МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Олійник О.В.

ДІЯЛЬНІСТЬ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ (НА ПРИКЛАДІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ )

Постановка проблеми. Небанківські фінансово-кредитні установи є фінансовими посередниками грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у дохідні активи: у цінні папери та кредити (переважно довгострокові).

Діяльність фінансових посередників є обов'язковим атрибутом сучасної економіки. В умовах розвинутої ринкової економіки свою діяльність здійснює величезна кількість фінансових посередників, які за винагороду надають різні види фінансових послуг.

Фінансове посередництво - це діяльність з акумуляції та перерозподілу наявного у суспільстві вільного капіталу та реалізації фінансових операцій, що супроводжують ці процеси. Одними з основних учасників небанківських фінансових посередників є страхові компанії. Це обумовлено переш за все наявністю у них великих обсягів довгострокових капіталів, потребою ефективного їх використання та об’єктивною необхідністю диверсифікації діяльності і підвищення рентабельності операцій.

Основною метою дослідження є аналіз діяльності небанківських фінансових посередників в умовах сучасної фінансово-економічної кризи (на прикладі страхових компаній) в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання діяльності страхових компаній досліджували як зарубіжні вчені, такі як В. Берг, А. Вагнер, А. Манес, К. Маркс, М. Ротшильд, П. Самуельсон та ін., так і вітчизняні автори: В.Д. Базилевич, О.Д. Вовчак, О.А. Гвозденко, В.Б. Гомелля, Л.А. Орланюк-Малицька, Л.І. Рейтман, Т.А. Ротова, А.С. Руденко, Б.Ю. Сербіновский, Ю.М. Журавльов, В.В. Шахов, А.К. Шихов та ін.

Виклад основного матеріалу. Українське законодавство поділяє фінансових посередників на два типи: банківські установи та небанківські фінансові установи. До банківських установ належать банки, небанківськими фінансовими установами є: кредитні спілки, ломбарди, довірчі товариства, страхові та фінансові компанії, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, лізингові та факторингові компанії, торговці цінними паперами, компанії з управління активами та інші.

Небанківські фінансові посередники – об’єктивно необхідне явище у ринковій економіці. Вони не тільки є потужними конкурентами банків у боротьбі за вільні грошові капітали, що саме по собі має позитивне значення, а й надають економічним суб’єктам такі фінансові послуги, виконання яких не вигідно чи законодавчо заборонено банкам. Тому всілякий розвиток небанківського посередництва є важливим економічним завданням уряду та центрального банку [2, 56].

Пріоритетна роль банків у фінансовому посередництві не перешкоджає активній діяльності та розвитку у більшості розвинутих країн небанківських фінансових установ та підвищенню їх ролі на ринку фінансових послуг.

Зростання значення небанківських фінансових установ у фінансовому посередництві відбувається під впливом таких чинників:

- підвищення рівня доходів населення у економічно розвинутих країнах;

- зростання попиту на новітні та нетрадиційні для банків фінансові послуги;

- активний розвиток грошового, фондового, кредитного, валютного, страхового ринків;

- інституційний розвиток небанківського фінансового сектора;

- спеціалізація небанківських фінансових установ на послугах, що не є пріоритетними для банків [3, 29].

Страхові компанії відіграють надзвичайно велику роль на фінансовому ринку, забезпечуючи інвесторам страховий захист від різного роду ризиків. Угоди страхування, що з ними укладаються, є основою для фінансового забезпечення інвестиційних проектів. Пасивні та активні операції страхових компаній носять специфічний характер і суттєво відрізняються від аналогічних операцій банків та інших кредитно-фінансових установ. Так, активні операції складаються із інвестицій у державні облігації центральних і місцевих органів влади, в облігації та акції приватних корпорацій іпотеку та нерухомість, а також у борг під поліси. Позики під поліси - це, по суті, кредитування осіб, що застрахувалися в даній компанії. Особливістю активних операцій компаній зі страхування життя полягає в тому, що це, в основному, довгострокові вклади на 5, 10 і більше років. Страхові компанії володіють достатніми довгостроковими страховими резервами і є основними постачальниками довгострокового капіталу на національних фінансових ринках провідних західних країн.

Страхові компанії - це фінансові посередники, які здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних подій, обумовлених у договорі страхування (страховому полісі) [4, 11].

