Петрушка В.А.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Формування ефективної системи державного фінансового контролю в Україні

На сучасному етапі розвитку країни, за умов розбалансованості економіки, росту тіньового капіталу в усіх сферах діяльності, неефективного витрачання коштів бюджетів усіх рівнів та коштів централізованих державних цільових фондів особливу актуальність набувають питання вдосконалення управління, однією із важливих функцій, якого є контроль. Держава не може нормально функціонувати і розвиватися без чітко організованої системи контролю за виробництвом, розподілом і перерозподілом суспільного продукту та іншими сферами суспільного життя.

Значний внесок у моделювання ефективної системи зовнішнього контролю, визначення оптимальної структури й особливостей діяльності контролюючих органів зробили І.Б. Стефанюк, Г.В. Дмитренко, І.М. Дандик, В.Л. Бутенко, І.В. Бубенко, Н.І. Березовська, А.В. Хмельков, В.Г. Мельничук, О.А. Кузьменко, Н. Нижник, В. Шамрай, Ю. Тихомиров, Ю.Ф. Соменков та інші. Однак питання державного фінансового контролю потребують подальшого дослідження та наукового обґрунтування.

Метою даної роботи є визначення основних проблем та напрямів розвитку системи державного фінансового контролю в Україні.

За своєю економічною сутністю фінансовий контроль - це комплекс заходів, що вживаються законодавчими і виконавчими органами влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ, для забезпечення законності та ефективності формування, володіння та використання фінансових ресурсів з метою захисту фінансових інтересів держави, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян, а також успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів [2].

Ефективність фінансового контролю за економним і цільовим витрачанням бюджетних коштів, станом збереження державного і комунального майна залежить від комплексності його здійснення, своєчасності й повноти реалізації заходів для відшкодування завданих державі збитків, усунення причин, що призвели до фінансових втрат. Більшість із цих функцій покладено на Державну контрольно-ревізійну службу.

Однак, у своїй діяльності органи державної контрольно-ревізійної служби стикаються з низкою проблем щодо ефективної організації фінансового контролю. Так, однією із важливих проблем можна вважати дублювання контрольно-ревізійних дій між органами, на які покладено здійснення контрольних функцій.

Наступною проблемою є те, що сьогодні правові норми, які регулюють діяльність ДКРС України, виписані так, що Служба позбавлена можливості в багатьох випадках виконувати свої головні функції. Адже низка нормативно-правових актів, прийнятих останніми роками, жорстко обмежила процедури здійснення державного контролю, через що у контролюючих органів фактично зв’язані руки щодо боротьби з порушниками законодавства.

Можна навести такі встановлені законом перешкоди в діяльності органів державної контрольно-ревізійної служби [5]:

- необхідність попереднього повідомлення про проведення планової ревізії;

- часові обмеження у проведенні ревізій та їх періодичності;

- потреба отримання рішення суду на проведення позапланової ревізії.

Євроінтеграційний напрям розвитку України та визначення пріоритетної європейської складової реформування системи державного внутрішнього контролю, що передбачає запровадження в діяльність органів державного сектору систем внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту, вимагають невідкладних дій Служби щодо розвитку її нового напряму діяльності – гармонізації внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту, а також перегляду підходів щодо інших основних напрямів діяльності.

З метою, було затверджено Стратегію розвитку державної контрольно-ревізійної служби на період до 2015 року [1]. Вона визначила конкретні кроки Служби з розвитку основних напрямів її діяльності в умовах реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю, а саме: інспектування; централізованого внутрішнього аудиту та гармонізації внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту.

Аналізуючи дану Стратегію, можна визначити основні цілі розвитку основних напрямів діяльності ДКРС [1]:

1) підвищення дієвості інспектування як інструменту виявлення і документування порушень з ознаками шахрайства;

2) підвищення дієвості централізованого внутрішнього аудиту як інструменту оцінки законного та раціонального використання державних ресурсів, ефективного виконання державних і бюджетних програм;

3) забезпечення ефективного функціонування внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту в органах державного і комунального сектору.

