сфери України. Ситуація змушує банки постійно вдосконалювати свою діяльність.

Щоб вижити в конкурентній боротьбі, банки змушені вводити в практику нові види обслуговування, боротися за кожного клієнта. Зараз банкам необхідно вийти на новий рівень вирішення проблем: кризове зовнішнє середовище вимагає від комерційних банків нестандартних підходів до вирішення проблем із ліквідністю, які можуть полягати в поглибленні взаємодії з фінансовими посередниками, торговцями цінними паперами, підвищенні стандартів надання традиційних банківських послуг, розробки принципово нових банківських продуктів і послуг, створення позитивного іміджу.

Але слід розуміти, що ситуація, яка спостерігається сьогодні у взаємовідносинах банків із їхніми вкладниками, негативно позначається на іміджі банків. До того ж навіть стабільні банки ще довго відчуватимуть на собі наслідки некомпетентного ставлення "проблемних" банків до своїх клієнтів.

Список використаних джерел

1. О. Киреченко, Л. Патєрікіна Аплікаційний кредитний скоринг, його побудова та застосування комерційними банками України // банківська справа 2009-№2-с.23-30

2. О. Вовчак І.Ковалишин Система іпотечних облігацій як механізм рефінансування іпотечних кредитів: європейська практика та впровадження в Україні // Банківська справа 2009-№3 - с.56-65

3. Ю. Галіцейська Оптимізація роботи банків із залученням депозитів населення в умовах фінансової кризи // Банківська справа 2009-№6- с.85-91

4. www.finance.ua - Фінанси України

5. www.aub.com.ua – Асоціація українських банків.