Лейба Д.І.

Буковинська Державна Фінансова Академія

Науковий керівник: Якуб’як І.М.     

 

Грошово-кредитна політика НБУ

 

       Одне з найважливіших місць в системі органів державного фінансового контролю займає Національний банк України. Національний банк України відповідно до Закону України "Про Національний банк України"[2]  є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн.

     У Законі України "Про національний банк України" зазначено, що грошово-кредитна   політика - комплекс  заходів  у  сфері грошового   обігу   та   кредиту,   спрямованих   на  забезпечення стабільності   грошової  одиниці   України   через   використання визначених  цим Законом засобів та методів. Грошово-кредитна політика, яку проводить НБУ має велике значення для держави, оскільки шляхом регулювання пропозиції грошей вона спрямована на забезпечення ефективного функціонування економіки. Ключовими цілями політики є цінова стабільність, зростання економіки, стабільність обмінного курсу, підтримка платіжного балансу, забезпечення зайнятості, зростання добробуту населення тощо[2].

     На сьогоднішній день важливим питанням залишається визначення цілей НБУ і напрямки його грошово-кредитної політики. Дану проблему досліджують такі українські вчені: Д.С. Попов, В.Г. Бринюк, Р.С. Лисенко, В.І. Міщенко, В.С. Стельмах, О.П. Жак, А.В. Сомик та ін.

     У вітчизняній науковій літературі та нормативно-законодавчій базі є суперечності щодо цілей грошово-кредитної політики НБУ та розподілу відповідальності за їх досягнення між органами державної влади.

     Метою дослідження є окреслення напрямів грошово-кредитної політики НБУ на сучасному етапі та сфер співпраці з урядом, а також питань, які неможливо вирішити без діалогу з урядом.

Монетарна політика НБУ як складова частина економічної політики держави сприяє досягненню прогнозованих со­ціально-економічних показників шляхом реалізації монетарних цілей і зав­дань інструментами грошово-кредитного регулювання.

У 2009 р. монетарна політика здійснювалась у складних умовах економіч­ної та фінансової кризи і спрямовувалась на якнайшвидше подолання її нас­лідків. Значне зниження зовнішнього попиту на вітчизняну продукцію, згор­тання іноземних інвестицій, суттєве ускладнення доступу до зовнішніх фінан­сових ресурсів, необхідних для реформування економіки, викликали падіння виробництва, експорту, зменшення всіх видів доходів, особливо валютних, обумовило труднощі з наповненням бюджету, перевищення попиту на інозем­ну валюту над її пропозицією. Це на початку року спровокувало девальваційні процеси, ажіотажні настрої у населення щодо купівлі валюти та вилучення коштів із банківської системи, що призвело до її ослаблення, зменшення кре­дитування економіки, скорочення золотовалютних резервів Національного банку України[4].

Реалізація грошово-кредитної політки в 2010 року здійснювалася в умовах певного покращення макроекономічної ситуації, яке, утім, ще не набуло сталих ознак остаточного подолання кризи. У таких умовах Національний банк України відповідно до цілей та пріоритетів, визначених в основних засадах грошово-кредитної політики на 2010 рік, разом із виконанням своєї головної конституційної функції – забезпечення стабільності грошової одиниці – намагався сприяти якнайшвидшому виходу України з кризи, відновленню високих темпів економічного зростання та забезпеченню стійкості фінансової системи держави. Ужиті Національним банком заходи дозволили стабілізувати ситуацію на валютному ринку та закріпити тенденцію до повернення коштів населення в банківську систему, що сприяло зниженню відсоткових ставок за кредитами та створенню умов для відновлення банками процесів кредитування реального сектору економіки. Після чого Україна вийшла з гострої фази економічної та фінансової кризи і перейшла до етапу посткризового відновлення.

Зокрема для грошово-кредитної сфери в цей період характерними були такі тенденції:

     - збільшення пропозиції іноземної валюти

     - поступове відновлення довіри вкладників як до банківської системи;

     - зменшення вартості коштів;

     - зниження інфляційного тиску на споживчому ринку;

     - покращення показників функціонування банківської системи;

     - прискорення темпів зростання обсягів коштів на рахунках в банках.