Існує два типи страхових компаній:

- компанії зі страхування життя (Life company, або LС), що спеціалізуються на продажу полісів, які забезпечують виплату доходу в разі смерті особи, втрати працездатності через хворобу або звільнення з роботи;

- компанії зі страхування майна та від нещасних випадків (Property and Casuality company, або Р&С), які виплачують компенсацію власникам полісів при втраті майна чи при настанні нещасних випадків і які ще називають компаніями, що здійснюють ризикове або захисне страхування [9].

У 2008 Кількість страхових компаній становила 469 установ, з них Life company – 73, загальна їх кількість знизилася в 2009 р. і становить 473 установи, тоді як було зареєстровано 15 нових компаній. Кількість компаній може ще більше зменшиться через введений норматив про відповідність чистих активів компанії статутному фонду. У разі невідповідності розмір статутного фонду буде зменшено. А якщо він менше встановленого законом мінімуму, то тоді компанія підлягає ліквідації. Це призведе до значного скорочення кількості проблемних компаній. Кількість страхових компаній скорочується через великі фінансові проблеми, з якими ті зіткнулися в ході фінансової кризи. Він нагадав, що небанківський фінансовий ринок, на відміну від банківського не отримав державної фінансової допомоги, тому йому значно важче виконувати зобов'язання [12].

В Україні через легкість реєстрації працюють дуже багато страхових компаній, та їхня кількість має знижуватися в результаті посилення вимог із боку регулятора.

Кількість страхових компаній (СК) станом на 30.06.10 становила 441, з яких 68 страхових компаній зі страхування життя (СК "Life") та 373 СК, що здійснювали види страхування, інші, ніж страхування життя (СК "non-Life"). Станом на 30.06.10 кількість страхових компаній зменшилась на 30 СК у порівнянні з кількістю СК станом на 30.06.09. Кількість страхових компаній (СК) станом на 31.12.09 становила 450, з яких 72 СК зі страхування життя (СК "Life") та 378 СК, що здійснювали види страхування, інші, ніж страхування життя (СК "non-Life"). У порівнянні з 31.12.08 кількість страхових компаній зменшилась на 19 СК.

За результатами І півріччя 2010 року основні показники страхової діяльності набрали тенденції якісних змін, щодо скорочення падіння та стабілізації, і в порівнянні з І півріччям 2009 року динаміка показників свідчила про такі тенденції:

- на 24,4% збільшилась кількість укладених договорів (крім н/в), при цьому кількість договорів, укладених з фізичними особами, зросла на 28,1%;

- кількість договорів з обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті у І півріччі 2010 році збільшилась на 1,2% і становила 271 046 361 одиниць.

- на 1,3% збільшились обсяги надходжень валових страхових премій, а обсяг чистих страхових премій зменшився на 11,5%;

- на 20,0% зменшились валові страхові виплати/відшкодування, а обсяг чистих страхових виплат – на 15,2%;

- на 21,1% збільшилися обсяги вихідного перестрахування, в тому числі обсяги премій, сплачених на внутрішньому ринку, збільшились на 26,5%, а на зовнішньому зменшились на 9,9%;

- на 2,4% зменшився обсяг страхових резервів;

- на 2,8% зросли загальні активи, з них активи, визначені законодавством для представлення коштів страхових резервів – на 6,5%;

- загальна кількість страхових компаній становила 441, у тому числі СК "life" (життя) – 68 компаній, СК "non-life" (не-життя) – 373 компанії [10].

Страхові компанії "non-Life", у яких за 2009 рік рівень валових страхових виплат був менше 15% становить 200 СК (або 52,9%), з них 15 СК отримали премії від 100 – 635 млн. грн. (сумарно 4,5 млрд. грн., або 22,9% від ринку "non-Life").

Страхові компанії "non-Life", у яких за 2009 рік рівень валових страхових виплат був більше 50% становить 68 СК (або 18,0%). Сумарні страхові премії 68 СК – 4 958,9 млн. грн. (або 25,3% від ринку "non-Life"), а сумарні страхові виплати 68 СК – 4 003,2 млн. грн. (або 59,9% від ринку "non-Life") [8].

В Україні існує безліч проблем організаційно-методологічного забезпечення страхової діяльності, зокрема:

- відсутність послідовної і чіткої державної політики щодо розвитку страхування й достатнього рівня методологічної підготовки страхових механізмів;

- відсутність системи стандартизації і сертифікації страхових продуктів і системи менеджменту;

- наявність недобросовісної конкуренції;

- нерозвиненість страхового брокерства;

- недосконалість інвестиційної діяльності страхових компаній [9].

