Г.І. Данилюк

Науковий керівник: К.Д. Заєць

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

ВІДТВОРЕННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ

На сучасному етапі ринкової трансформації економіки України важливим фактором її стабілізації і розвитку є науково-практичне обгрунтування питань відтворення робочої сили з урахуванням регіональних і галузевих особливостей розвитку ринку праці України.

Особливо актуальною проблемою для сучасної економіки України є врахування інфляційних чинників при обчисленні витрат на відтворення робочої сили, а також ще досі вагомих витрат держави із так званих “суспільних фондів споживання”, які мають функцію соціальних компенсаторів подолання деструктивних чинників економічного розвитку і суттєво впливають на визначення реальної вартості робочої сили.

Не менш важливою залишається проблема раціоналізації витрат на відтворення робочої сили на конкретному виробництві, що особливо актуально, враховуючи необхідність визначення цих витрат під час колективних переговорів між представниками роботодавців та найманих працівників щодо розміру мінімальної заробітної плати, систем стимулювання, оплати та умов праці, які повинні відповідати не тільки необхідним потребам у відтворенні робочої сили, але і враховувати можливості підприємств у конкурентній боротьбі на ринку товарів та послуг і специфіку ринкових перетворень, які відбуваються в нашій державі [3].

Дослідження відтворення робочої сили та його регіональних аспектів проведені такими науковцями, як С.Бандур, Н.Гарсія, І.Гнибіденко, О.Голодець, А.Гудсков, В.Данюк, Ю.Іванов, Р.Іванух, Т.Кір’ян, А.Коровкін, В.Кузнецов, В.Онікієнко, В.Онищенко, В.Савенко, В.Стешенко, Л.Фільштейн, А.Хомра, О.Шевчук, М.Чумаченко та інші.

У широкому розумінні процес відтворення робочої сили органічно пов`язаний із проблемою використання трудових ресурсів суспільства. У вузькому ж розумінні він зводиться до використання працівників на конкретному підприємстві, тобто залежить від організації та технологічних умов виробництва [2].

Весь процес відтворення робочої сили можна поділити на такі чотири фази:

- Формування (виробництво) робочої сили. До нього належать, з одного боку, постійне відновлення робочої сили, затраченої в процесі праці, і її якісне вдосконалення, а з другого — природне відтворення і виховання нових контингентів працездатного населення (зростання рівня загальної освіти і спеціальної підготовки, якісне вдосконалення сукупної робочої сили).

- Розподіл і перерозподіл робочої сили за сферами зайнятості, галузями народного господарства, економічними регіонами.

- Обмін, який служить з’єднанню робочої сили і засобів виробництва. При цьому учасниками обміну, з одного боку, є роботодавець, з другого — власник робочої сили.

- Споживання (використання) робочої сили, яке отримує своє матеріальне втілення в кінцевому продукті праці. Поділ усього процесу відтворення робочої сили на окремі фази зумовлений тим, що характер процесу на кожній з них модифікується різними факторами, що впливають на ці фази.

Методологічний підхід до аналізу відтворення робочої сили є не тільки теоретично виправданим, але й перспективним з точки зору прикладного дослідження цієї проблеми. Він дозволяє розкрити особливості відтворення робочої сили на рівні держави в цілому, регіону, а також на рівні окремого підприємства з урахуванням галузевих особливостей функціонування робочої сили та конкретних умов праці працівників окремих професій, які мають свої специфічні особливості навіть у межах одного підприємства і впливають не тільки на інші фази відтворення, але і на вартість робочої сили [5].

Ринок праці є складною, розгалуженою системою, в межах якої здійснюються процеси купівлі-продажу та руху робочої сили, визначення ціни робочої сили, зміни трудової мотивації робітників і відносин між роботодавцями та робітниками з приводу розподілу робочої сили, встановлення заробітної плати та забезпечення належного рівня захищеності населення.

Співставлення умов, в яких відбувається розвиток політики ринку праці в економічно-розвинутих країнах, із станом економіки України, її фінансовими можливостями, рівнем інтеграції у світову систему господарства дозволяє констатувати непридатність в “чистому” вигляді жодної з існуючих моделей для регулювання ринку праці, що формується в Україні.

В цілому для перехідного періоду найбільш вагомими є такі чинники ринку праці та відтворення робочої сили: зміна типу зайнятості при переході до ринкової економіки; специфічні економічні умови перехідного періоду від планово-централізованої до ринкової економіки; дія власне ринкових факторів попиту і пропозиції на ринку праці; менталітетні особливості трудового потенціалу України [1].

Скорочення загальнодержавних витрат на відтворення робочої сили випереджає зниження обсягу ВВП, бюджетних надходжень. На фоні загальноукраїнських процесів спостерігається значне посилення регіональної та галузевої варіації більшості соціально-економічних характеристик: виробничого, зокрема, промислового потенціалу та його використання, рівня оплати праці та сукупних доходів населення, розвиненості ринкової інфраструктури тощо. Слід також враховувати, що особливістю перехідного періоду є нерівне економічне становище підприємств, незавершеність розвитку інтересів різноманітних соціальних груп, неможливість повноцінного використання ринкових регуляторів стимулювання відтворення робочої сили.

Створення умов для продуктивного відтворення робочої сили на державному і регіональному рівнях повинно на практиці стати складовою частиною загальної концепції ринкової трансформації, її основною метою. Зниження попиту на робочу силу останнім часом у всіх сферах і галузях народного господарства мало негативний вплив на процеси відтворення робочої сили. В той же час зростання трансфертів на соціальні потреби призвело до ще більшого дефіциту державного бюджету.

Найважливішим інструментом використання у плануванні надійних методів визначення напрямів розвитку процесу відтворення робочої сили є розробка системи прогнозування фондів відтворення робочої сили. Її побудова пов’язана з декількома завданнями комплексного аналізу та прогнозування фондів відтворення робочої сили, використання яких охоплює широку сферу досліджень. Існуючі методи аналізу та прогнозування фондів відтворення робочої сили дозволяють вирішувати деякі з найбільш важливих питань, які сприяють перш за все вивченню соціально-економічного механізму цього складного процесу [4].

Процес ринкової трансформації суспільства, що відбувається в Україні потребує постійного дослідження всього комплексу соціально-економічних процесів, які безпосередньо пов’язані з забезпеченням функціонування головної продуктивної сили суспільства - робочої сили.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Бандур С. М., Данюк В. М., Колот А. М. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку. — Одеса, 2009.

2. Стешенко В.В., Грішнова О. А. Основи економіки праці. — К.: Знання-Прес, 2007.

3. Савенко В.С. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. — К.: Основа, 2008.

4. Коровкін А.І. Економіка праці: Навч.-метод. посібник — К.: КНЕУ, 2005.

5. Онищенко В. О. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. — К.: КНЕУ, 2009.