      Протягом поточного року фіксується стабільне зростання обсягів

депозитів у банківській системі, темпи яких у ІІІ кварталі (8,0%) були вищі за темпи у І та ІІ кварталах (3,1% та 7,7% відповідно). Крім того, слід зазначити, що за станом на 1 жовтня 2010 року кошти населення вперше перевищили рівень, який був до початку економічної та фінансової кризи[7].

     Валовий внутрішній продукт України в І кварталі 2010 року зріс порівняно з І кварталом 2009 року на 4,9% у постійних цінах 2007 року. ВВП за ІI квартал 2010 року порівняно з відповідним періодом в 2009 році у постійних цінах 2007 року зріс на 5,9%. ВВП України в IІІ кварталі 2010 року зріс порівняно з III кварталом 2009 року на 3,5% у постійних цінах 2007 року.

цей період зменшувалася повільніше – з 14,0% до 9,6%.

     В 2010 році макроекономічні умови здійснення грошово-кредитної політики знаходяться під впливом загальносвітових тенденцій, пов’язаних з наслідками фінансової кризи 2008-2009 років. За оцінками міжнародних фінан­сових інститутів світова економіка наступного року увійде до стадії помірного зростання, що пов'язуватиметься з результатами вжиття в економічно розви­нених країнах антикризових заходів і необхідністю посилення державного втручання та контролю. Прогнозується зростання світової економіки на рівні 3-4% . НБУ прогнозує інфляцію в Україні у 2010 році на рівні 10,5%, у 2011 році - 11,2% на фоні уповільнення темпів зростання ВВП. На його думку, зростання ВВП у 2010 році оцінюється на рівні 4%, у 2011 році — 3,7%[5].

В даних умовах проведення монетарної політики НБУ набуває певних спе­цифічних рис. З одного боку, необхідно підтримати стимулюючими монетар­ними важелями процеси економічного зростання, з іншого - не допустити ро­зігріву інфляційних тенденцій. Вирішити це завдання неможливо без тісної співпраці органів державної влади для координованої реалізації монетарної та фіскальної політик.

     Враховуючи специфіку розподілу повноважень у сфері грошової влади в Україні, насамперед необхідна тісна взаємодія Національного банку України з Кабінетом Міністрів України, Міністерством економіки України та Мініс­терством фінансів України.

     Першочерговим завданням такої взаємодії є досягнення забезпечення низьких і стабільних темпів інфляції як необхідної передумови підтримки стало­го та збалансованого економічного розвитку. Проте в Україні інфляційних тиск посилюється, а інфляційні очікування і надалі зростають. Високі темпи інфляції вже набули характеру закономірної тенденції і створюють загрозу для розвитку економіки, підвищення реальних доходів і стандартів життя населення.

      Приборкання надмірного інфляційного тиску потребує політичної волі та вимагає розроблення загальнонаціональної концепції антиінфляційної полі­тики, що включатиме послідовні, узгоджені дії всіх гілок влади, розподілу від­повідальності між ними за дії, які впливають на інфляційні очікування та роз­виток інфляційних процесів у цілому. Україна перебуває в стані політичної не­стабільності через нездатність політичних сил вести конструктивний діалог. Нормативно-правові акти містять суттєві прогалини та часто змінюються, що не сприяє створенню стабільного правового середовища та поліпшенню ін­вестиційного клімату[4].

     Грошово-кредитна політика на даний час не має законодавчо визначених цілей. Основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Але чинному законодавстві не визначено ні сутності категорії “стабільність грошової одиниці”, ні її кількісних цільових параметрів чи критеріїв, за якими можна аналізувати її досягнення, це знижує прозорість дій НБУ. З огляду на це удосконалення чинної грошово-кредитної політики має грунтуватися насамперед  на необхідності конкретизації цілей політики та кількісних показників, які б характеризували її досягнення.

     Згідно з статтею 6 Закону України “Про Національний банк України”[2] НБУ сприяє дотриманню цінової стабільності у межах своїх повноважень, паралельно з цим Закон України “Про Кабінет Міністрів України”[1] визначає, що одном з основних його завдань є забезпечення здійснення цінової політики. Проте на сьогоднішній день не існує чіткого розподілу відповідальності державних установ за забезпечення цінової стабільності.

