Капич І.В.

Науковий керівник: Воронцова І.І.

Буковинська державна фінансова академія

Особливості бухгалтерського обліку мобільного зв'язку на підприємствах України

У сучасних умовах кожне підприємство, здійснюючи свою господарську діяльність, використовує ті чи інші засоби зв'язку. На даний час система телекомунікацій в Україні знаходиться на шляху швидкого вдосконалення, що в цілому орієнтоване на вхід української системи зв'язку в світову, як рівноправного партнера. Ринок мобільного зв'язку є одним з найбільш перспективних та швидко зростаючих напрямків галузі зв'язку України. Мобільний зв'язок відноситься до наймогутніших рушійних сил в індустрії телекомунікацій. Тому ця тема є актуальною і цікавою для вивчення.

Успіх операторів мобільного зв'язку в нашій країні пояснюється як світовою і загальноєвропейською тенденцією росту, так і постійно зростаючою кількістю людей, які бажають скористатися цією послугою. Але одним з головних факторів стала прогресивна маркетингова політика мобільних операторів.

Враховуючи сучасні темпи розвитку, для підприємств використання мобільного зв'язку надає ряд переваг. До них можна віднести можливість швидкого вирішення питань, пов'язаних з веденням господарської діяльності, зручність та надійність використання, яке здійснюється на підставі наказу керівника про придбання та використання мобільних телефонів у господарській діяльності підприємства. У наказі визначаються посади працівників, які потребують мобільного зв'язку, та необхідна кількість мобільних телефонів.

Роботодавець може забезпечувати своїх працівників безоплатним мобільним зв’язком за допомогою включення зобов’язань з надання безоплатного мобільного зв'язку до трудового договору (контракту), укладеного з працівником; складання загального по підприємству Положення «Про використання мобільного телефонного зв’язку у виробничих цілях»; використання одного безлімітного телефону всіма працівниками офісу [3].

В залежності від того, який варіант обере роботодавець, відрізнятимуться податкові та бухгалтерські наслідки. Але, незалежно від рішення роботодавця, підприємство має розробити єдину схему документального оформлення цієї операції. Проте, нема встановлених типових форм ведення такого документообігу. Існують тільки роз’яснення, згідно з якими такими документами є:

- договір на підключення та рахунки-фактури;

- правила користування мобільним зв’язком, затверджені наказом керівника підприємства;

- перелік працівників, що користуються цим телефоном у зв’язку з виробничою необхідністю;

- деталізовані рахунки від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їхніх розмов;

- журнали обліку дзвінків із зазначенням того, хто дзвонить, цілей дзвінків та їхньої тривалості за кожним номером у випадку, якщо одним і тим самим телефоном користуються всі працівники і неможливо встановити ліміт використання телефону кожним з них;

- щомісячні письмові звіти про здійснені переговори [3].

У бухгалтерському обліку мобільний телефон, як і звичайний телефонний апарат, відноситься до необоротних активів. Залежно від вартості він обліковується в складі основних засобів або малоцінних необоротних активів. Вартісний критерій, за яким мобільний телефон відноситься до складу основних засобів або малоцінних необоротних матеріальних активів, встановлюється в наказі про облікову політику підприємства.

Відповідно до класифікації, наведеної в П(С)БО 7, мобільні телефони відносяться до категорії «Інструменти, прилади, інвентар (меблі)». Відповідно до цієї класифікації та Плану рахунків бухгалтерського обліку, мобільні телефони повинні враховуватися підприємством-власником на рахунку 106 «Інструменти, прилади та інвентар» [1].

Оскільки мобільні телефони є основними засобами, то на їхню вартість нараховується знос, відповідно до строку корисного використання і за методом, визначеним підприємством самостійно [2].

Витрати, пов'язаних з використанням мобільного зв'язку можуть носити разовий та постійний характер.

Разові витрати сплачуються при придбанні мобільного телефону та підключенні його до мережі стільникового зв'язку. Постійні витрати здійснюються протягом усього періоду використання та складаються з абонентської плати, плати за отримані основні послуги мобільного зв'язку (внутрішньостільникового, міжнародного зв'язку), плати за отримані додаткові послуги мобільного зв'язку (зокрема, зовнішнього роумінгу, надсилання повідомлень), витрат на ремонт мобільного апарата [2].

Витрати на розмови з мобільних телефонів за умови їх зв'язку з господарською діяльністю включаються до складу валових витрат як такі, що пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, робіт або послуг.

Витрати послуг мобільного зв'язку можна віднести до валових, але для цього підприємство повинне мати правила користування мобільним зв'язком, затверджені керівником підприємства. Ці правила повинні містити перелік номерів телефонів, дзвінки на які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю. Припускається також встановлення ліміту витрат на «мобільні» дзвінки з урахуванням посади працівника. У правилах користування мобільним зв'язком, необхідно також зазначити про застереження щодо використання мобільного зв'язку виключно для виробничих цілей. Також слід обумовити порядок відшкодування вартості особистих та інших невиробничих розмов. Зокрема, вартість таких розмов може бути відшкодована працівником внесенням коштів до каси підприємства чи вирахуванням із його заробітної плати. Не відшкодовані підприємству суми витрат на особисті розмови включаються до загального місячного оподатковуваного доходу такого працівника у вигляді додаткового блага, наданого його роботодавцем.