Водночас найважчим заходом Стратегії є реформування ДКРС у Службу фінансового контролю України зі створенням у її складі Державної фінансової інспекції, Державного агентства централізованого аудиту, Департаменту фінансових розслідувань і Департаменту гармонізації внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту. Для втілення цього задуму потрібен закон, а відтак — підтримка уряду й парламенту.

Ще одним напрямком удосконалення контрольно-ревізійної та аналітичної роботи є запровадження автоматизації проведення ревізій та перевірок за допомогою персональних ЕОМ. Для цього потрібно [3]:

- по-перше, залучити до роботи над програмним забезпеченням контрольно-ревізійного процесу фахівців-програмістів зі знаннями дисципліни ревізії, контролю й обліку;

- по-друге, на економічних навчаннях в контрольно-ревізійних відділах набиратись практичних навиків роботи з персональними електронно-обчислювальними машинами.

Для оптимізація діяльності органів фінансового контролю, необхідно прискорити підготовку проектів законів України [2]:

- про фінансовий контроль в Україні, який би визначав ідеологію фінансового контролю в Україні;

- про державний контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та її посадових осіб.

Проект Закону України “Про фінансовий контроль в Україні” покликаний чітко розмежувати функції органів та суб’єктів фінансового контролю та передбачає врегулювання таких питань [3]:

- визначення питання фінансового контрою, його об’єктів і суб’єктів, фінансової дисципліни і фінансового правопорушення, а також структури системи фінансового контролю, основних засад його методологічного і методичного забезпечення;

- визначення статусу Кабінету Міністрів та Прем’єр-Міністра України у здійсненні керівництва системою державного фінансового контролю в Україні;

- створення цілісної системи спеціалізованого державного фінансового контролю у системі виконавчої влади, закріплення за Міністерством фінансів статусу головного органу фінансового контролю у системі виконавчої влади;

- створення системи спеціального державного фінансового контролю за законністю діяльності органів місцевого самоврядування у фінансовій сфері, що, зокрема, передбачає створення регіональних контрольних органів, які не матимуть вертикального підпорядкування і керівники яких призначатимуться Президентом України за поданням прем’єр-міністра;

- усунення дублювання у системі органів державного контролю шляхом визначення та чіткого розмежування їх функцій.

Ухвалення зазначеного законопроекту у перспективі завершило б створення правових основ функціонування цілісної системи фінансового контролю в Україні, сприяло б загалом зміцненню державної влади, місцевого самоврядування і стабільності фінансової системи, становленню ефективної системи державного контролю та зростанню ролі держави в регулюванні соціально-економічного розвитку держави.

На нашу думку, формуванню цілісності системи державного фінансового контролю сприятиме прийняття Кодексу державного фінансового контролю України, який буде системоутворюючим нормативним актом щодо визначення суб’єктів державного фінансового контролю, їх класифікацією в залежності від компетенції стосовно об’єктів контролю.

Необхідність прийняття зазначеного Кодексу пояснюється тим, що усі нормативно-правові акти як чинні, так і лише розроблені та запропоновані законопроекти, носять аспектний, фрагментарний характер, не пов’язані один з одним, а найголовніше, не формують цілісну систему державного фінансового контролю.

Отже, можна констатувати, що основна мета державного фінансового контролю - забезпечити інтереси держави і суспільства щодо поступлень доходів і витрачання державних коштів. Від його організації багато в чому залежать шляхи економічного розвитку держави, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Стратегія розвитку державної контрольно-ревізійної служби на період до 2015 року. Затв. Наказом ГоловКРУ України від 06.03.2009 №46. - http://www.dkrs.gov.ua.

2. Березовська Н.І. Державний фінансовий контроль в Україні і шляхи його вдосконалення // Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція „Україна наукова” - http://intkonf.org.

3. Бутенко В.Л., Бубенко І.В. Проблеми і напрями вдосконалення роботи органів державного фінансового контролю // Економічний простір. – 2008.- №12. – C. 106-113.

4. Стефанюк І. Пріоритети діяльності органів ДКРС в умовах фінансової кризи // Фінансовий контроль. – 2009. - №1. – С.5-6.

5. Офіційний сайт Головного контрольно-ревізійного управління України [сайт http://www.dkrs.gov.ua].