     Згідно з статтею 7 Закону України “Про Національний банк України”[2] НБУ визначає та проводить грошово кредитну політику відповідно до розроблених Радою НБУ “Основних засад грошово-кредитної політики”, ті в свою чергу грунтуються на основних критеріях і показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та “Основних параметрах економічного та соціального розвитку України” на відповідний період, які включають прогнозні економічні показники, затверджені Кабінетом Міністрів України. Отже з цього випливає, що НБУ зобов’язаний використовувати під час розроблення “Основних засад грошово-кредитної політики”, формування й подальшого проведення монетарної політики урядові прогнозні й програмні документи, які не є надійною основою через те, що прогонзні показники можуть визначатися на основі політичної доцільності без належної економічної обґрунтованості. Відповідно, це може бути причиною певних ускладнень у плануванні та реалізації політики НБУ.

    Таким чином, Національний банк України повинен спиратися на прогноз розвитку реального сектору економіки, платіжного балансу та фінансового ринку під час прийняття монетарних рішень. На підставі розгляду прогнозних оцінок розвитку потрібно визначити потребу у відповідних регулятивних заходах.

У перспективі зовнішня стійкість грошової одиниці має базуватися на сталому підвищенні конкурентних переваг національного виробництва та ефективності кінцевого використання його продукції. Це передбачає активі­зацію структурної політики, основні елементи та спрямованість якої мають передбачати поступовий перехід до нових технологічних укладів зі збільшен­ням частки доданої вартості в структурі вітчизняного виробництва[4].

На сьогоднішній день важливу роль відіграють кількісні показники обсягу грошової пропозиції. Виважене регулювання обсягу монетарної бази дозволятиме НБУ, з одного боку, вчасно реагувати на монетарні ризики посилення інфляційного та девальваційного тиску, а з іншого - сприяти в межах своєї компетенції стабільності фінансової системи через забезпечення на ринку необхідного обсягу ліквідності.

Для того, щоб виконати   окреслені завдання  Національний банк України повинен буде використати наявні інституційні механізми та операційні важелі, дотримую­чись середньострокових орієнтирів, забезпечуючи послідовність і прозорість політики, органічно поєднуючи незалежність у виконанні головної конститу­ційної функції з узгодженістю своїх дій з макроекономічними та фінансовими заходами інших органів влади. Також активна співпраця НБУ з урядом забезпечить стійкість фінансової системи.

На кінець слід підкреслити, що ефективність заходів НБУ також залежить від його інформаційної політики. Актуальним стає завдання удосконалення системи комунікацій з громадськістю через детальне роз’яснення цілей грошово-кредитної політики та впровадження заходів щодо їх досягнення. Це призведе до суспільної підтримки дій НБУ та дозволить формувати на ринку позитивні очікування.

 

     1. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 16.01.2008 №279-VІ із змінами та до­повненнями // zakon.rada.gov.ua

      2. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 №679-ХІV із змінами та до­повненнями // zakon.rada.gov.ua

     3. Вдосконалення координації грошово-кредитної та фіскальної політики: Інформаційно-аналітичні матеріали / О.П. Жак, Д.С. Попов, Р.С. Лисенко, Т.Ю. Єрліна, О.М. Булавка; За ред. д.е.н. В.І. Міщенко, к.е.н. О.І. Кірєєва і к.е.н. М.М. Шаповалової. - К.: Центр наукових дослід­жень НБУ, 2005. - 96 с.

     4. В.П. Биховченко Основні цілі Національного банку України і напрями його впливу на фінансовий розвиток держави// Актуальні проблеми економіки.- 2009.- №5.- С. 175-180

     5.  Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та

перспективи змін / За ред. В.С. Стельмаха. – К.: Центр наукових дослід-

жень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. – 404 с.

     6. Дії Національного банку України в період загострення світової фінансової кризи //Аналі­тичний звіт НБУ 2009 // www.bank.gov.ua

     7. Монетарний огляд НБУ// www.bank.gov.ua

     8. Основні засади грошово кредитної політики на 2010 рік// www.bank.gov.ua

     9. Державний комітет статистики України// www. ukrstat.gov.ua