Це здійснюється на підставі оформлення з працівниками договорів оренди їх мобільних телефонів з оптимальним для обох сторін розміром орендної плати. У договорі оренди необхідно передбачити такі обов’язкові умови як строк оренди, плата за користування телефонним апаратом, порядок передачі орендованого майна тощо. Якщо телефонний апарат передається в оренду разом з мобільним номером (SIM-карткою), це також зазначається в договорі оренди. При цьому, щоб уникнути будь-яких спірних питань, баланс рахунка абонента краще обнулити. Аналітичний облік мобільних апаратів буде вестися на балансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи».

Витрати, пов’язані з орендною платою за використання мобільних телефонних апаратів у господарській діяльності підприємства, будуть віднесені на адміністративні, збутові, виробничі й інші витрати відповідно до того, для чого використовується зазначений мобільний зв’язок.

Сума компенсованої працівником підприємства вартості особистих дзвінків та SMS включається до складу валового доходу цього підприємства як доходи з інших джерел. Крім того, щодо цих сум виникають податкові зобов'язання з ПДВ. Право на податковий кредит з ПДВ підприємство має тільки у частині вартості послуг мобільного зв'язку, яка використовується в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо роботодавець припускає оплачувати послуги мобільного зв’язку, надаваного безоплатно своїм працівникам, то на балансі в цього роботодавця (або в оренді) мають перебувати мобільні телефони. Якщо таких телефонів немає, а підприємство оплачує і відносить на витрати звітного періоду вартість послуг мобільного зв’язку.

При укладенні контракту з оператором мобільного зв'язку на надання послуг протягом строку, що перевищує 1 рік, підприємство може за акцією отримати мобільний телефон за ціною 1 гривня або в подарунок. Операція з придбання мобільного телефону за ціною 1 грн. є типовою операцією за договором купівлі-продажу і в податковому та бухгалтерському обліку відображається так само, як і операція з придбання мобільного телефону за звичайною вартістю.

Підтвердженням справедливої вартості мобільного телефону, отриманого в подарунок, можуть бути: прайс-лист будь-якого магазину, що реалізує мобільні телефони аналогічної моделі, або прайс-лист компанії, з якою укладено контракт на надання послуг мобільного зв'язку. Балансова вартість подарованого мобільного телефону не враховується при перерахунку, оскільки відсутні валові витрати.

Підключення мобільного телефону до оператора зв'язку та надання номера може здійснюватись двома способами:

- на умовах контрактного підключення (укладення договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем);

- на умовах попередньої оплати (без договору за допомогою скретч-карток).

Аналізуючи інформацію щодо даної теми, можна сказати, що підприємству, на балансі якого обліковується мобільний телефон, доцільніше скористатись першим способом, оскільки в цьому випадку вартість послуг зв'язку підтверджується такими документами: договором про надання послуг мобільного зв'язку, деталізованими рахунками від оператора зв'язку на оплату за надані послуги з розшифровкою вихідних дзвінків, актами виконаних робіт тощо. При підключенні на умовах попередньо оплаченого сервісу зазначені документи не надаються.

Користування послугами мобільного зв'язку передбачає їх оплату. Вона може здійснюватись за допомогою спеціальних карток, рух яких відображається як грошові документи в бухгалтерському обліку на субрахунку 331 «Грошові документи в національній валюті». Видача цих карток як грошових документів працівникам в бухгалтерському обліку відображається за дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати» та кредитом субрахунку 331 «Грошові документи в національній валюті». Проте, Держказначейство рекомендує бюджетним установам факт видачі працівникам скретч-карток відображати через рахунок обліку розрахунків з підзвітними особами [4].

На сьогодні спірним лишається питання щодо необхідності деталізації рахунків щодо обліку витрат на зв'язок. Так, наявність деталізованих рахунків оператора є доказом економічної обґрунтованості витрат. Проте, переговори не повинні бути обов'язково розшифровані, адже подібних вимог немає ні в Податковому кодексі, ні в нормативних актах про зв'язок, ні в законодавстві України про бухгалтерський облік.

Використання послуг мобільного зв'язку, а, відповідно, і ведення бухгалтерського обліку цих послуг, на підприємствах України впровадили відносно недавно. У зв’язку з цим, необхідно вдосконалити нормативно-законодавчу базу стосовно цих питань для запобігання виникнення неточностей та неоднозначного тлумачення тих чи інших ситуацій. Оскільки мобільний зв'язок набуває все більшого розповсюдження у здійсненні господарської діяльності, то ефективною буде розробка єдиної схеми щодо ведення його обліку.

Література

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

2. Красовська І. Мобільний зв'язок на підприємстві // Головний бухгалтер – 2010. - № 54 (533) вересень

3. Білова Н. Мобільний телефон працівника на службі в підприємства // ПБО. – 2010. - № 35-36.

4. Бухгалтерський облік карток мобільного зв’язку // Головний бухгалтер. - 2009. - № 7, С. 5 – 8.