Демчук О.М.

Науковий керівник – Попіль М.С.

Буковинська державна фінансова академія

Банківська система України: сучасний стан і напрямки розвитку

В сучасних умовах розвитку національної економіки важливе значення має стан банківської системи. Самі банки є одним із головних джерел інвестування фінансових ресурсів в економіку країни. Забезпечення стабільності банківської системи – це першочергове завдання, яке необхідно вирішити на шляху інтеграції України до європейського економічного простору[1]. З розвитком міжнародних відносин та посиленням глобалізаційних процесів у банківській сфері виникає все більше проблем, які необхідно негайно вирішити, щоб забезпечити її стабільність та нормальне функціонування національної економіки.

Першою проблемою банківської системи України є накопичення так званих «сміттєвих» активів і зростання резервів за проблемними кредитами, що призвело до збільшення кількості збиткових банків.

Стан банківської системи України завжди привертав увагу провідних теоретиків і практиків. Проблеми, які виникають в даній сфері на кожному етапі розвитку фінансової системи, є досить актуальним. Зокрема, питання, присвячені окремим аспектам підвищення конкурентоспроможності банківської системи, розглянуті в працях таких авторів: Т. Гірченко, А. Кузнєцова, В. Міщенко. Значну увагу дослідженню питань капіталізації банківської системи приділяли такі економісти: М.Диба, Ж. Довгань, Є. Осадчий та інші.

Мета полягає у проведенні аналізу сучасного стану банківської системи України, дослідженні проблемних аспектів що стримують розвиток банківської сфери та шляхів їх вирішення.

Наявність в Україні успішно функціонуючого сектору, зокрема банківської, є необхідною умовою створення ефективної ринкової економіки, завоювання міцних позицій на вітчизняному та світовому ринках. Це пов’язано з його провідним значенням у забезпеченні рівня накопичень та інвестицій, необхідних в умовах зростання та підвищення ефективності економіки.

Аналіз сучасного стану банківської системи показав, що одним із найскладніших періодів у діяльності вітчизняних банків став 2009 р. – збитки склали 28 млрд. грн., ( доходи – 143,1 млрд. грн., витрати - 171,1 млрд. грн.), тоді як прибутки 2008 р. дорівнювали приблизно 7,3 млрд. грн. Стабільно прибутковими протягом 2009 р. були лише Ощадбанк, ПриватБанк та Укрсоцбанк[2].

Причиною такої ситуації є зростання проблемних кредитів у період фінансової кризи. Реальні доходи населення зменшилися більше ніж на третину, тому спостерігається несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитами. Ускладнило ситуація те, що більшість іноземних банків надавали перевагу швидкому кредитуванню порівняно з якісною перевіркою позичальника[3]. Щоб якось покращити свою ситуацію, банкіри можуть збільшити відсоткові ставки за кредитами, що призведе до формування проблемних кредитів, або зменшити відсоток за депозитами.

Через вкладників які вкладають вільні свої кошти на короткострокові депозити, що на даний час досить прогресує, які зовсім не приваблюють банкірів, оскільки дані ресурси не можливо використати для кредитування. Короткострокові депозити лише підтримують поточну ліквідність банків, тому банкам необхідно залучати довгострокові ресурси в національній валюті шляхом зменшення депозитних ставок на короткострокові ресурси та збільшення відсотків за довгостроковими вкладами [4].

Перед українською банківською системою постала низка проблем, основними з яких є:

- низький рівень конкурентоспроможності банківського сектору;

- відсутність довгострокових кредитних ресурсів на внутрішньому ринку;

- недостатній рівень капіталізації;

- незалежність Національного банку України;

Вирішення зазначених проблем, що стримують розвиток банківського сектору України, забезпечить його стабільність та ефективне функціонування економіки в цілому.

Однією з головних проблем розвитку банківської системи України є низький рівень її конкурентоспроможності, тобто неможливість вітчизняних банків конкурувати з іноземними. Останнім часом кількість іноземного капіталу у фінансовому секторі щороку збільшується, аналогічна тенденція спостерігається і в банківському секторі. В 2009 р. частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків становить 35,8%, що перевищує нормативне значення межі економічної безпеки на рівні 30%. Кількість діючих банків на території України достатньо велика – 182, з них 51 банк з іноземним капіталом та 18 – зі 100% іноземним капіталом[].

На початок 2007 року частка іноземного капіталу в загальній сумі статутного фонду всіх діючих банків становила понад 27 %. Частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків за рік (2006-2007) зросла з 27,6 до 35 %. Станом на 1 січня 2008 р. в Україні функціонувало 47 банків із іноземним капіталом із 198 зареєстрованих, у тому числі 17 - зі 100% - ним іноземним капіталом. У 2010 р. частка іноземного капіталу в банківській сфері становила в 192 діючих банках, в 48 банках з іноземним капіталом становила 24 %. Банки в яких найбільша кількість іноземного капіталу – це Правекс-банк, Райффайзен Банк Аваль, Укрсиббанк.

Банківська система є складовою економічної системи України, тому інтеграція в економічний простір Європейського Союзу буде мати для неї відповідні наслідки. На сьогоднішній день в Україні активно здійснюють свою діяльність такі іноземні банки: “BNP Paradis”, “Deutsche Bank”, “Credit Agricole”, “Commerzbank”, Альфа-банк. Значна присутність іноземних банків, з одного боку, сприяє фінансовому розвитку країни, а з іншого – несе суттєві загрози.

Діяльність банків у конкурентному середовищі підвищить якість надання послуг і витіснить з ринку недобросовісних банкірів[5]. Для підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних банків необхідно вжити таких заходів:

- удосконалити законодавчу базу для підвищення прозорості діяльності банків;

- здійснити нарощування власного капіталу;

- підвищити якість менеджменту;

- впроваджувати новітні технологічні розробки;

- розширити спектр банківських послуг;

- отримати довіру населення тощо.

Шляхи підвищення капіталізації банків в Україні:

- створення банківських об’єднань (холдингові групи, банківські корпорації).

- збільшення капіталу за рахунок прибутку;

- злиття, реорганізація банків;

- випуск банківських облігацій, депозитних сертифікатів та єврооблігацій;

- випуск акцій власної емісії.

Однією з головних показників, який характеризує ситуацію, що склалася, є базова облікова ставка, яка встановлюється центральним банком країни. Чим вища облікова ставка, тим дорожче будуть надаватися кредити, а чим дорожчі кредити тим менше підприємств малого бізнесу зможуть взяти кредит,а при відсутності про яке нарощення ВВП можна говорити.

Список використаних джерел:

1. Гірченко Т. Д., Кузнецова А. Я. Управління конкурентоспроможністю банківської системи України // Вісник Національного банку України – 2009. - №10. – с. 10-15.

2. Борейко В.І. Банківська система України в умовах економічної кризи у другій половині 2008 р. // Вісник БДФА – №2009- №2 – с. 39-44.

3. Луців М.В., Банківська система України. // Світ фінансів – 2010 - №1 с.126 – 134.

4. Корнилюк. Р.В., Банківська система України під впливом іноземних фінансових інститутів // Світ фінансів. - №2009 - №3 с. 74-79.

5. Шафран Н. Банківська система України. // Цінні папери України – 2009 р. №48 – с. 30-31.