Кучумова І. Ю. Васильєва Т. О.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Пріоритетні напрями стримування міграційних процесів в Україні

Актуальність дослідження проблем, пов’язаних із втратою людського потенціалу країни, та пошуку шляхів їх розв’язання зростає з кожним роком. Динамічні трансформації суспільства супроводжуються швидкими змінами у більшості сфер життя, що вимагає стрімкої адаптації до них населення. Процес міграції безпосередньо пов’янаний з економічними перебудовами в будь-якій країні. Саме структурна перебудова економіки, конверсія оборонного комплексу, банкрутство та ліквдація ряду підприємств промисловості, зупинка виробництва та інші проблеми, нашої держави, призвели до істотного скорочення та вивільнення в істотно – галузевовому та якіcно-професійному розрізі робочої сили. Така ситуація зумовлює необхідність пошуку шляхів розв’язання проблеми втрати працездатного населення та забезпечення умов та мотивів для роботи на вітчизняному ринку праці.

Для поліпшення ситуації на сучасному ринку праці, необхідно визначити можливі шляхи покращення ситуації на національному ринку праці та розробити приорітетні напрями протидії відпливу трудових ресурсів з України.

Основним завданням у процесі пошуку соціально – економічних важелів протидії відпливу працездатного населення за кордон є дослідження мотивів та факторів міграції.

Найбільш виразними серед факторів міжнародної міграції є вищий рівень конкурентоспроможності традиційних країн в’їзду української робочої сили та високий рівень економічної свободи країн – реципієнтів. Переважно економічний характер факторів міграції диктує напрям переміщень, що дозволяє покращити нинішній стан, притаманний для працездатного населення.

Серед основних причин існування міграції виділяють такі: високу густоту населення, масове безробіття, низький рівень життя і заробітної плати, виробнича необхідність для спеціалістів, які працюють у слаборозвинених країнах.

Недостатній рівень дослідження розвитку зовнішньої трудової міграції в Україні, відсутність чіткого та ефективного механізму управління міграційними процесами, необхідність удосконалення державної політики в сфері міждержавного обміну трудовими ресурсами – це на мій погляд та низка питань, яка повинна бути врегульвана в найкоротші строки. Проблема трудової міграії громадян України за кордон пов’язана з необхідністю визначення налідків, які має проблема міграції для України.

Дослідження впливу зовнішньої трудової міграції, показало, що вона поєднує у собі як закономірні, так і вимушені наслідки для України. Міжнародна трудова міграція, як складне явище, потребує комплексного підходу до оцінки впливу названих процесів на розвиток суспільства. Серед позитивних наслідків трудової міграції для працездатного населення України можна назвати:

- сприяння інтеграції України до міжнародного ринку праці через міждержавний обмін робочою силою;

- послаблення тиску безробіття на національному ринку праці;

- надходження в Україну додаткової іноземної валюти, шляхом грошових переказів трудових емігрантів та інвестування коштів в економіку;

- стимулювання до більш продуктивної діяльності українських працівників;

- підвищення світового рейтингу України, як демократичної, вільної та відкритої держави [1].

В той же час вплив міжнародної міграції на розвиток трудового потенціалу та економіки України не можна вважати однозначно позитивним. Серед негативних наслідків трудової міграції для України можна назвати наступні:

- втрата країною найконкурентоздатнішої частини власних трудових ресурсів;

- уповільнення темпів розвитку науково-технічного прогресу, в зв’язку з чисельною інтелектуальною еміграцією українських вчених за кордон;

- поширення випадків зловживань приватними агентствами з працевлаштування;

- тривала відірваність трудових емігрантів від родини, існування можливостей потрапити у воєнні конфлікти і навіть загинути;

Результати дослідження міграційних процесів визначили ряд пріоритетних напрямів стримування відпливу працездатного населення:

- забезпечення належної якості життя населення у відповідності із міжнародними стандартами та нормами;

- підвищення оплати праці, соціальних виплат, та підвищення загальних доходів населення;

- удосконалення державної політики зайнятості;

- створення нових робочих місць;

- забезпечення збалансованості ринку праці.

Усі перелічені напрями є базовими в політиці нашої держави щодо стримування трудоміграційних потоків населення за кордон. Одним із результативних методів впливу на ситуацію, що склалась на сучасному ринку праці, є геопросторовий перерозподіл трудового потенціалу, оптимізація міграційних міжрегіональних переміщень та збільшення векторів міграції на національному рівні.

Література:

1. Кушнірчук-Ставнича О.М. Економічні та соціальні важелі протидії відпливу працездатного населення за кордон // Ефективна економіка. – 2010. – № 3. – с. 19–25.