З метою вирішення цих та інших проблем розроблено антикризові заходи на страховому ринку:

- забезпечення дієвого механізму безперешкодного повернення депозитних коштів страховикам;

- забезпечення наявності страхового покриття майна, що перебуває у заставі в комерційного банку, на весь період дії кредитного договору;

- встановлення прозорих та рівноправних умов співпраці банків та страховиків;

- підвищення інституційної спроможності та статусу Держфінпослуг;

- розширення сфери обов’язкового страхування, перш за все, страхування майна громадян;

- забезпечення Міністерством внутрішніх справ України дієвого постійного контролю за наявністю полісів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників [11].

На сучасному етапі небанківське фінансове посередництво в Україні характеризується такими рисами: низькою питомою вагою активів небанківських фінансових установ у валовому внутрішньому продукті; другорядною роллю небанківських посередників у фінансуванні національної економіки та у перерозподілі капіталів; відсутністю завершеної законодавчої та нормативної бази щодо регулювання діяльності небанківських фінансових установ; відсутністю або недосконалим захистам клієнтів таких установ; наявністю недоліків в організаційно-економічних механізмах функціонування небанківських фінансових інститутів.

Подолання проблем в діяльності небанківських фінансових установ та прискорення їх розвитку буде сприяти більш повному задоволенню потреб суб'єктів економічної діяльності у додаткових фінансових ресурсах, забезпеченню ефективної трансформації капіталу та реалізації широкого переліку якісних фінансових послуг.

Висновки Фінансові посередники, як правило, це великі фінансові структури (фінансові установи). До них належать: банківська система, небанківські кредитні інститути, контрактні фінансові інститути.

Фінансові посередники практично створюють нові фінансові активи. Вони мають можливість отримувати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, здійснюючи аналіз кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробку порядку надання позик і розрахунків за них, рівномірно розподіляючи ризики. Вони таким чином допомагають приватним особам, що мають заощадження, диверсифікувати їх вклади капітал у різні підприємства), тобто "не складати всі яйця до одного кошика". Крім того, система спеціалізованих фінансових посередників може надати тим, хто має заощадження, більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки.

Страхові компанії відіграють надзвичайно велику роль на фінансовому ринку, забезпечуючи інвесторам страховий захист від різного роду ризиків. Угоди страхування, що з ними укладаються, є основою для фінансового забезпечення інвестиційних проектів. Пасивні та активні операції страхових компаній носять специфічний характер і суттєво відрізняються від аналогічних операцій банків та інших кредитно-фінансових установ.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про страхування» // Голос України. - 1996. - № 68 (1318).

2. Базилевич В.Д. Нова парадигма страхування  в умовах глобалізації.- Збірник наукових праць. -  Економіка - Вісник Київського національного університету ім.. Т.Шевченка, Київ, 2008. – 186 с.

3. Захарченко В.С. Страховий ринок в Україні: стан, проблеми, перспективи. – Національна оборона і безпека.-2008.- №6.-С. 26-31.

4. Павленко О. Український страховий ринок: можливості фінансування росту // Фінансовий ринок України. – 2009. - №3. – С.11-12.

5. Фурман В.М. Страховий ринок України: стан, проблеми розвитку та шляхи їх розв’язання// Фінанси України.-2009.-№7.-С.131-140.

6. Гудима Н. В 2010 году можно рассчитывать на начало стабилизации страхового рынка Украины. Ліга страхових організацій України http://uainsur.com/interview/152/

7. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. http: // dfp. gov. ua/ 734.html

8. Звіти про основні показники розвитку страхового ринку України за 2003-2009 рр. www.dfp.org.ua 

9. Ліга страхових організацій України http://uainsur.com/zhittya/

10. Підсумки діяльності страхових компаній за І півріччя 2010 року http:// forinsurer.com/files/file00343.pdf

11. Рижова Т., АСК "ІНГО Україна": У найближчі 3 роки темпи росту ринку "реального" страхування в Україні становитимуть не менш ніж 20%. http://www. ua-reporter. com /novosti/print/?id=18784

12. Шкала рейтингів надійності страхових компаній http://www.credit-rating.ua/ua/about-rating/scale/12449/